Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №395/949/26 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/949/26 Провадження № 2/395/602/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Романенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та розділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та розділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 зОСОБА_2 з 12 травня 2016 року перебував в шлюбі зареєстрованому Новомиргородським відділом державної реєстрації актів, цивільного стану у Новомиргородському районі Кіровоградської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В подальшому, оскільки спільне життя не склалось, то 23 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_2 шлюб було розірвано рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.

Зазначені обставини підтверджуються копією рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 року.

Під час спільного проживання ОСОБА_1 придбав житловий будинок, який розташовано по АДРЕСА_1 . В подальшому згаданий житловий будинок ОСОБА_1 було подаровано ОСОБА_2 , належний на той час ОСОБА_1 житловий будинок за зазначеною адресою. В подальшому оскільки шлюб було розірвано ОСОБА_2 зняла ОСОБА_1 з реєстрації з даного житлового будинку та звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на проживання в уже належному ОСОБА_2 житловому будинку, та виселення ОСОБА_1 з будинку без надання іншого житла. На даний час триває судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення яким ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право на проживання в згаданому будинку та його примусове виселення, ОСОБА_2 змінила замки в будинку та не допускає ОСОБА_1 до будинку, і таким чином ОСОБА_1 не можу забрати належні йому речі, які було придбано ним ще до шлюбу, і відповідно являються його особистою власністю, і відповідно таким чином ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 користуватися належним йому майном шляхом не допуску його до майна та його неповернення, а саме: - пральна машинка-автомат «БЕКО» вартістю 7 тисяч гривень; - меблі для ванної кімнати (тумба підлогова) вартістю 2 000 гривень, та пенал з корзиною вартістю 3000 гривень; - Меблевий кухонний набір вартістю 25 000 гривень; - Газова варильна поверхня врізана вартістю 5000 гривень; - Електрична духовка вартістю 6 тисяч гривень; - витяжка до газової плити вартістю 2000 гривень; - Телевізор «Лібертон» вартістю 4000 гривень; - Холодильник «Атлант» вартістю 10000 гривень; - Морозильна камера «БЕКО» вартістю 10 000 гривень; - Телевізор «Діджетал» вартістю 5 000 гривень; - Двоспальне ліжко вартістю 4500 гривень; - Диван вартістю 3000 гривень; - Шафа-купе вартістю 15000 гривень; - Котел опалювальний газовий вартістю 14 000 гривень; - Котел опалювальний твердопаливний вартістю 12 000 гривень.

Також для діяльності ОСОБА_1 , ще до шлюбу ним, за власні кошти також було придбано: - Бензопилка «Штиль - 180» вартістю 1800 гривень; - Бензиновий тример «Штиль» вартістю 1900 гривень; Авто мийка високого тиску вартістю 2300 гривень; Бетонозмішувач вартістю 1500 гривень; - Компресор вартістю 3000 гривень; Компресор вартістю 2000 гривень; - Набір інструменту для ремонту побутової техніки вартістю 20000 гривень; Станок для циркулярної пилки власного виробництва вартістю 2500 гривень; Підсилювач, магнітофони касетний та котушковий програвач для платівок загальною вартістю 1000 гривень; всього на загальну суму 163 000 гривень.

Крім зазначеного майна сторонами було в період спільного проживання придбано наступне майно, а саме: Для облаштування салону перукарні було придбано: - сервант вартістю 5000 гривень; шафа-пенал вартістю 7000 гривень; Стіл перукаря вартістю 4000 гривень; Крісло перукаря вартістю 5000 гривень; Електронагрівач для води вартістю 3000 гривень; шість стільців вартістю 700 гривень, кожен на суму 4200 гривень; Мийка перукаря вартістю 8000 гривень; всього на загальну суму 36 200 гривень.

Також за час проживання в згаданому будинку, який ОСОБА_1 було надано в дар ОСОБА_2 , за їхні спільні кошти було проведено ремонтні роботи в будинку, а саме: Замінено 12 металопластикових вікон загальною вартістю 15000 гривень. Також було замінено міжкімнатні двері в кількості 7 дверей загальною вартістю близько 7500 гривень. Також придбано та встановлено вхідні металеві двері вартістю 6000 гривень. Встановлено металеві ворота вартістю 5000 гривень, та на виготовлення огорожі було витрачено 10000 гривень.

Таким чином всього на ремонтні роботи було витрачено близько 43.500 гривень.

Після розірвання шлюбу та ухвалення судом рішення про виселення ОСОБА_1 , все згадане майно та матеріали лишились у ОСОБА_2 . На звернення ОСОБА_1 щодо повернення майна для його професійної діяльності, предметів одягу та іншого особистого майна, ОСОБА_2 відмовляється його повертати, тому дане змушує ОСОБА_1 звертатись до суду для вирішення даного питання.

Все зазначене вище майно до даного часу перебуває у ОСОБА_2 , і відповідно сторони не змогли домовитись про повний розподіл майна в добровільному порядку, та до згоди не дійшли, оскільки ОСОБА_2 не бажає вирішити дане питання шляхом перемовин та досягнення згоди в добровільному порядку, і тому ОСОБА_1 змушений вирішити це питання в судовому порядку.

Таким чином майно на суму 163000,00 гривень незаконно утримується ОСОБА_2 , і вона відмовляється його повертати.

В зв`язку з чим позивач просить суд: розділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 лишити: Речі для облаштування салону перукарні які було придбано за спільні кошти: - сервант вартістю 5000 гривень, - шафа-пенал вартістю 7000 гривень, - стіл перукаря вартістю 4000 гривень, - крісло перукаря вартістю 5000 гривень, електронагрівач для води вартістю 3000 гривень, - шість стільців вартістю 700 гривень, кожен на суму 4200 гривень, - мийка перукаря вартістю 8000 гривень, а всього на загальну суму 36200 гривень. Також спільно придбане майно, саме: 10 металопластикових вікон загальною вартістю 30000 гривень. Міжкімнатні двері в кількості 5 шт. загальною вартістю близько 5000 гривень. Вхідні металеві двері вартістю 6000 гривень. Виготовлений водопровід для водопостачання в будинок, гараж та огорожу, загальною вартістю близько 100000 гривень, а всього на загальну суму 185000 гривень, лишити ОСОБА_2 , та стягнути на користь ОСОБА_1 1\2 частину даного майна, а саме кошти в сумі 90000 гривень. Усунути перешкоди в користуванні майном, яке було придбано ОСОБА_1 до шлюбу і відповідно являється його власністю, та повернути його ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 , а саме: - пральну машинку-автомат «БЕКО» вартістю 7 тисяч гривень, - меблі для ванної кімнати (тумба підлогова) вартістю 2000 гривень, та пенал з корзиною вартістю 3000 гривень, - меблевий кухонний набір вартістю 25000 гривень, - газова варильна поверхня врізана вартістю 5000 гривень, - електрична духовка вартістю 6 тисяч гривень, - витяжка до газової плити вартістю 2000 гривень, - телевізор «Лібертон» вартістю 4000 гривень, - холодильник «Атлант» вартістю 10000 гривень, - морозильна камера «БЕКО» вартістю 10 000 гривень, - телевізор «Діджетал» вартістю 5000 гривень, - двоспальне ліжко вартістю 4500 гривень, - диван вартістю 3000 гривень, - шафа-купе вартістю 15000 гривень, - котел опалювальний газовий вартістю 14000 гривень, - котел опалювальний твердопаливний вартістю 12000 гривень, - бензопилка «Штиль - 180» вартістю 1800 гривень, - бензиновий тример «Штиль» вартістю 1900 гривень, - авто мийка високого тиску вартістю 2300 гривень, - бетонозмішувач вартістю 1500 гривень, - компресор вартістю 3000 гривень, - компресор вартістю 2000 гривень, - набір інструменту для ремонту побутової техніки вартістю 20000 гривень, - станок для циркулярної пилки власного виробництва вартістю 2500 гривень, - підсилювач, магнітофони касетний та котушковий програвач для платівок загальною вартістю 1000 гривень, а всього на загальну суму 163000 гривень. Судові витрати покласти на відповідача.

07.07.2026 року до суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що вони суперечать загальним нормам права, є вигаданими, такими, що вводять і відповідача і суд в оману, та просила суд поновити строк для подання відзиву по справі в зв`язку з пропуском такого строку з поважних причин, а саме в зв`язку з тривалою відсутністю в Електронному кабінеті представника відповідача матеріалів позовної заяви з додатками; відмовити в задоволенні позову; стягнути з позивача на користь відповідача витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги (докази чого будуть надані на стадії судового розгляду).

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні його позову.

Відповідач та її представниця в судовому засіданні категорично заперечували щодо задоволення позову, при цьому позивач наполягала, що під час виселення відповідача з її будинку вона повернула йому все його майно та у неї відсутнє майно, яке належить відповідачеві та може бути предметом поділу.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 зОСОБА_2 з 12 травня 2016 року перебував в шлюбі зареєстрованому Новомиргородським відділом державної реєстрації актів, цивільного стану у Новомиргородському районі Кіровоградської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В подальшому, оскільки спільне життя не склалось, 23 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_2 шлюб було розірвано рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, що підтверджується копією рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 року.

Під час спільного проживання з відповідачкою ОСОБА_1 придбав житловий будинок, який розташовано по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який зареєстровано в реєстрі за № 251.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме нотаріально посвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 від 03 серпня 2016 року остання свідчила, що їй відомо про купівлю її чоловіком домоволодіння по АДРЕСА_1 та вона заявляє, що вищеназваний будинок придбається її чоловіком самостійно, за особисті приватні кошти у особисту приватну власність. Питання про визнання за нею права власності н6а житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що придбається під час перебування ними у шлюбі, ставити не буде.

Отже, позивач придбав вищевказане домоволодіння за власні кошти, що посвідчено заявою ОСОБА_2 , тобто після набуття права власності єдиним власником домоволодіння по АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 , відповівдно вказане майно не є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечувалося сторонами у ході судового розгляду у справі.

В подальшому житловий будинок, який розташовано по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було подаровано ОСОБА_2 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який зареєстровано в реєстрі за № 299 від 06.06.2020 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 211681158 від 06.06.2020 року, житловий будинок, який розташовано по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який зареєстровано в реєстрі за № 299 від 06.06.2020 року.

В подальшому оскільки шлюб було розірвано ОСОБА_2 зняла ОСОБА_1 з реєстрації з даного житлового будинку та звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на проживання в уже належному ОСОБА_2 житловому будинку, та виселення ОСОБА_1 з будинку без надання іншого житла.

У відповідності до рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2026 року, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення було задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у ст. 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Статтею 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ст. 69 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а в разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ході судового розгляду позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що зазначені спірні речі та майно, яке просить розділити позивач, являються спільною сумісною власністю сторін чи особистою власністю позивача, не надано належних доказів їх вартості та часу їх набуття, не надано доказів їх фактичного існування та перебування у користуванні відповідача, яка в судовому засіданні категорично заперечувала проти наявності у її користування майна, які підлягає поділу з відповідачем.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підтвердили та не спростували вищевказані обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов до безсумнівного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та розділ майна подружжя у повному обсязі.

Щодо витрат відповідача, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та розділ майна подружжя – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2026 року.