Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/19233/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Львівсправа № 380/19233/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (позивач/ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби (відповідач/Хмельницька митниця/митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA400000/2025/000139/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345;

- стягнути з Хмельницької митниці на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Хмельницькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA400000/2025/000139/2, а також складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345 (далі також - спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий позивачем пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, адже ним не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару згідно з поданою митною декларацією від 17 червня 2025 року № 25UA400040014315U0.

Позивач вказує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від зазначених у ст. 53 МК України. Утім, надані митниці разом з митною декларацією від 17 червня 2025 року № 25UA400040014315U0 документи (зокрема Контракт купівлі-продажу № 29/06/2020-SG від 29.06.2020 зі змінами та доповненнями, проформа-інвойс та комерційний інвойс № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025, пакувальний лист, коносамент № UTRUST25032377А від 31.03.2025, CMR № 8355701 від 12.06.2025, банківські платіжні документи № 1370JBKLР3 від 18.03.2025 та експертний висновок № В-9 від 08.01.2025) містять усебічні та необхідні відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар (37 443,50 дол. США), та підтверджують умови поставки. Документи, надані до митного оформлення, не містять розбіжностей або ознак підробки та повною мірою дають змогу ідентифікувати товар, маршрут перевезення й оцінити заявлені витрати.

Вважає, що зауваження відповідача щодо умов поставки DAP Бердичів є безпідставними. Згідно з умовами Контракту та інвойсів, продавець бере на себе витрати з доставки товару до місця призначення (включаючи експортне оформлення, пакування та транспортування), тоді як покупець відповідає за розвантаження та імпортне митне оформлення. Посилання відповідача на розбіжності щодо виробника спростовуються маркуванням товару та поданими документами. Крім того, позивач зауважує, що відповідач для обґрунтування застосування резервного методу виключно формально покликається на МД від 15 грудня 2023 року № 23UA204150000611U8 (ціна 3,66 дол. США/кг). Утім відповідачем не враховано суттєві відмінності між порівнюваними поставками: значний часовий розрив поставки (грудень 2023 року та червень 2025 року), відмінність умов поставки (FOB Shanghai та DAP Бердичів), відмінність у фізичних та якісних характеристиках товару: позивачем імпортувалася плівка ПВБ, виготовлена з вторинної сировини (шляхом повторної переробки), тоді як у залученій митницею МД зазначався товар без вказівки на використання вторинної сировини. Зазначає, що сама по собі наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогичні товари розмитнювалися за вищою митною вартістю, за відсутності інших законних підстав не свідчить про недостовірність задекларованої позивачем вартості та не доводить її неправильність, оскільки ціна залежить від автономії волі сторін, обсягів поставки, характеристик товару та ринкових умов.

Позивач підсумовує, що правильність визначення ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» митної вартості товару за ціною договору (за основним методом), а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем у жодний спосіб не спростована.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 13 жовтня 2025 року. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що документи, подані для митного оформлення за митною декларацією від 17 червня 2025 року № 25UA400040014315U0, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зауважує, що відповідно до умов п. 2.3 та 2.4 зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає вартість маркування, пакування та завантаження, проте відомості про витрати на транспортування та перевантаження (з огляду на залучення морського та автомобільного транспорту) не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це позбавило митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, які відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) є складовою митної вартості.

Також митний орган зазначає, що за результатами проведеного митного огляду виявлено невідповідність виробника товару, зазначеного на маркувальній етикетці, виробнику, заявленому до митного оформлення. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач під час проведення консультації з декларантом вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме додаткові документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На виконання вимог підпункту 2.2.3 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митного органу з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01 липня 2021 року № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення, а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено (зокрема за МД від 15 грудня 2023 року № 23UA204150000611U8 зі рівнем 3,66 дол. США/кг). За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих/подібних товарів.

Зауважує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач підсумовує, що оскаржувані рішення митного органу від 18 червня 2025 року (рішення про коригування митної вартості № UA400000/2025/000139/2 та картка відмови № UA400040/2025/000345) є правомірними, а підстави для визнання їх протиправними і скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач не довів фактів подання недостовірних документів, а тому її дії є протиправними. Вказує, що посилання митного органу на дані баз «Рівень митної вартості» та інтернет-джерела не є належним доказом, оскільки така інформація має лише довідковий характер і не підтверджує фактичну ціну конкретної поставки.

