Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №386/1502/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1502/26

Провадження № 2/386/830/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шляхом направлення 18.08.2026 позовної заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 18.08.2026. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами 28.10.1989 зареєстрований шлюб у Лозуватській сільській Раді Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис №16 від 28.10.1989. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. З серпня 1990 року сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо. Підставою для розірвання шлюбу є відсутність у сторін спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, втрата почуття любові, взаємоповаги та взаєморозуміння один до одного. Таким чином, подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а тому остання вважає за необхідне розірвати шлюб між нею та відповідачем. Спільного господарства сторони не ведуть. Враховуючи зазначені обставини, позивачка просить розірвати шлюб, який укладений між сторонами та зареєстрований Лозуватською сільською Радою Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис №16 від 28.10.1989; після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_4 »; судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 02.09.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку представнику позивачки судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 03.09.2026; 01.10.2026 від представника позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується відміткою від 16.09.2026 про невручення рекомендованого листа з причин "адресат відсутній", який направлявся з судовою повісткою-повідомленням за останнім відомим місцем проживання відповідача, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України Голованівського районного суду Кіровоградської області, яке опубліковано 03.09.2026; заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи або відзив на позов до суду не подавав.

За відсутності заперечень позивачки про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подав до суду відзив на позов, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 28 жовтня 1989 року сторони зареєстрували шлюб у Лозуватській сільській раді Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис №16, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 28.10.1989 (а.с. 8 зворот).

Сторони спільних неповнолітніх дітей не мають.

Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою ст. 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, спільного господарства сторони не ведуть, разом як подружжя не проживають, неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Згідно наданої позивачкою заяви збереження шлюбу між сторонами неможливе. Таким чином, шлюб носить формальний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивачку на розірвання шлюбу з відповідачем, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, оскільки між сторонами остаточно припинено шлюбні відносини і їх неможливо відновити, а тому збереження сім`ї є неможливим.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка, яка змінила прізвище при реєстрації шлюбу, до суду подала заяву про залишення зміненого прізвища, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з наданої позивачкою квитанції №556К-4367-1А5Е від 18.08.2026 (а.с. 9) та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 23), остання за подання даного позову до суду сплатила судовий збір в розмірі 1064,96 грн, виходячи з розміру, встановленого підпунктом 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.

Також на відповідача слід покласти понесені позивачкою витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується: копією ордеру на надання правничої допомоги від 17.08.2026 адвокатом Анікєєнко Є.О. (а.с. 3); копією договору про надання правової допомоги №520/70 від 13.08.2026, укладеного між позивачкою та адвокатом Анікєєнко Є.О. (а.с. 4-5); копією акту приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2026 до Договору про надання правової допомоги №520/70 від 13.08.2026 складеного позивачкою та адвокатом Анікєєнко Є.О. (а.с. 5 зворот); копією квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 13.08.2026 (а.с. 6).

Отже, позивачкою надані належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, які, у зв`язку з відсутністю клопотань про їх зменшення, слід стягнути в повному обсязі з відповідача.

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

На підставі поданих по справі доказів суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивачки мали місце і підтверджуються письмовими матеріалами справи, які не викликають сумніву, вони являються достовірними та вичерпними.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 28 жовтня 1989 року у Лозуватській сільській Раді Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис №16.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважати припиненим у день набрання чинності цим рішенням.

Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.