Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №554/6503/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 01.10.2026Справа № 554/6503/26

Провадження № 2/554/3775/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківського районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник відповідача: адвокат Роменська Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у квітні 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 26 591,50 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6544273 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.3. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 5 000 грн. Згідно із п. 1.4 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Після прийняття ОСОБА_1 умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A2354», після чого відповідач отримала кредит в сумі 5000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 .

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 08.05.2023 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

08.05.2023 року відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.

Позивачем нараховано проценти за 127 календарних днів (28.11.2023 - 02.04.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 5000 грн * 1,99 % = 99,5 грн*127 календарних днів = 12 636,50 грн.

27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом – 8955 грн., всього 13955 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 5000 грн. - тіло кредиту та 8955 грн. - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 127 календарних днів - 12 636,50, всього – 26 591,50 грн.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави суду від 06.05.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Роменської Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить задовольнити позовні вимоги частково, зменшивши загальний розмір відсотків, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання та зменшивши розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог. Зазначає, що відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 26 591,50 грн., з них 5 000,00 грн. сума кредиту, 8 955,00 грн. проценти за користування кредитом нараховані першим кредитором та 12 636,50 грн. проценти за користування кредитом нараховані позивачем.

З огляду на зазначене, нараховані позивачем проценти за користування кредитом, є явно завищеними, оскільки розмір відсотків перевищує розмір основного зобов`язання більше ніж на п`ятдесят відсотків.

Окрім того, відповідач є дружиною військовослужбовця, який 19.10.2024 року зник безвісті під час штурмових дій противника поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району, Луганської області. На утриманні відповідача залишився малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому сплата відсотків у розмірі 21 591,50 грн. є непомірним тягарем для відповідачки. На неодноразові звернення до позивача про зменшення розміру відсотків та надання можливості погасити кредитні зобов`язання у меншому розмірі, відповідач отримала категоричну відмову.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Умовами спірного договору про надання споживчих кредитів, що підписані сторонами правочину, узгоджено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 5000,00 грн., строк кредиту 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 1,99%, знижена процентна ставка 1,393%, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить за стандартною процентною ставкою становить за весь строк користування кредитом - 29653,85% річних, що є несправедливими умовами нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійнуправничу допомогу у справі, просить суд врахувати обґрунтованість розміруцих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності ірозумності таких витрат, оскільки дана фірма, відповідно до Єдиного реєструсудових рішень, постійно представляє інтереси позивача за №10/12-2024про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, тобто для представникапозивача це не є складною справою та не потребує роз`яснення позивачуправових позицій, оскільки останній на потоковій основі стягуєзаборгованості з боржників за допомогою послуг адвоката Столітнього М.М. (а.с.78-83).

24.06.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що посилання відповідача на погіршення матеріального становища викликають співчуття, однак з юридичної точки зору вони не спростовують наявності заборгованості та не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Позивач не заперечує, що після укладення кредитного договору у відповідача могли змінитися життєві обставини, зокрема щодо працевлаштування, рівня доходів чи стану здоров`я. Разом з тим, наведені обставини не є підставою для звільнення від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не спростовують заявлених позовних вимог.

Як вбачається з відзиву, відповідач фактично визнає факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів. Отже, між сторонами існували договірні правовідносини, а отримані кошти були прийняті та використовувалися відповідачем. Отже, наведені відповідачем обставини можуть характеризувати його особисту життєву ситуацію, однак не мають правового значення для встановлення факту існування заборгованості та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Підписання Договору відбулося 08.04.2023 о 13:34:45, одноразовим ідентифікатором «A2354». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові відповідача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання

Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ «Авентус Україна». Як первісний Кредитор, ТОВ «Авентус Україна» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. 08.05.2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графікуплатежу та не повернув тіло кредиту.

Позивачем нараховано проценти за 127 календарних днів (28.11.2023 - 02.04.2024) в межах строку договору відповідно до наступного (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»: 5000 грн * 1,99 % = 99,5 грн*127 календарних днів = 12 636,50 грн.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 6544273 про надання споживчого кредиту від 08.04.2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 127 календарних днів з 28.11.2023 року по 02.04.2024 року.

Посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18, є помилковим. Розмір заборгованості по щомісячним процентам є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України «Про споживче кредитування», що не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».Однак, дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з відповідача не заявляв. Аналіз наведених норм та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України «Про споживче кредитування». У спірних правовідносинах, з урахуванням вищенаведеного, не можуть бути застосовані вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо застосування до відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Просоціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» вказує, що для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків закористування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повиннізвернутись до кредитора (банку або МФО) із заявою разом з документами, перелікдокументів встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року322/2/7142.Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділахздійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного навійськову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а длярезервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військовоїчастини, які видаються військовою частиною.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач звертався до первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» та/або позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду.

Договір № 6544273 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 08.04.2023 року, відповідач добровільно прийняв на себе кредитні зобов`язання. Отже, посилання відповідача на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є підставою для звільнення його від виконання кредитних зобов`язань та не спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача на статус військовослужбовця виникло лише після звернення позивача до суду, що свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Таким чином, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах (а.с.96-103).

Представник позивача до суду не з`явився, згідно позовної заяви просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, відповідно до положень ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача адвокат Роменська Т.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №6544273 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.3. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 5 000 грн. Згідно із п. 1.4 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (а.с.48-50).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера (а.с.16-зворот).

27.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (а.с.11).

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі: заборгованість за кредитним договором відповідача склала: сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом – 8955 грн., всього 13955 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 5000 грн. - тіло кредиту та 8955 грн. - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 127 календарних днів - 12 636,50 грн., всього – 26 591,50 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за електронним договором про надання споживчого кредиту від 08.04.2023 року та надало відповідачу кредит в сумі 5 000 грн., однак відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 6544273 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2023 року у розмірі 26 591,50 грн., а саме: 5000 грн. - тіло кредиту та 8955 грн. - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 127 календарних днів - 12 636,50 грн.

Аналізуючи заперечення представника відповідача про несправедливість та явну завищеність процентів, суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки заявлені позивачем до стягнення суми процентів у розмірі 8 955,00 грн. та 12 636,50 грн. за своєю правовою природою є договірною платою за правомірне користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку дії договору (360 днів) відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», а не мірою відповідальності чи компенсацією за порушення зобов`язань.

Розглянувши доводи представника відповідача адвоката Роменської Т.В. щодо звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Договір № 6544273 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений між сторонами 08.04.2023 року. У цей момент відповідач ОСОБА_1 діяла добровільно, усвідомлювала умови договору та взяла на себе відповідні фінансові зобов`язання з повернення коштів та сплати договірних відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів самого відповідача, чоловік відповідача був призваний на військову службу лише 24.08.2024 року, а зник безвісти під час виконання бойових завдань 19.10.2024 року.

Відповідно до положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пільги щодо незастосування штрафних санкцій та ненарахування процентів за користування кредитом стосуються саме військовослужбовців (або в певних випадках членів їхніх сімей), які мають статус позичальника, і діють з моменту призову на військову службу / початку проходження служби під час особливого періоду.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору, у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст.141,263-265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2, суму заборгованості за договором у розмірі 26 591,50 гривень.

Стягнути ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2;

відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя А.М.Чуванова