Своєю чергою, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у спірному рішенні про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 29 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді від 17 жовтня 2025 року у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29 червня 2020 року ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (Україна) (Покупець) уклало з компанією SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO., LTD. (Китай) (Продавець) Контракт купівлі-продажу № 29/06/2020-SG (Контракт).

Протягом строку дії Контракту до нього вносилися відповідні зміни та доповнення.

Відповідно до умов Контракту (зі змінами та доповненнями) Продавець зобов`язується продати товар Покупцеві на умовах Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити Продавцю узгоджену ціну.

Предметом поставки є полівінілбутиральна плівка автомобільної якості (ПВБ-плівка) та силіконові вакуумні мішки.

Кількість, ціна, вартість та інші характеристики товару вказуються в інвойсах або специфікаціях на кожну партію товару.

На виконання умов Контракту сторони погодили поставку партії товару плівки ПВБ (полівінілбутиральної плівки) в асортименті, що підтверджується профомою інвойсом № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025 та комерційним інвойсом № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025 на загальну суму 37 443,50 дол. США.

Погоджений до поставки товар поставлявся в Україну на умовах DAP Бердичів, Україна.

Декларантом позивача було ТОВ «Брок Імекс» відповідно до договору № 010525 про надання послуг по декларуванню товарів від 21.04.2025.

Погоджений до поставки товар поставлявся в Україну на підставі Контракту № 29/06/2020-SG від 29.06.2020.

Відповідно до пункту 2.4. Контракту, вартість навантаження Товару включається до ціни Товару. Згідно з пунктами 3.3. та 3.4.даного Контракту також зазначено, що умовами поставки Товару вказуються в інвойсі. У разі необхідності та за взаємною згодою Продавець і Покупець можуть змінювати умови поставки.

Відповідно до проформи-інвойсу та комерційного інвойсу № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025 умовами поставки Товару зазначено: DAP Бердичів. Умови поставки DAP (Delivered At Place – «Поставка в місце призначення»)

З метою митного оформлення випуску чи пропуску імпортованих товарів декларант позивача подав до Хмельницької митниці митну декларацію 25UA400040014315U0 від 17.06.2025 на товар: Плівка ПВБ (з полівінілбутиралю) з вторинної сировини, непориста, неармована, нешарувата, без підкладки та не поєднана подібним способом з іншими матеріалами. Використовується при виготовленні триплексного скла транспортних засобів, для підвищення ударної міцності та утримання уламків скла при розбитті.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією від 25UA400040014315U0 від 17.06.2025 такі документи (зазначені у картці відмови № UA400040/2025/000345):

- пакувальний лист б/н від 21.01.2025;

- проформа інвойс № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025;

- проформа інвойс № СІ20250317-ZН006 від 17.03.2025;

- комерційний інвойс № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025;

- комерційний інвойс № СІ20250317-ZН006 від 17.03.2025;

- коносамент UTRUST25032377А від 31.03.2025;

- транспортний документ СМR 8355701 від 12.06.2025;

- банківський документ № 1370JBKLР3 від 18.03.2025;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) CI20250121-ZH006 від 21.01.2025;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) CI20250317-ZH006від 17.03.2025;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 7 від 15.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 9 від 30.11.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 14 від 01.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 29/06/2020-SG від 29.06.2020;

- договір про надання послуг митного брокера (Договір №010525 про надання послуг по декларуванню товару від 21.04.2025);

- експертний висновок № В-9 від 08.01.2025.

Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.

На пропозицію митного органу декларант повідомив, що надав всі наявні документи для підтвердження митної вартості товару.

За результатами розгляду митної декларації від 25UA400040014315U0 від 17.06.2025 та доданих до неї документів Хмельницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року №UA400000/2025/000139/2, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації» рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA101000/2024/000039/1 зазначено: «Відповідно до частини 1 статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частиною 5 даної статті передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, серед іншого, має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Документи, подані згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ, містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема:

- Заявлений декларантом рівень митної вартості товару № 1 не відповідає рівню митної вартості подібних товарів того ж відправника, митне оформлення яких здійснено раніше. В результаті проведеного митного огляду встановлено, що виробник товару, зазначений на маркувальній етикетці, не відповідає виробнику, заявленому до митного оформлення. До того ж, на офіційному сайті виробника, зазначеного на маркувальній етикетці, ціна імпортованого товару складає 3,4 дол. США/кв. м.

- Відповідно до поданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту (пп. 2.3, 2.4), ціна товару включає в себе вартість маркування, пакування та завантаження. З чого випливає, що до ціни товару не включені витрати на транспортування, що суперечить заявленим умовам поставки. Крім того, в поданому коносаменті зазначена інформація про те, що ризик, витрати та відповідальність покладені на отримувача товару, що також ставить під сумнів дотримання умов поставки, визначених сторонами.

- Відповідно до поданого рахунку-проформи, відправлення вантажу здійснювалося в контейнері, однак до кінцевого пункту призначення в Україні (м. Бердичів) товар транспортувався автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR), що у свою чергу викликає сумніви щодо включення вартості перевантаження вантажу до ціни товару.

- У наданому комерційному інвойсі зазначено, що перевезення вантажу здійснюється морем, що не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки вантаж доставлявся морем тільки до порту Гданськ (Польща), що підтверджується наданим коносаментом, натомість з Польщі до України вантаж транспортувався автомобільним транспортом.

- Згідно з офіційними даними сайту митних органів Китайської Народної Республіки за даним кодом згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів 39209100 встановлено, що вартість такої ж плівки, експорт якої здійснювався у квітні 2025 року, вища ніж заявлена до митного оформлення, а саме 2,51 дол. США/кг.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.

Згідно з частиною 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товарів, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 60 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 МКУ) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 15.12.2023 № 23UA204150000611U8 (3,66 дол. США/кг), згідно з якою здійснено митне оформлення товару в асортименті: «Плівка ПВБ (з полівінілбутиралю), непориста, неармована, нешарувата, без підкладки та не поєднана подібним способом з іншими матеріалами» того ж виробника та торгівельної марки, вагою 20 796,63 кг, що імпортувались на умовах поставки FOB SHANGHAI, від того ж відправника, згідно з якими здійснено митне оформлення подібних товарів за рівнем митної вартості 3,66 дол. США/кг. Коригувань на обсяг партії подібних товарів не здійснювалось, оскільки як джерело інформації обрано МД з мінімальним рівнем митної вартості та максимально наближеною вагою ввезених товарів. Коригування на умови поставки не здійснювались, оскільки митницею використано інформацію щодо митної вартості подібних товарів, які задекларовані з урахуванням вартості доставки товарів до місця ввезення їх на митну територію України. ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» імпортував товар за даною МД за вищевказаним рівнем митної вартості, митне оформлення здійснено за основним методом визначення митної вартості. Коригування на комерційні умови не здійснювалось, так як товар за вищевказаною МД поставлявся в рамках прямого контракту того ж виробника. В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Хмельницькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA400000/2025/000139/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема, в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією №25UA400040014315U0 від 17.06.2025 такі документи (зазначені у картках відмови), а саме: пакувальний лист б/н від 21.01.2025; проформа інвойс № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025; проформа інвойс № СІ20250317-ZН006 від 17.03.2025; комерційний інвойс № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025; комерційний інвойс № СІ20250317-ZН006 від 17.03.2025; коносамент UTRUST25032377А від 31.03.2025; транспортний документ -СМR 8355701 від 12.06.2025; банківський документ № 1370JBKLР3 від 18.03.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) CI20250121-ZH006 від 21.01.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) CI20250317-ZH006від 17.03.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 7 від 15.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 9 від 30.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток) № 14 від 01.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 29/06/2020-SG від 29.06.2020; договір про надання послуг митного брокера (Договір №010525 про надання послуг по декларуванню товару від 21.04.2025); експертний висновок № В-9 від 08.01.2025.

Суд встановив, що до митного оформлення позивач надав проформу інвойс № СІ20250121-ZН006 від 21.01.2025 та комерційним інвойсом № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025, згідно із якими погоджена сторонами контракту № 29/06/2020-SG від 29 червня 2020 року вартість товарів становить 37443,50 доларів США.

Оплата за вказані товари проведена позивачем згідно з банківським платіжним документом (свіфт) № 1370JBKLР3 від 18.03.2025 на суму 37443,50 доларів США.

Зазначений банківський платіжний документ містить посилання на комерційний інвойс № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025 та контракт № 29/06/2020-SG від 29 червня 2020 року.

Отже, подані документи містять вичерпну інформацію щодо погодженої сторонами ціни та підтверджують її оплату у повному обсязі відповідно до вимог контракту № 29/06/2020-SG від 29 червня 2020 року з посиланням на підставу оплати (комерційний інвойс № CI20250121-ZH006 від 21.01.2025).

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, навівши у цьому рішенні відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.

Оцінюючи відповідні твердження митного органу, вказані у спірному рішенні, суд зазначає таке.

Митний орган вказує, що за умовами контракту ціна товару включає лише вартість маркування, пакування та завантаження без витрат на транспортування, що суперечить заявленим умовам поставки, а відомості коносаменту щодо покладення витрат і ризиків на отримувача та факт фактичного перевантаження вантажу з контейнера на автомобільний транспорт (згідно з CMR) для доставки до м. Бердичева викликають обґрунтовані сумніви щодо включення вартості перевезення й перевантаження до ціни товару.

Розглянувши вказані зауваження митного органу, суд зазначає, що позивач надав вичерпні та обґрунтовані пояснення щодо умов укладеного зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.06.2020 № 29/06/2020-SG.

Так, відповідно до пп. 2.3 та 2.4 Контракту, ціни на товари фіксуються протягом двох місяців з моменту виставлення цінової пропозиції, яка включає маркування та стандартну експортну упаковку, придатну для транспортування, а вартість навантаження товару також включається до його ціни.

Водночас пп. 3.3 та 3.4 Контракту прямо передбачено, що конкретні умови поставки товару зазначаються безпосередньо в інвойсах та можуть змінюватися за взаємною згодою сторін.

Згідно з рахунком-проформою та комерційним інвойсом від 21.01.2025 № СІ20250121-ZН006, а також рахунком-проформою від 17.03.2025 № CI20250317-ZH006, сторони узгодили базис поставки DAP Бердичів.

Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Incoterms), умови поставки DAP (Delivered At Place/«Поставка в місце призначення») означають, що саме продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого місця призначення, тоді як покупець відповідає лише за його розвантаження й митне оформлення імпорту. Умови DAP є універсальним та застосовується до будь-яких видів транспортування, зокрема й до мультимодальних (змішаних) перевезень.

Як підтверджено матеріалами справи, товар дійсно було відправлено продавцем у контейнері морем з порту Шанхай (Китай), що відображено у коносаменті від 31.03.2025 № UTRUST25032377А, а з порту призначення Гданськ (Польща) контейнер з товаром був перевантажений на автомобільний транспорт (д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та доставлений до м. Бердичева, що повністю узгоджується з відомостями міжнародної автотранспортної накладної (CMR) від 13.06.2025 № 8355701.

За таких обставин суд доходить висновку, що наданий позивачем рахунок-проформа від 17.03.2025 № CI20250317-ZH006 у сукупності з накладною CMR від 13.06.2025 № 8355701 повністю підтверджують задекларовану митну вартість товару та відображають повний ланцюг його транспортування.

Зокрема, специфікація та числові значення вартості силіконових гумових пластин (Silicone Rubber Sheet) у кількості 16 units вагою брутто та ціною 1 500,32 USD чітко задекларовані за відповідним інвойсом, який прямо зазначений у графі 5 накладної CMR поруч із основним вантажем.

Визначення у товаросупровідних документах умов поставки DAP м. Бердичів передбачає, що абсолютно всі витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування та мультимодальну логістику (включаючи морську частину шляху з порту Шанхай до порту Гданськ та подальше автоперевезення за участю компаній ELMI LOGISTICS Sp. z o.o. і ТзОВ «МАКАРТРАНС») вже повною мірою включені продавцем до кінцевої ціни товару.

З огляду на викладене, відомості у поданих позивачем первинних документах є повністю взаємопов`язаними, послідовними та містять усі необхідні дані для підтвердження складових митної вартості за основним методом (за ціною договору), а отже, сумніви митного органу є необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому трактуванні специфіки застосування умов поставки DAP.

Щодо твердження відповідача про те, що в результаті митного огляду виявлено невідповідність виробника товару, зазначеного на маркувальній етикетці, виробнику, заявленому в митній декларації, а також щодо посилань на цінову інформацію з офіційного сайту виробника, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи та задекларованими відомостями, виробником імпортованого товару є саме компанія, вказана у первинних товаросупровідних документах (зокрема, у зовнішньоекономічному контракті, рахунку-проформі та накладній CMR).

З матеріалів справи вбачається, що продавцем та експортером за зовнішньоекономічним контрактом виступає компанія «SHANGHAI ZHIHE INDUSTRIAL CO., LTD.», яка здійснює постачання товару, виготовленого безпосереднім заводом-виробником «Jiangsu Aotianli New Material Co., Ltd.».

Наявність на заводській упаковці товару маркування його фактичного виробника із зазначенням його реквізитів є стандартною міжнародною практикою маркування товарів і жодним чином не свідчить про надання позивачем недостовірних відомостей чи наявність суперечностей у товаросупровідних документах.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на інформацію з вебсайту щодо ціни товару у розмірі 3,4 дол. США/кв, оскільки інформація з мережі Інтернет (у тому числі з комерційних сайтів) має лише орієнтовний характер, не є офіційним джерелом цінової інформації та не може слугувати самостійною підставою для відхилення задекларованої митної вартості за основним методом, оскільки не враховує конкретних умов поставки (DAP), обсягів партії, наявних знижок та індивідуальних умов зовнішньоекономічного контракту.

Суд зазначає, що у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі 810/690/17 Верховний Суд виснував, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, яким підтверджується митна вартість товарів, тож доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Щодо посилання відповідача на офіційні дані сайту митних органів Китайської Народної Республіки, згідно з якими середня вартість плівки за кодом ГС 39209100 у квітні 2025 року становила 2,51 дол. США/кг, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів статей 53, 54 та 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (первинний метод).

Використання другорядних методів або орієнтація на цінову інформацію з інших джерел допускається виключно у разі обґрунтованої неможливості застосування основного методу та наявності документально підтверджених розбіжностей у поданих декларантом первинних документах.

Суд зауважує, що відомості з офіційного сайту митних органів КНР є статистично-узагальненими даними щодо експорту товарів у межах всієї товарної підкатегорії (код ГС 39209100).

Вказана статистика відображає усереднені показники ціни широкого асортименту плівок різних технічних характеристик, товщини, щільності та якості, виготовлених різними виробниками, і не враховує індивідуальних комерційних умов конкретного зовнішньоекономічного контракту (зокрема обсягів закупівлі, умов поставки DAP, наявних знижок та порядку розрахунків).

За таких обставин, вказані доводи відповідача не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та не спростовують достовірність задекларованих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Суд також відзначає, що факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товари, які задекларовані позивачем, розмитнювалися ним раніше чи іншими особами за відмінною вартістю, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 815/3400/17 та від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Отже, вказані доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

З аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезених товарів не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, суд уважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи мають розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Оцінюючи, водночас, рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію № 23UA204150000611U8 від 15 грудня 2023 року.

Суд погоджується з доводами позивача про безпідставність використання відповідачем МД від 15.12.2023 № 23UA204150000611U8 як джерела порівняльної інформації, оскільки зіставлялися товари з істотними відмінностями за часом поставки (грудень 2023 року проти червня 2025 року), за умовами поставки (FOB SHANGHAI, що не включає логістичні витрати, проти DAP Бердичів, де всі витрати вже включені в ціну), а також за якісними характеристиками (плівка з первинної сировини проти імпортованої позивачем плівки з вторинної сировини шляхом повторної переробки, що об`єктивно зумовлює її нижчу вартість), що свідчить про порушення митним органом вимог ст. 57, 58 МКУ щодо використання даних про неподібні товари за незіставними комерційними умовами.

Ураховуючи наведені вище мотиви у сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA400000/2025/000139/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності їх в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Хмельницькою митницею спірної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345, то позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування також підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 9229,76 грн. Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 9229,76 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» (вул. Джерельна, 38, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 39214213) до Хмельницької митниці (вулиця Пілотська, будинок 2, місто Хмельницький, Хмельницька обл., 29010; код ЄДРПОУ 43997560) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2025 року № UA400000/2025/000139/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 червня 2025 року № UA400040/2025/000345.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» 9229,76 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна