Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17290/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17290/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) із вимогами:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% з суми виплаченого ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду від 16 грудня 2025 року по справі № 380/12336/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду від 16 грудня 2025 року по справі № 380/12336/25;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 16 грудня 2025 року по справі № 380/12336/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення суду від 16 грудня 2025 року по справі № 380/12336/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25 задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 і військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди проходження військової служби. На виконання вказаного судового рішення військова частина НОМЕР_1 у травні 2026 року, а військова частина НОМЕР_3 у червні 2026 року виплатили позивачу суми індексації грошового забезпечення. Позивач вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з виплаченої йому індексації грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% без виплати рівноцінної та повної компенсації суми цього податку, а також дії військової частини НОМЕР_3 щодо утримання з виплаченої йому індексації грошового забезпечення військового збору за ставкою 5% замість ставки 1,5%, передбаченої для доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців. Зазначає, що виплачені кошти за своєю правовою природою є індексацією грошового забезпечення військовослужбовця, право на яку виникло у нього у зв`язку з проходженням військової служби, а втрата ним статусу військовослужбовця на час фактичної виплати не звільняє відповідачів від обов`язку компенсувати утриманий податок на доходи фізичних осіб та утримати військовий збір за ставкою, передбаченою законом для цього виду доходу, оскільки саме поведінка відповідачів призвела до того, що виплата відбулася після звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою судді від 21.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що виплати, здійснені на виконання судового рішення, не мають постійного характеру, не є одноразовою грошовою допомогою та не входять до складу грошового забезпечення, а тому компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, у разі перерахунку грошового забезпечення за рішенням суду застосована бути не може. Послався на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 щодо поняття заробітної плати та на те, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України та законодавством України. Просив у задоволенні позову до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) також надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду та виплачений звільненому військовослужбовцю, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід і оподатковується військовим збором за ставкою 5% незалежно від того, за який період такі доходи нараховані, оскільки оподаткування доходу здійснюється за ставками, що діяли на момент його нарахування, а пільгова ставка військового збору 1,5% застосовується до доходів військовослужбовців, тоді як на час виплати позивач військовослужбовцем не був. Вказав також, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступеня, та діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову до військової частини НОМЕР_3 відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно - в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), а з листопада 2016 року по 19.01.2020 - у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.01.2020 №18-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.01.2020.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу - військову частину НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) із визначенням правонаступником військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зазначеним рішенням, зокрема, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за відповідні періоди проходження ним військової служби із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 і військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди із урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

На виконання зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_1 у травні 2026 року перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 12937,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.05.2026 №5487 та випискою АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування коштів 20.05.2026. Листом від 09.06.2026 військова частина НОМЕР_1 надала довідку від 09.06.2026 №256, згідно з якою сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року, що підлягала виплаті, становить 16071,64 грн, з якої утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у розмірі 2892,90 грн та військовий збір за ставкою 1,5% у розмірі 241,07 грн, а до виплати визначено 12937,67 грн. Компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб військова частина НОМЕР_1 позивачу не виплатила.

На виконання зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_3 у червні 2026 року перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 123683,04 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування коштів 30.06.2026. Згідно з довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_3 за липень 2026 року сума нарахованої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення становить 130192,67 грн; утриманий з цієї суми податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% у розмірі 23434,68 грн компенсовано в тому ж розмірі, а військовий збір утримано за ставкою 5% у розмірі 6509,63 грн, у зв`язку з чим до виплати визначено 123683,04 грн.

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% з виплаченої індексації грошового забезпечення без компенсації суми цього податку, а також дії військової частини НОМЕР_3 щодо утримання військового збору за ставкою 5% замість 1,5% з виплаченої на виконання судового рішення індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та похідною від нього виплатою, спрямованою на підтримання купівельної спроможності доходів особи в умовах інфляції, і за своєю правовою природою зберігає характер грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що грошове забезпечення військовослужбовця (у тому числі індексація такого забезпечення) зберігає свою правову природу, тобто залишається саме грошовим забезпеченням, а не іншим доходом, у разі його виплати в подальшому, у тому числі після звільнення особи з військової служби. Така виплата здійснюється не у зв`язку з тим, що особа набула якогось нового статусу, а саме на підставі того права, яке у неї виникло у зв`язку з проходженням військової служби та яке не було реалізовано своєчасно з вини військової частини.

Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та зобов`язання виплатити недоотримане грошове забезпечення суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм такої щомісячної грошової компенсації визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Наведене дає підстави для висновку, що при виплаті військовослужбовцю (у тому числі звільненому з військової служби) грошового забезпечення, а також індексації грошового забезпечення як його складової, утриманий з такої виплати податок на доходи фізичних осіб підлягає рівноцінному та повному відшкодуванню шляхом виплати грошової компенсації у розмірі суми цього податку, яка виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення. Такий обов`язок покладається на установу, що здійснює відповідну виплату.

При належному виконанні військовою частиною НОМЕР_1 своїх обов`язків та своєчасній виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця. Оскільки виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду відбулася вже після звільнення позивача з військової служби виключно внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час такої виплати не звільняє військову частину НОМЕР_1 від обов`язку виплатити компенсацію суми утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що виплати, здійснені на виконання судового рішення, не мають постійного характеру та не входять до складу грошового забезпечення, а тому компенсація сум податку з доходів фізичних осіб застосована бути не може, суд відхиляє. Виплачена позивачу сума є індексацією грошового забезпечення, право на яку виникло у зв`язку з проходженням ним військової служби та яку встановлено рішенням суду у справі №380/12336/25; така сума за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням і не змінює цієї природи залежно від моменту виплати чи статусу особи на день виплати. Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 не спростовує наведеного, оскільки це рішення стосується поняття заробітної плати і не виключає обов`язку відшкодування утриманого податку на доходи фізичних осіб у порядку, визначеному пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком №44.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% з виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без виплати рівноцінної та повної компенсації суми цього податку є протиправними, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб. Відтак позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій щодо утримання військового збору та зобов`язання повернути надлишково утриманий військовий збір суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Законом України від 10.10.2024 №4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору підвищено з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Водночас Законом України від 04.12.2024 №4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнено перелік доходів, до яких застосовується ставка військового збору 1,5%.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка - для доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 цього підрозділу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що визначальним критерієм для застосування пільгової ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка є вид доходу (грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, які здійснюються відповідно до законодавства військовослужбовцям та працівникам перелічених у законі військових формувань і силових структур), а не статус особи на момент фактичної виплати такого доходу.

Інакше кажучи, ставка військового збору 1,5% застосовується до доходів, які за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням (у тому числі індексацією грошового забезпечення) військовослужбовця Державної прикордонної служби України, виплачуваним відповідно до законодавства України, незалежно від моменту такої виплати.

Тлумачення відповідачем зазначених норм у спосіб, який ставить можливість застосування пільгової ставки в залежність виключно від того, чи перебуває особа на військовій службі станом на день фактичної виплати, не узгоджується ані з буквальним змістом підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані з принципом стабільності податкового законодавства, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, ані з принципом, відповідно до якого податковий обов`язок не може погіршувати майнове становище особи внаслідок порушення з боку держави.

Принциповим у цьому контексті є те, що сама подія, з якою закон пов`язує виникнення права на цей дохід - проходження позивачем військової служби у Державній прикордонній службі України - відбулася у періоди, за які нараховано індексацію (2015-2020 роки), тобто у час, коли ставка військового збору становила 1,5% і коли позивач безсумнівно мав статус військовослужбовця. Якби відповідач належним чином виконав свої обов`язки і своєчасно нараховував та виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у повному розмірі, питання про застосування іншої (підвищеної) ставки військового збору взагалі не виникало б.

Виплата нарахованих сум у 2026 році стала можливою лише внаслідок ухвалення судового рішення, яке зобов`язало відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату. Сама ж необхідність такого судового перерахунку зумовлена виключно протиправною поведінкою відповідача, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі №380/12336/25.

За таких обставин застосування відповідачем підвищеної ставки військового збору (5%) фактично призводить до того, що позивач, чиї права були порушені попередньою поведінкою відповідача та відновлені на підставі судового рішення, поставлений у гірше майнове становище порівняно з тим, у якому він перебував би, якби відповідач діяв правомірно (нарахування і виплата у відповідні періоди за ставкою 1,5%). Такий результат суперечить компенсаторній меті відновлення порушеного права та принципу заборони отримання вигоди із власної протиправної поведінки.

Доводи відповідача про те, що виплачена на підставі рішення суду на користь звільненого військовослужбовця сума включається до загального оподатковуваного доходу як інші доходи (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України) та оподатковується військовим збором за ставкою 5% незалежно від періоду нарахування, суд відхиляє. Ані пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані стаття 168 ПК України не містять норм, які б змінювали саму правову природу доходу (як грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) залежно від моменту його виплати чи від статусу особи на день виплати. Кваліфікація виплаченої суми як «інших доходів» суперечить її дійсній правовій природі, оскільки ця сума є саме індексацією грошового забезпечення, право на яку виникло у позивача у зв`язку з проходженням ним військової служби, що прямо встановлено рішенням суду у справі №380/12336/25.

Суд відхиляє також посилання відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступеня, оскільки ця обставина не звільняє відповідача від обов`язку утримувати військовий збір з доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця за визначеною законом ставкою та не змінює правової природи виплаченого доходу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5%, передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не ставка 5%, як це помилково зробив відповідач.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25, є протиправними і ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

З огляду на встановлення судом факту протиправного утримання військовою частиною НОМЕР_3 військового збору за ставкою 5% замість 1,5% з суми індексації грошового забезпечення позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повернути позивачу надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Матеріали справи свідчать, що зазначені критерії відповідачами не дотримано в частині утримання військовою частиною НОМЕР_1 податку на доходи фізичних осіб без виплати компенсації його суми та застосування військовою частиною НОМЕР_3 ставки військового збору 5% замість 1,5%, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №380/12336/25.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.