Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16041/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16041/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17 березня 2022 року по 31 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 березня 2022 року по 31 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” відповідно, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” відповідно, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 17.03.2022 по 25.07.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка до 01.08.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 як розпорядника бюджетних коштів третього рівня, а з 01.08.2022 включена до мережі розпорядників бюджетних коштів. Відтак виплату грошового забезпечення позивачу до 31.07.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 01.08.2022 - Військова частина НОМЕР_1 . У спірний період посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням обчислювалися позивачу виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн). Позивач вважає, що після скасування у судовому порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відновилася дія пункту 4 постанови №704 у первісній редакції, а тому розрахунковою величиною мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Про неправильне нарахування грошового забезпечення позивач дізнався з довідки про грошове забезпечення, датованої 23.06.2026. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке. Розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців у спірний період правомірно розраховувалися виходячи з розміру 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018), оскільки примітки до додатків 1 та 14 до постанови №704 не містять норм права, а скасування у судовому порядку пункту 6 постанови №103 не впливає на порядок обчислення посадового окладу; відповідні невідповідності приміток були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, що застосовується з 01.10.2020, а розрахункова величина остаточно врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що набрала чинності 20.05.2023. ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що питання визначення розміру прожиткового мінімуму для військовослужбовців чітко визначено постановою Кабінету Міністрів України, яка є обов`язковою до виконання. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 у повному обсязі.

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке. Скасування у судовому порядку пункту 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704, не призводить до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704; прийняття актів Кабінету Міністрів України, внесення до них змін та відновлення їх дії належить до виключної компетенції Уряду і не може здійснюватися судом. На підтвердження відповідач послався на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, пункт 2.36 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, Указ Президента України від 10.06.1997 №503/97, а також на постанову Верховного Суду України від 02.12.2008 у справі №21-1169во08 та постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №807/1332/17, від 19.03.2019 у справі №591/2813/17, від 22.04.2019 у справі №820/601/17, від 02.10.2019 у справі №804/215/18 і від 23.10.2019 у справі №П/811/112/17. Відповідач зазначив, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 пункт 4 постанови №704 був оприлюднений на офіційному вебсайті Верховної Ради України у редакції, що передбачала множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а тому розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня в системі Міністерства оборони України діяли правомірно, нараховуючи грошове забезпечення в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач також просив урахувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 30.06.2025 у справах №280/8083/24, №280/8605/24, №460/3942/24, від 02.07.2025 у справі №240/29489/23, від 03.07.2025 у справах №360/152/24 та №380/13292/24, а також постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, згідно з якою встановлення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців (у тому числі базової величини) делеговано Кабінету Міністрів України, а тому Уряд має право встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі. Просив у задоволенні позову до Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що пунктом 6 постанови №103 постанову №704 (у тому числі пункт 4) не визнавалося такою, що втратила чинність, та не скасовувалося, а тому посилання відповідачів на положення про непоновлення дії скасованих актів є безпідставними. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови №103, яким вносилися зміни до пункту 4 постанови №704, а відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 29.01.2020 і до 20.05.2023 чинною була редакція пункту 4 постанови №704, що передбачала визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Позивач також зазначив, що вимог до Військової частини НОМЕР_1 про перерахунок грошового забезпечення за період після 19.05.2023 не заявляв, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 не стосується цієї справи. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , будучи призваним по мобілізації у період дії воєнного стану. Проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 17.03.2022 підтверджується відмітками у військовому квитку та витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №210, яким позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас.

Військова частина НОМЕР_1 до 01.08.2022 не була включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 (розпорядника бюджетних коштів третього рівня); з 01.08.2022 Військову частину НОМЕР_1 включено до мережі розпорядників бюджетних коштів. Відтак виплату грошового забезпечення позивачу за період з 17.03.2022 по 31.07.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , а за період з 01.08.2022 - Військова частина НОМЕР_1 .

Сторонами не заперечується, що у спірний період посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та інші похідні види грошового забезпечення обчислені позивачу виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), що підтверджується архівною відомістю ІНФОРМАЦІЯ_4 за березень - липень 2022 року та довідкою Військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 23.06.2026.

Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні примітки містять і додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, тобто з використанням такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 (набрання чинності Законом №294-IX) не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили; натомість з 01.01.2020 така невідповідність виникла.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Вказана правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 15 вересня 2022 року у справі №500/1886/21 та від 10 січня 2023 року у справі №120/8682/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Доводи відповідачів про те, що скасування у судовому порядку пункту 6 постанови №103 не відновлює дію пункту 4 постанови №704 у попередній редакції, суд відхиляє, оскільки правова позиція суду ґрунтується не на «відновленні» дії пункту 4 постанови №704 у первісній редакції, а на незастосуванні до спірних правовідносин положення пункту 4 постанови №704 у частині, що суперечить актам вищої юридичної сили (законам про Державний бюджет України на відповідні роки), в силу статті 7 КАС України. Крім того, зміни до пункту 4 постанови №704, внесені пунктом 6 постанови №103, у силу частини 2 статті 265 КАС України втратили чинність з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18. Та обставина, що Постанова №704 у відповідних редакціях містила посилання на прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосовувати норму підзаконного акта лише в частині, що відповідає актам вищої юридичної сили.

Посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 на інформаційний характер приміток до додатків 1 та 14 до постанови №704 не спростовує висновків суду, оскільки предметом спору є застосування розрахункової величини, визначеної пунктом 4 постанови №704, а не зміст приміток до додатків.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, що набрала чинності 20.05.2023, якою пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, не спростовує протиправності застосування у попередній період розрахункової величини, що не відповідала актам вищої юридичної сили, а лише усуває відповідну невідповідність на майбутнє.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 суд відхиляє. Предметом розгляду у справі №320/29450/24 були дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 12.05.2023 №481 та наявність у Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати базову величину для розрахунку посадових окладів, тоді як предметом цього спору є правомірність застосування відповідачами при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за період з 17.03.2022 по 19.05.2023 редакції пункту 4 постанови №704, що діяла до набрання чинності постановою №481 та суперечила актам вищої юридичної сили. Вимог, що стосуються періоду після 19.05.2023, з якого застосовується постанова №481, позивач не заявляв. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, на яку посилається відповідач, викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи, а відтак не є релевантними для цього спору. З цих же підстав не стосуються предмета спору посилання Військової частини НОМЕР_1 на постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 30.06.2025 у справах №280/8083/24, №280/8605/24, №460/3942/24, від 02.07.2025 у справі №240/29489/23, від 03.07.2025 у справах №360/152/24 та №380/13292/24, які стосуються періоду, що не охоплюється позовними вимогами.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на обмеженість бюджетними асигнуваннями, встановленими кошторисами, не звільняє відповідача від обов`язку нараховувати та виплачувати грошове забезпечення у розмірі, визначеному законом, оскільки питання забезпечення фінансування є питанням організації виконання державою своїх зобов`язань, а не підставою для їх невиконання.

На підставі наведених висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідачі, застосовуючи при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та похідних видів грошового забезпечення позивача за спірний період такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяли протиправно, а належне нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за спірний період відповідачами не здійснено. Оскільки виплату грошового забезпечення за період з 17.03.2022 по 31.07.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , а за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 - Військова частина НОМЕР_1 , обов`язок з перерахунку та виплати грошового забезпечення за відповідні періоди покладається на кожного з відповідачів у межах здійснюваного ним фінансового забезпечення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 і Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання їх здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивачу за відповідні періоди з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Матеріали справи свідчать, що визначені частиною другою статті 2 КАС України критерії правомірності відповідачами не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 17.03.2022 по 31.07.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року - станом на 01.01.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 17.03.2022 по 31.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року - станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01.08.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року - станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн та станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.