Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/14939/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/14939/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - ГУ ДСНС України у Львівській області, Головне управління), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення у відповідності до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 у розмірі 4439,36 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 24.03.2026 включно;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення у відповідності до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 в розмірі 4439,36 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 24.03.2026 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення (поточної індексації та індексації-різниці) відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” за весь час затримки виплат з 01.12.2015 по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області та був виключений з кадрів ДСНС України на підставі наказу по особовому складу №134 від 24.03.2026. Вказав, що посадові оклади осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту підвищувалися лише з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому місяцями, з яких починається обчислення індексу споживчих цін (базовими місяцями), є відповідно січень 2008 року та березень 2018 року. На переконання позивача, оскільки у грудні 2015 року посадові оклади не підвищувалися, базовим місяцем для індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 залишається січень 2008 року, а з 01.03.2018 відповідач, усупереч абзацам 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, не нараховував та не виплачував йому індексацію-різницю у розмірі 4439,36 грн на місяць. Позивач також зазначив про наявність підстав для виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що позивача виключено з кадрів ДСНС України наказом від 24.03.2026 №134 о/с та знято з усіх видів забезпечення з 25.03.2026, а з цим позовом позивач звернувся до суду лише 17.07.2026, тобто з пропуском установленого частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Відповідач також вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 фактично запроваджено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення випереджаючим шляхом, а для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, який і слід вважати базовим місяцем, а не січень 2008 року; що на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено, а з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, у зв`язку з чим підстави для нарахування індексації-різниці з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відсутні; що нарахування та виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб буде проведена без порушень норм Порядку №44; а вимога про компенсацію втрати частини доходів є передчасною. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Наказом по особовому складу від 24.03.2026 №134 ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення з 25.03.2026, що підтверджується витягом із наказу №134 від 24.03.2026.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим 14.09.2016.

Зі змісту довідки про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого позивачу за період з 01.01.2015 по 24.03.2026, та особових карток суд установив, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивачу нараховано лише у квітні 2016 року у сумі 13,50 грн та у червні 2016 року у сумі 14,06 грн; за період з 01.03.2018 індексацію-різницю, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, відповідач позивачу не нараховував та не виплачував.

На адвокатські запити представника позивача відповідач листами №58 01.1-4472/58 07 від 09.06.2026 та №58 01-5180/58 07 від 03.07.2026 повідомив, зокрема, що грошове забезпечення позивача (з урахуванням усіх складових, що не мають разового характеру) у лютому 2018 року становило 19520,10 грн, а у березні 2018 року - 19543,89 грн.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) протиправною, у зв`язку з чим звернувся із цим позовом до суду.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У силу приписів частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Правове становище осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі порядок та умови оплати їх праці (грошового забезпечення), урегульовано спеціальним законодавством, а в частині, яка ним не врегульована, субсидіарно застосовуються норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі №420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні», «оплата праці» та «заробітна плата», дійшов висновку про їх рівнозначність. Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить, водночас такий порядок установлений КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, якою для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, то правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції; у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати від 21.03.2025 у справі №460/21394/23. В силу приписів частини 5 статті 242 КАС України така правова позиція враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення належної йому заробітної плати та інших виплат; зазначена норма втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 11.12.2025.

Спірні правовідносини у цій справі охоплюють період з 01.12.2015 по 24.03.2026, тобто частково виникли до набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022), у зв`язку з чим до вимог за період до 19.07.2022 застосовується частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, якою право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежувалося будь-яким строком. Щодо іншого періоду, суд враховую, що оскільки позивач звернувся до суду 17.07.2026, а фінансові документи про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період надавалися представнику позивача листами від 09.06.2026 та від 03.07.2026, підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні. З огляду на викладене доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд відхиляє.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) визначено умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону №1282-ХІІ).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 (далі - Закон №2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, зокрема позивачу. За відсутності особливого порядку індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту до спірних правовідносин підлягають субсидіарному застосуванню Закон №2017-III, Закон №1282-ХІІ та Порядок №1078.

Щодо доводів відповідача про віднесення визначення базового місяця до його дискреційних повноважень суд зазначає таке.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Базовий місяць для індексації визначається нормативно, а тому відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення з урахуванням нормативно визначеного базового місяця; якщо відповідач цієї дії не вчиняє, його можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а.

З урахуванням наведеного доводи відповідача про дискреційний характер визначення базового місяця для нарахування індексації судом відхиляються.

Щодо застосування базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку №1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Таким чином, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, не індивідуально для кожного працівника залежно від дати прийняття його на роботу або зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалося осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Тобто Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і до 01.03.2018 посадові оклади осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не змінилися.

