Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/9560/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Львівсправа № 380/9560/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» (далі - позивач, ТОВ «Серпа») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач, митниця, митний орган), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400071/1 від 23.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209140/2025/000407 від 23.04.2025, прийняті Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до митного оформлення електронну митну декларацію та повний комплект товаросупровідних, комерційних та транспортних документів за переліком, передбаченим ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які повністю підтверджували задекларовану митну вартість за основним методом (за ціною договору). Наведені митницею зауваження (відсутність ідентифікації особи на контракті й інвойсі, відсутність заявки на перевезення, уточнень щодо витрат на розмитнення тощо) є формальними та не спростовують числові значення складових митної вартості. Позивач наголошує, що надав надалі всі наявні додаткові документи (прайс-лист, біржову інформацію, калькуляцію ціни), проте відповідач протиправно відмовив у застосуванні першого методу та застосував резервний метод за відсутності належного обґрунтування розрахунку.

З огляду на наведене просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Львівська митниця проти позову заперечує повністю, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що під час опрацювання поданих документів виявлено розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості: контракт і комерційний інвойс не містять даних про уповноважену особу; відсутня заявка до контракту ЗЕД та заявка до договору перевезення для перевірки транспортних витрат; у заявці та CMR містяться розбіжності щодо дати завантаження вантажу. Подані на вимогу митниці додаткові документи не усунули виявлених сумнівів. З огляду на це митний орган послідовно опрацював методи 1-5 та застосував резервний метод (ст. 64 МК України) на підставі інформації з раніше оформленої МД. Відповідач підсумовує, що оскаржувані рішення митного органу є правомірними та підстави для визнання їх протиправними і скасування відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою суду від 16 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/9560/25 до провадження судді Клименко О.М., витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом коригування митної вартості у спірному рішенні.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Серпа» (покупець) та компанією ORGACHEM KIMYA SAN.VE TIC. A.S. (продавець, Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 250 від 01.05.2019 на поставку полімерних емульсій, пігментних паст та функціональних добавок.

Згідно з п. 2.3 вказаного контракту № 250 асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у відповідних інвойсах.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 контракту № 250 оплата кожної партії товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов контракту ORGACHEM KIMYA SAN.VE TIC. A.S. на адресу ТОВ «СЕРПА» було надіслано інвойс № ORA2025000000237 від 11.04.2025 до контракту № 250 від 01.05.2019, в якому наведені характеристики, кількість, номенклатуру й вартість товару, що має бути поставлений.

22.04.2025 декларантом позивача з метою митного оформлення ввезеного товару подано електронну митну декларацію № 25UA209140009876U0.

Разом із декларацією надано пакет товаросупровідних документів (згідно з карткою відмови № UA209140/2025/000407 від 23.04.2025):

- Пакувальний лист (Packing list) - б/н від 11.04.2025;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - № ORA2025000000237 від 11.04.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) - № 10154 від 16.04.2025;

- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) - № 25TR342200004664M2 від 16.04.2025;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) - № D 1004787 від 11.04.2025;

- Статус особи, яка подає митну декларацію - 2;

- Загальна декларація прибуття - № 25UA141000421408Z3 від 18.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - № 1648 від 16.04.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - № 200 від 17.04.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - № 3 від 01.08.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - № 4 від 01.10.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - № 250 від 01.05.2019;

- Договір про надання послуг митного брокера - № 1/2020 від 09.01.2020;

- Договір (контракт) про перевезення - № 0505 від 05.05.2023;

- Договір (контракт) про перевезення - № 28-21/п від 30.04.2021;

- Інші некласифіковані документи - Заявка на перевезення вантажу від 11.04.2025;

- Інші некласифіковані документи - Лист виробника про склад товару від 25.05.2019;

- Інші некласифіковані документи - Сертифікати аналізу б/н від 11.04.2025.

Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.

На пропозицію митного органу декларант надав додаткові документи, що підтверджується даними його електронного кабінету.

За результатами розгляду митної декларації від 22.04.2025 № 25UA209140009876U0 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу митного органу документів, 23.04.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400071/1, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України), а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000407 від 23.04.2025.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2025 № UA209000/2025/400071/1 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив таке: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (надалі - МКУ) здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

Відповідно до Контракту № 250 від 01.05.2019, що укладений між Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S. в особі Еміра Оргюна (Продавець) та ТОВ «Серпа» в особі Шаповала П. Ю. (Покупець) (надалі - Контракт ЗЕД), п. 8.5 передбачено, що даний Контракт, будь-які зміни, специфікації, заявки або пропозиції до даного Контракту, підписані з допомогою факсимільного зв`язку особами, котрі мають підтверджені повноваження, мають повну юридичну силу. При цьому підпис Контракту ЗЕД не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення такого Контракту, в порушення вимог, передбачених Контрактом ЗЕД, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність інформації, зазначеної в ньому.

Аналогічне стосується комерційного інвойсу № ORA2025000000237 від 11.04.2025 та пакувального листа № б/н, які не містять відомостей про особу уповноваженого експортера. Що суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається, що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.

Пунктом 4.1 Контракту ЗЕД передбачено, що період відвантаження становить 7 днів з моменту підтвердження замовлення. При цьому об`єктивізація готовності Товару до відвантаження, яка виявлена у письмовій формі, зокрема у заявці, до митного оформлення не подавалась. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що така заявка існувала, так як відсутнє будь-яке посилання на таке.

Пунктом 4.3 Контракту ЗЕД передбачено, що кожна поставка Товару супроводжується рядом документів, зокрема, але не виключно: технічна специфікація на товар, що видається Виробником, сертифікат якості (або сертифікат аналізу), що видається Виробником, Страховий поліс, виданий страховою компанією.

У графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється компанія STRILCHUK TRANS LLC. До митного оформлення надано посередницький договір між перевізником та експедитором. У розділі 1 зазначено, що обсяг та умови перевезення можуть бути обговорені як в цьому договорі, так і в окремих додатках/додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору, зазначені документи до митного оформлення не надано; у розділі 4, п. 4.1 зазначено, що деталі перевезення зазначаються в Заявках. Заявка до митного оформлення не надана, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно - числового значення рівня митної вартості товару.

Договором на транспортно-експедиційне обслуговування у міжнародному автомобільному сполученні № 0505 від 05.05.2023 п. 8.1 передбачено, що будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками обох Сторін. Рахунок на перевезення та довідка про транспортні витрати не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність заявлених числових даних, витрачених на транспортні послуги; відповідно до п. 12 заявки на перевезення ставка за перевозку зазначена 62000 плюс замитнення (яка сума на замитнення, не вказано в жодних документах). Зазначене вище в своїй сукупності не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, і, відповідно, числового значення рівня митної вартості товару. У митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару.

У заявці вказано дату завантаження - 15.04.2025, проте у ЦМР гр. 4 вказано, що вантаж завантажено у Стамбулі 16.04.2025 р. Гр. 15 Заявки містить відомості щодо застосування штрафних санкцій на простій/запізнення - 50 Євро доба.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надано: Прайс-лист, Біржову інформацію (містить загальні відомості щодо рівня цін на полімерну сировину, без уточнення регіону), Калькуляцію ціни на товар (не містить всіх статей витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку). Проте документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 24UA209230066205U7 від 21.07.2024, де вартість такого товару становить 2,07 Євро за кг (даного виду товару) та даного імпортера».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2025 року № UA209000/2025/400071/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2025 року № UA209140/2025/000407.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією такі документи (зазначені у картці відмови), а саме: Пакувальний лист (Packing list) - б/н від 11.04.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - № ORA2025000000237 від 11.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) - № 10154 від 16.04.2025; Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) - № 25TR342200004664M2 від 16.04.2025; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) - № D 1004787 від 11.04.2025; Статус особи, яка подає митну декларацію - 2; Загальна декларація прибуття - № 25UA141000421408Z3 від 18.04.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - № 1648 від 16.04.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - № 200 від 17.04.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - № 3 від 01.08.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - № 4 від 01.10.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - № 250 від 01.05.2019; Договір про надання послуг митного брокера - № 1/2020 від 09.01.2020; Договір (контракт) про перевезення - № 0505 від 05.05.2023; Договір (контракт) про перевезення - № 28-21/п від 30.04.2021; Інші некласифіковані документи - Заявка на перевезення вантажу від 11.04.2025; Інші некласифіковані документи - Лист виробника про склад товару від 25.05.2019; Інші некласифіковані документи - Сертифікати аналізу б/н від 11.04.2025.

Крім того, на вимогу митного органу позивач додатково подав документи, зокрема: прайс-лист, біржову інформацію (містить загальні відомості щодо рівня цін на полімерну сировину, без уточнення регіону); калькуляцію ціни на товар (не містить всіх статей витрат, відповідно до Положення (стандарту бухгалтерського обліку).

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, навівши у цих рішеннях відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.

Оцінюючи відповідні твердження митного органу, вказані у спірних рішеннях, суд зазначає таке.

Щодо покликань митного органу про те, що Контракт ЗЕД не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення такого Контракту, в порушення вимог, передбачених Контрактом ЗЕД, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність інформації, зазначеної в ньому, що стосується і комерційного інвойсу та пакувального листа, суд зазначає, що документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частинами 2 та 3 статті 53 МК України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю, тому їх відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначене порушення носить формальний характер та жодним чином не перешкоджає можливості перевірити заявлену митну вартість товару.

Ба більше, в матеріалах справи наявні додатковий договір від 01.10.2024 до контракту № 250 від 01.05.2019, який підписаний директором позивача Шаповалом Павлом Юрійовичем та регіональним менеджером ORGACHEM KIMYA Mr. Server Suinov.

Щодо покликання відповідача на пункт 4.3. контракту згідно з яким кожна поставка товару супроводжується рядом документів, зокрема, але не виключно: технічна специфікація на товар, що видається Виробником, сертифікат якості (або сертифікат аналізу), що видається Виробником, Страховий поліс, виданий страховою компанією, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту вказаного пункту 4.3 контракту кількість вказаних документів може бути змінена за згодою сторін.

Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки та сертифікати.

Ба більше, згідно з карткою відмови № UA209140/2025/000407 від 22.04.2025, до митного оформлення надавався зокрема сертифікат про походження товару (Certificate of origin) - № D 1004787 від 11.04.2025.

До того ж, на переконання суду, надані інші документи підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару.

Так, згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є тими документами, які підтверджують митну вартість імпортованих товарів.

Тож такі твердження відповідача не беруться судом до уваги.

Щодо зауважень митниці стосовно перевізника та обрахунку витрат на транспортування імпортованих товарів суд зазначає таке.

Суд встановив, що для підтвердження транспортних витрат декларантом до митного органу було подано: договір (контракт) про перевезення № 28-21/п від 30.04.2021; заявку на перевезення вантажу від 11.04.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1648 від 16.04.2025; довідку про транспортні витрати від 17.04.2025, що підтверджує вартість перевезення товару.

Крім того, згідно з доданим договором перевезення № 28-21/11 від 30.04.2021 ТОВ «Стрільчук Транс» за замовленням ТОВ «УВК-Інтернешнл» здійснює перевезення вантажів за замовленням останнього.

Суд звертає увагу, що за приписами частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. За змістом пункту 2.3 вищевказаного договору експедитор від свого імені укладає договори з іншими особами для виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України визначено, що до складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

МК України не визначив вид доказів, якими повинна підтверджуватися вартість транспортних витрат, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд встановив, що позивачем надано митному органу Довідку від 17.04.2025, де вказана калькуляція витрат на перевезення вартістю доставки 42910,00 грн, що включає 300,00 грн за навантаження. Крім того, вказано, що страхування товару не здійснювалось.

Отже, вказана вище довідка транспортних витрат містить належні відомості про понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, що спростовує твердження митниці про неможливість проведення перевірки правильності нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товарів.

Щодо замовлень (заявок) на перевезення суд зазначає таке.

Замовлення (заявка) на перевезення не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару.

Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення (заявки) до договору.

Частини друга та третя статті 53 МК України не визначають замовлення (заявку) на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Частиною 8 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Декларантом отримано електронне повідомлення митниці, де відповідач, зобов`язав позивача надати додаткові документи, не зазначивши, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна правова позиція щодо заборони вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2018 року у справі № 813/1012/17, в якій, зокрема вказано, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.

Звідси, за змістом вищевказаних документів відповідач мав можливість встановити розмір такої складової митної вартості товарів як вартість їх перевезення.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас відповідач не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач разом з митними деклараціями подав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, вніс до митних декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи ознаки підробки.

Суд уважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже зі змісту положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та як ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Отже, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з електронною митною декларацією, а надалі – на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, спірне рішення в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу визначення митної вартості обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію МД № 24UA209230066205U7 від 21.07.2024.

Суд констатує, що митний орган не навів пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2025 року № UA209000/2025/400071/1 є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000407 від 23.04.2025, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 6056,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» (пр. Гагаріна, 12А/1402, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 39257304) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2025 року № UA209000/2025/400071/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2025 року № UA209140/2025/000407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» 6056,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна