Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №145/889/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Суд: Тиврівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: усиновлення громадянами України, що проживають на території України

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №145/889/26

Суддя: Копилова Л. В.

Справа № 145/889/26

Провадження №2-о/145/55/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л.В.,

присяжних Михайлюка М.І., Малощак А.В.,

при секретарі Мигдальській Н.М.,

з участю прокурора Муранової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усиновлення дитини. Обгрунтовуючи подану заяву посилався на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Від сумісного проживання у них народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від попереднього шлюбу у його дружини ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . У 2025 році у свідоцтво про народження сина дружини за її заявою були внесені зміни та змінено її прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » і прізвище сина з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Дитина ОСОБА_6 проживає в їх з дружиною сім`ї. ОСОБА_10 вважає його своїм батьком та бажає мати його прізвище і ім`я. Він дбає про хлопчика, виконує батьківські обов`язки щодо навчання та виховання сина, цікавиться його досягненнями у ліцеї, підтримує зв`язок з директором ліцею та класним керівником, відвідує батьківські збори. У зв`язку з тим, що його дружина не працює і перебуває у відпустці по догляду за дитиною, він повністю матеріально забезпечує сім`ю, яка має статус багатодітної.

Враховуючи наведені обставини, просить суд оголосити його усиновлювачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести зміни до актового запису цивільного стану про народження дитини, складеного Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за № 210 від 11 грудня 2024 року, в якому змінити по батькові з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » та записати його батьком дитини, а саме: в графі «відомості про батька» вказати його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд.

При розгляді справи заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_13 підтримали заяву та просили її задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 пояснив суду, що вже тривалий час перебуває у сімейних відносинах з ОСОБА_2 , за час спільного проживання у них народилося дві доньки. Від попереднього шлюбу дружина має сина ОСОБА_14 , батько якого помер. Протягом часу спільного проживання він вважає хлопчика своїм сином, займається його вихованням, навчанням, розвитком, матеріально утримує сім`ю та створив необхідні побутові умови для проживання дітей у будинку. Хлопчик також вважає його своїм батьком. Тому просить суд оголосити його усиновлювачем дитини та внести відповідні зміни до актового запису про народження вказавши його батьком хлопчика.

Заінтересована особа ОСОБА_2 просила суд задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_15 заперечувала проти задоволення заяви, посилаючись на те, що заявник є особою, раніше судимою за ст.297 КК України, тому він не може бути усиновлювачем неповнолітньої дитини.

Прокурор Муранова Л.А. заперечувала проти задоволення поданої заяви, посилаючись на те, що заявник протягом тривалого часу проживання сім`єю з сином дружини не виявляв наміру усиновити хлопчика. Сам факт проживання однією сім`єю та турбота про дитину не свідчать про те, що це усиновлення буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Вважає, що на даний час звернення заявника із заявою про усиновлення пов`язано із ухиленням від мобілізації таким шляхом.

Суд заслухавши сторін, дослідивши надані ними докази, дійшов висновку про задоволення поданої заяви виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони у справі: заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 17 липня 2024 року Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 75.

Сторони є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . В графі батьки зазначені: «батько» - ОСОБА_7 ; «мати» - ОСОБА_2 .

Як свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису про народження, 13 лютого 2023 року було внесено зміни прізвища дитини до актового запису про народження ОСОБА_16 , а саме- прізвище ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_9 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Сім`я ОСОБА_9 відповідно до посвідчення НОМЕР_3 від 02 червня 2025 року є багатодітною, ОСОБА_1 значиться батьком трьох дітей, в тому числі і ОСОБА_17 .

Актом обстеження житлово-побутових умов від 26 серпня 2025 року у складі представників Тиврівської селищної ради та сусідів, підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з сім`єю (сім`я є багатодітною).

Згідно вказаного акту ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає у власному будинку в АДРЕСА_1 . В результаті обстеження умов проживання негативних умов не виявлено.

Як свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 грудня 2025 року в будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 разом з нею проживають чоловік ОСОБА_1 та діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 отримує допомогу по догляду за дитиною, а її чоловік ОСОБА_1 повністю матеріально забезпечує сім`ю.

ОСОБА_2 18 вересня 2025 року надала нотаріально посвідчену письмову заяву, в якій вона дає згоду на усиновлення ОСОБА_1 , її неповнолітньої сина - ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн. щомісяця.

Згідно медичного висновку, заявник ОСОБА_1 за станом свого здоров`я може бути усиновлювачем; психіатричними захворюваннями не страждає, наркотичних речовин не вживає.

З довідки про отримання доходів вбачається, що ОСОБА_1 в період з 31 січня по 13 березня 2025 року працював в ТОВ «Мясний мастер», розмір його доходів склав 32 548,87 грн.

За місцем своєї роботи згідно характеристики ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, як дисциплінований та відповідальний працівник.

За місцем проживання ОСОБА_1 також характеризується позитивно.

На підтвердження створення заявником належних умов проживання для дитини, яку він виявив бажання усиновити, ОСОБА_1 надано суду фотознімки з будинку, в якому вони проживають на 8 аркушах та Акт оцінки потреб сім`ї ОСОБА_9 , згідно змісту якого перешкоди для усиновлення сина дружини у заявника відсутні.

Як вбачається з витягу інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 09 березня 2026 року, ОСОБА_1 14 березня 2022 року засуджений Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.297, ч.2 ст.15 КК України до 4-х років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. 18 квітня 2024 року знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового строку.

З довідки відділу освіти, культури, молоді та спорту Тиврівської селищної ради № 110 від 11 травня 2026 року вбачається, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в 4 класі Строїнецького ліцею. Вітчим хлопчика - ОСОБА_1 сумлінно виконує батьківські обов`язки щодо навчання та виховання сина, цікавиться його досягненнями у ліцеї, постійно підтримує зв`язок з адміністрацією закладу освіти та класним керівником, відвідує батьківські збори.

Як свідчить медичний висновок, малолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров`я, фізичного і розумового розвитку - здоровий.

Листом органу опіки та піклування Тиврівської селищної ради від 23 липня 2026 року відмовлено у наданні ОСОБА_1 висновку про доцільність усиновлення ним неповнолітньої дитини з посиланням на те, що він раніше судимий та відсутність створених належних житлово - побутових умов проживання для дітей.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

ОСОБА_1 звільнений від відбуття покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, тому на підставі ч.1 ст.89 КК України визнається таким, що не має судимості.

В Україні дитинство охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Обов`язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3).

Європейський суд з прав людини надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що основною і визначальною засадою усиновлення дитини є забезпечення її найвищих інтересів.

Під інтересами дитини суд розуміє необхідність створення для неї сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для виховання і всебічного розвитку (у фізичному, психічному, духовному та іншому відношенні), максимально наближених, якщо це можливо, до обстановки, звичної для дитини.

Згідно з частиною 1 статті 208 Сімейного кодексу України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша статті 207 СК України) і вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (стаття 225 СК України).

Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до статті 233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Отже, в контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що вирішуючи заяву про усиновлення по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона є необхідною); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин першої - третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2022р. у справі № 759/9639/18 (провадження № 61-1599св22).

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Згідно із статтею 20 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема усиновлення.

Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Виходячи із наведеного, розглядаючи заяву про усиновлення, суд повинен встановити чи відповідає усиновлення інтересам дитини і якими мотивами керуються усиновитель. При цьому суд зазначає, що права та інтереси дитини є завжди пріоритетними порівняно з правами та інтересами усиновлювача.

Згідно з частинами 1,2 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.

Установлення обставин в належному обсязі в кожній справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та inter alia, таких питань: a) особистості, стану здоров`я та соціального середовища усиновлювача, подробиць про його домівку та умови проживання, його здатності виховувати дитину; b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину; c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрованих партнерів не приєднується до заяви, коли лише один з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається із заявою про усиновлення; d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під його опікою; e) особистості, стану здоров`я й соціального середовища дитини, а також з урахуванням встановлених законом обмежень її сімейного походження та її цивільного стану; f) етнічного, релігійного та культурного походження усиновлювача й дитини.

Положення цієї статті не впливають на повноваження чи обов`язок компетентного органу отримувати будь-яку інформацію або докази, незалежно від того, чи охоплюються вони обсягом такого встановлення обставин, і які він розглядає як такі, що можуть бути використані (ч.4 ст.10 Європейської конвенції про усиновлення дітей).

Компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини (ч.1 ст.4 Європейської конвенції про усиновлення дітей).

Суд встановив обставини, що між неповнолітнім ОСОБА_18 і заявником склалися настільки близькі відносини, які притаманні відносинам між батьком та сином; виявив переконливі мотиви, які спонукають заявника на усиновлення дитини, враховуючи їх теплі стосунки, бажання проживати як родина, суд дійшов висновку, що фактично бажання заявника щодо усиновлення є щирим і буде відповідати якнайкращим інтересам дитини задля забезпечення стабільних та гармонійних умов життя хлопчика, а отже суд задовольняє заявлені вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст.314 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок заявника.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 314 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради, задовольнити.

Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий 28 лютого 2019 року, усиновлювачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису цивільного стану про народження дитини, складеного Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за № 210 від 11 грудня 2024 року, в якому змінити по батькові з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » та записати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини, а саме: в графі «відомості про батька» вказати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.

Апеляційна скарга на рішення суду про усиновлення дитини подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Копилова Л. В.

Присяжні Михайлюк М.І.

Малощак А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua