Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/15058/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/15058/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, за весь час затримки виплати з 31.08.2016 по день її фактичної виплати - 29.06.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у належному розмірі і індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, за весь час затримки виплати з 31.08.2016 по день її фактичної виплати - 29.06.2026;

- надати до суду довідку-розрахунок суми, що виплачено позивачу військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №380/24987/25.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №380/24987/25, в редакції ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026, здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно. Однак під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення. У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вищевказані суми позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 вирішувалась у судовому порядку, а рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24987/25 виконане, у зв`язку з чим компенсація втрати частини доходів згідно із Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 виплаті не підлягає. Відповідач також зазначив, що він не має власних коштів, отримує грошове забезпечення з коштів Державного бюджету як розпорядник бюджетних коштів третього рівня, бере бюджетні зобов`язання та провадить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, а тому не може вплинути на обсяги нарахувань і виплат непередбачених бюджетними кошторисами коштів за минулі роки. Крім того, відповідач вказав, що оскільки позивач самостійно обрав спосіб захисту у вигляді зобов`язання здійснити перерахунок, а виплати спірних сум ще не здійснено, відсутні підстави для нарахування компенсації сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Порядком №44. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.08.2016 №24 позивач прибув, приступив до виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу частини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.05.2017 №108 позивача з 31.05.2017 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

До 31.03.2017 включно військова частина НОМЕР_2 не мала самостійного фінансового господарства та перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.11.2010 №590. У зв`язку з цим нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно здійснювала військова частина НОМЕР_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №380/24987/25, в редакції ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2026, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано її здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

На виконання вказаного судового рішення військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення 29.06.2026 на суму 17484,11 грн.

Зазначені обставини підтверджуються квитанцією від 29.06.2026 про зарахування коштів, наявною в матеріалах справи, та сторонами не заперечуються.

Під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Порядок № 159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:

«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення не належить до доходів, які підлягають компенсації, спростовуються змістом статті 2 Закону № 2050-III та пункту 3 Порядку № 159, які прямо відносять суму індексації грошових доходів громадян до доходів, що підлягають компенсації, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною вище.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 вирішувалась у судовому порядку, а виконане рішення суду у справі №380/24987/25 виключає право на компенсацію. Виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, оскільки, як зазначено вище, така компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу, зокрема і на підставі судового рішення. Навпаки, факт виплати індексації грошового забезпечення 29.06.2026, тобто з порушенням строків її виплати на більше ніж один календарний місяць, є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Суд відхиляє також доводи відповідача про відсутність власних коштів та обмеження бюджетними асигнуваннями. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету. Обмеженість бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення розпорядника бюджетних коштів від виконання визначеного законом обов`язку та не позбавляє позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів.

Доводи відповідача про те, що нарахування та виплата здійснені у межах місячного строку без затримки, спростовуються тим, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування доходу за відповідний місяць проходження служби (за який особа має право на грошове забезпечення з урахуванням індексації) та фактичної виплати такого доходу. Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 28.02.2017 була виплачена позивачу лише 29.06.2026, тобто з порушенням строків її виплати на більше ніж один календарний місяць, у відповідача виник обов`язок самостійно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у тому ж місяці, в якому здійснено виплату заборгованості за відповідний місяць.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №420/18163/21 суд зазначає таке. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. У справі №420/18163/21 спірні виплати позивачеві на час розгляду справи ще не було здійснено, у зв`язку з чим Верховний Суд визнав вимогу про компенсацію сум податку передчасною. Натомість у цій справі індексацію грошового забезпечення, з якої утримується податок з доходів фізичних осіб, позивачу фактично виплачено 29.06.2026, а компенсація втрати частини доходів обчислюється з нарахованого доходу після утримання податків і обов`язкових платежів. За таких обставин наведена відповідачем правова позиція не є релевантною для обставин справи, що розглядається, оскільки викладена за інших фактичних обставин, а вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є обґрунтованою.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації грошового забезпечення здійснена відповідачем 29.06.2026.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме військовою частиною НОМЕР_1 - з 31.08.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29.06.2026.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати до суду довідку-розрахунок суми, що виплачено позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №380/24987/25, суд зазначає, що ця вимога за своїм змістом спрямована на витребування доказу і не є самостійною позовною вимогою, яка вирішується по суті спору, а тому окремому вирішенню в резолютивній частині рішення не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 31.08.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29.06.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 31.08.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29.06.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.