Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №136/1260/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1260/26

провадження № 2/136/632/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кривенко Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» - Лановий Є.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №334612 від 16.02.2025 у розмірі 12840, 00 грн., судових витрат по справі та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивував тим, що 16.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) (далі- ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено Договір позики №334612 (далі-Договір позики, Договір).

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору позики № 334612 від 16.02.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Позикодавця.

Таким чином, Відповідач уклав Договір позики № 334612 від 16.02.2025 року із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та Відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 4000 грн.

23.07.2025р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42827134) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі – ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», Новий кредитор) (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23072025 (далі- «Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 23.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 334612 від 16.02.2025 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12840 грн., із яких: 1. сума заборгованості за основною сумою боргу становить 4000 грн.; 2. сума заборгованості за відсотками становить 280 грн.; 3. сума заборгованості по комісії становить 560 грн.; 4. сума заборгованості по штрафним санкціям становить 8000 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №334612 за умовами якого позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 4 000,00 гривень, строком користування на 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 0,01 % в день.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальником, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону.

Також, 16.02.2025 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, передав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» за допомогою якого було проведено фінансову операцію.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» права грошової вимоги до боржників.

З наданого позивачем Витягу з Додатку до Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №334612 від 16.02.2025 року у розмірі 12840,00 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 280,00 грн., заборгованості по комісії у розмірі 560,00 грн., та заборгованості по штрафних санкціях у розмірі 8000,000 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною першою ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Сіроко Фінанс» за кредитним договором № 334612 від 16.02.2025, до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував.

Щодо стягнення комісії у розмірі 560,00 грн., то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ банкам надано право отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 8 000 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, нарахування заборгованості за штрафними санкціями позивачем є безпідставним та неправомірним, а тому позовна вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 000 грн., задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4840,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 280,00 грн., заборгованість по комісії у розмірі 560,00 грн., у зв`язку з чим позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом, суд виходить з такого.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги №43657029/01 від 02.01.2026 року, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного»; додаткову угоду №334612 до договору № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Сергія Пошелюзного», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Совентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт №334612 про підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 року, ксерокопію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Оскільки позов судом задоволено частково, ціна позову становила 12840,00 грн, позов задоволено на суму 4840,00 грн, тобто на 37,69 % (4840*100 % : 12840), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 261,40 грн (6 000*37,69%) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., ціна позову становила 12840,00 грн, позов задоволено на суму 4840,00 грн., тобто на 37,69% (4840,00 х 100 % : 12840,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1003,45 грн. (2662,40 х 37,69 %) судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» заборгованість за Кредитним договором №334612 від 16.02.2025 у розмірі 4840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» судовий збір у сумі 1003 (одна тисяча три) гривні 45 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» (вул. Симона Петлюри, 31/1, м.Бровари, Київська обл., 07406, ЄДРПОУ:43657029; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО:300346);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Суддя Дмитро КРИВЕНКО