Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/4752/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/4752/26 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4752/26 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Кам`янка -Бузький відділ Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним повідомлення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Кам`янка-Бузький відділ Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення від 10.03.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Г. Я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.12.2025 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив судове рішення у справі № 380/17981/25, в якому вирішив: «Зупинити експлуатацію приміщень продовольчого магазину Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки».

Згодом Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області отримало від Львівського окружного адміністративного суду виконавчий лист № 380/17981/25.

05.03.2026 ГУ ДСНС України у Львівській області надіслало рекомендованим листом № В790060006319 виконавчий лист № 380/17981/25 до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для належного виконання рішення суду.

Проте, 11.03.2026 до ГУ ДСНС України у Львівській області через підсистему «Електронний суд» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2026.

Отже, замість належного виконання рішення суду за виконавчим листом № 380/17981/25, старший державний виконавець Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Г.Я. видав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В даному повідомленні старший державний виконавець Кам`янка- Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Г. Я. Вказав, вказав, що: «...керуючись п. 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання».

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду.

ГУ ДСНС України у Львівській області уповноважене виключно на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Законодавець не надав ГУ ДСНС України у Львівській області повноважень виконувати рішення суду.

Старший державний виконавець Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Г.Я. у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2026 посилається на постанову Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 809/421/17.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 09.03.2026 на адресу відділу надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за вих. №58.01-1568/5802.3 від 03.03.2026 ГУ ДСНС України у Львівській області, до якої було долучено оригінал виконавчого документа, а саме: виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду № 380/17981/25, виданий 04.02.2026.

10.03.2026 старшим державним виконавцем Кам`янка-Бузького ВДВС у Львівському районі Львівської області Львівського МРУ МЮУ Сирко Г.Я. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №80443751, на підставі п. п.9 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» (ВД не підлягає виконанню органами ДВС, приватним виконавцем).

Підставою для винесення повідомлення позивача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2026 слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

У виконавчому листі №380/17981/25, виданому 04.02.2026 Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/17981/25 на виконання рішення суду, вказано: «Зупинити експлуатацію приміщень продовольчого магазину Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки».

Стаття 63 Закону №1404-УІІІ передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Отже, як видно з вказаного виконавчого листа, то такий не містить дій зобов`язального характеру, а, відтак, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 20.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

10.03.2026 повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, старшим державним виконавцем Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Галиною Ярославівною, розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/17981/25 виданого 04.02.2026 Львівським окружним адміністративним судом про зупинення експлуатації приміщень продовольчого магазину Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, в якому зазначено:

«Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, зокрема про що зазначає Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у своїй Постанові від 05.06.2019 (справа № 809/421/17).

Варто зазначити, що у згаданому виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання, які покладені на органи державної виконавчої служби.

Поряд з цим, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 вересня 2017 по справі № 809/421/17, у аналогічній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області до Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл, визначив що виконавчий лист у згаданому випадку не є зобов`язального характеру.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у своїй Постанові від 05.06.2019 (справа № 809/421/17) встановив, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС.

У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічних висновків дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №380/7706/20.

керуючись п.9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання. Рішення виконавця може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

керуючись п.9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.

Рішення виконавця може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження»».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне повернення виконавчого листа таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного повернення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

Згідно із ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ст. 6 цього ж Закону:

1. У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

4. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 10 цього ж Закону, заходами примусового виконання рішень є:

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 63 цього ж Закону:

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

4. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України (в редакції на час спірних правовідносин), у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному повідомленню суд зазначає наступне:

24.12.2025 Львівський окружний адміністративний суд рішенням, яке набрало законної сили 26.01.2026, по справі № 380/17981/25, вирішив:

Зупинити експлуатацію приміщень продовольчого магазину Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.

04.02.2026 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

05.03.2026 ГУ ДСНС України у Львівській області надіслало рекомендованим листом № В790060006319 виконавчий лист № 380/17981/25 до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для належного виконання рішення суду.

11.03.2026 до ГУ ДСНС України у Львівській області через підсистему «Електронний суд» надійшло спірне повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2026.

Відповідач в спірній відмові зазначив лише одну норму, це п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка на час спірних правовідносин встановлює, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: «виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем», в решті спірна відмова містить лише посилання на судову практику.

Судом не враховуються такі мотиви спірної відмови, оскільки відповідачем не наведено жодних інших норм закону, які б встановлювали, що відповідний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, і як наслідок такий підлягає поверненню стягувачу.

Суд не погоджується із позицією відповідача про те, що виконавчий лист, не містить дій зобов`язального характеру, а відтак, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки закон не містить таких причинних наслідків, про які зазначає відповідач.

Також, суд зазначає про те, що зупинення експлуатації Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 приміщень продовольчого магазину, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, є саме заходами примусового виконання рішень щодо заборони боржнику користуватися майном, відповідно саме судовим рішенням боржника зобов`язаний особисто утриматися від вчинення певних дій.

Крім цього, у випадку продовження експлуатації Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 приміщень продовольчого магазину, без повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, повноваженнями на вжиття заходів примусового виконання рішення суду наділений лише відповідач по даній справі.

Суд зазначає, що зупинення експлуатації приміщень, за юридичним змістом є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки

Рішення по суті встановлено заборону боржнику експлуатувати відповідне приміщення, що в розумінні статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» є одним із заходів примусового виконання рішення.

Резолютивна частина вказаного судового рішення та виконавчий лист містять чітке зобов`язання, яке необхідно вчинити лише і саме боржнику, а тому виконавчий лист у разі відсутності добровільного виконання має бути звернутий до примусового виконання.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання, з наведених судом підстав. З цих же підстав, судом не враховуються заперечення відповідача, оскільки лише посилання на судову практику без законодавчого обґрунтування спірного повідомлення не надає право відповідачу на повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 287, 295 КАС України , суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (79006, Львівська обл., м. Львів, вул. Підвальна, буд. 6, ЄДРПОУ 38627339) до Кам`янка -Бузький відділ Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (80400, Львівська обл., Львівський р-н, місто Кам`янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17б, ЄДРПОУ 34912221) про визнання протиправним повідомлення, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення від 10.03.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Г. Я.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович