Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №554/13911/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 30.09.2026Справа № 554/13911/26

Провадження № 3/554/1611/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Троцька А.І., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 від 02.10.2017, орган 5312,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №998460 від 16.09.2026 року слідує, що ОСОБА_1 11 вересня 2026 року близько 19:00 години за адресою АДРЕСА_2 , неналежним чином виконувала батьківські обов?язки за своїм сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 11.09.2026 року близько 19:00 години завдав незначних тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,. Таким чином ОСОБА_1 було порушено вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, направила заяву про розгляду справи без її участі та надала письмові пояснення, в яких зазначала, що протокол не містить опису про суть правопорушення, а саме: яке правопорушення було нею допущено, яку конкретно винну бездіяльність та свідоме ухилення від батьківських обов`язків. Відтак не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Просила закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ч.2 ст.268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, вважаю за можливе справу розглянути на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст.150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З рапорту ПРУП УГНП в Полтавській області від 11.09.2026 року, слідує, що 11.09.2026 о 20:14 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 11.09.2026 о 20:13 за адресою бульв. Боровиковського, 2/4, о 19:00 годині хлопчик ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який доставлений до дитячої лікарні з діагнозом забійна рана волосистої частини голови, ЗЧМТ, струс головного мозок під питанням. Відправлений до хірурга на дообстеження.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 від 11.09.2026 року слідує, що 11.09.2026 вона зі своїм сином ОСОБА_3 гуляли в подвір?ї за місцем проживання. Діти побігли за будинок, через деякий час до них підбігла дівчинка ОСОБА_6 та сказала що іі сина ОСОБА_7 вдарив палкою по голові. Вона пішла до своєї дитини та побачила що в нього наявна кров на голові та речах.

Довідкою КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» №95632105 від 11.09.2026 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: забійна рана волосистої частини голови, ЗЧМТ, струс головного мозку під питанням.

Таким чином, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , обставини вчинення правопорушення підтверджуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопрушення, письмовими поясненнями, довідкою, копією паспорту, свідоцтвом про народження.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП та обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законівУкраїни, а також запобіганню вчиненнянових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи дані про особу правопорушника, тяжкість вчиненного правопорушення та його наслідків, відсутність розуміння про необхідність проведення із сином роз`яснювальної роботи щодо прав та свобод інших людей, а також необхідності виховання сина в дусі поваги до інших людей, вважаю необхідним застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовийзбір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 33, 40, ч.1 ст.184, 221, 251, 268, 283-284, КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/тг м.Полтава/21081100; код отримувача (кодЄДРПОУ): 37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку(IBAN): UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100, стягувач Полтавське РУП ГУ НП в Полтавській області).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, згідно ч.2 ст.308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень; розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 діб.

Суддя Троцька А.І.