Доводи відповідача про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення підвищене випереджаючим шляхом за рахунок збільшення розміру премії та щомісячної додаткової винагороди, суд оцінює критично, з огляду на таке. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Базовий місяць визначається виключно у зв`язку з підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає. Це підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики (зокрема листами №48/о/66-17 від 08.08.2017, №28/о/66-18 від 18.04.2018, №024-106 від 09.02.2005, від 15.04.2020 №49/0/214-20), а також узгоджується з пунктом 14 Порядку №1078, згідно з яким роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулися зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Наступне підвищення тарифних ставок (окладів) зазначених осіб відбулося лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі Постанови №1294. Підвищення тарифних ставок (окладів) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічного висновку щодо застосування за вказаний період січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи без необхідності додаткових її звернень.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця), та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію у повному обсязі з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.03.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи, факти, що підлягають встановленню, характер спірних правовідносин і матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 09.05.2023 у справі №120/2234/22-а, від 10.04.2024 у справі №200/564/23, а також від 16.01.2025 у справі №160/19515/23.

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для застосування наведених положень Порядку №1078 та встановлення наявності/відсутності у позивача права на індексацію-різницю, враховуючи висновки Верховного Суду, суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, з урахуванням в обох сумах складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б), що визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078); та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Як слідує зі змісту листа відповідача №58 01-5180/58 07 від 03.07.2026 та доданих до нього відомостей, грошове забезпечення позивача зі складових, визначених законом, які не мають разового характеру, за лютий 2018 року становило 19520,10 грн, а за березень 2018 року - 19543,89 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, обчисленими з урахуванням усіх постійних складових, і становить 23,79 грн (19543,89 грн - 19520,10 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), слід узяти за основу величину приросту індексу споживчих цін 253,30 %, правильність чого підтверджується листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51 та не заперечується відповідачем. У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як: 1762,00 грн Ч 253,30 % / 100 % = 4463,15 грн (Б).

Зіставивши наведені величини, суд установив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А = 23,79 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б = 4463,15 грн).

За таких умов відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) і становить 4439,36 грн (4463,15 грн - 23,79 грн). Зважаючи на викладене, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4439,36 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати виключення зі списків особового складу.

Доводи відповідача про те, що з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, а тому підстави для виплати індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відсутні, суд відхиляє, оскільки вони стосуються поточної індексації та порядку її обчислення, тоді як право позивача на індексацію-різницю виникло саме у березні 2018 року як у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), має фіксований щомісячний характер і зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби незалежно від встановлення порогу для нарахування поточної індексації у подальших періодах.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-ХІІ. Вказана норма є чинною та не визнавалася неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення); обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-ХІІ приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №2710-IX, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому, оскільки дію Закону №1282-ХІІ зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок №1078, прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ, також не діє протягом 2023 року.

З урахуванням наведеного підстави для нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

З огляду на викладене суд установив, що відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4439,36 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.03.2026.

За розрахунком суду загальна сума індексації-різниці, на яку має право позивач, становить 376343,16 грн, а саме: за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 (58 місяців) та з 01.01.2024 по 28.02.2026 (26 місяців), тобто за 84 повних місяці: 4439,36 грн Ч 84 = 372906,24 грн; за період з 01.03.2026 по 24.03.2026 (24 дні): 4439,36 грн / 31 день Ч 24 дні = 3436,92 грн; усього: 372906,24 грн + 3436,92 грн = 376343,16 грн.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.03.2026 є протиправною, а з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за вказані періоди у розмірі 376343,16 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 та з урахуванням раніше проведених виплат.

Стосовно способу захисту порушеного права суд звертає увагу на таке. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права; б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить від виду та змісту правовідносин, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним. Враховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачем спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення (у тому числі індексація-різниця) є складовою грошового забезпечення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, її нарахування та виплата має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі №420/9834/22, від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22, від 10 жовтня 2024 року у справі №500/8015/23 та від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 24.03.2026 необхідно проводити із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-III така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Статтею 3 Закону №2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Проаналізувавши наведені норми, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, згідно з якою право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Водночас суд зважає на те, що індексацію грошового забезпечення (у тому числі індексацію-різницю) за спірні періоди позивачу станом на час розгляду справи ще не нараховано та не виплачено, а її розмір визначається цим рішенням суду. Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону №2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого доходу на індекс інфляції в період невиплати, тобто залежить від конкретних сум і періодів невиплати, які підлягатимуть визначенню після виконання відповідачем обов`язку з нарахування індексації. За таких обставин виплата компенсації втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків виплати вже нарахованих доходів, а тому в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Відмова у задоволенні цих вимог як передчасних не позбавляє позивача права на звернення до суду в разі порушення відповідачем строків виплати визначених цим рішенням сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору, то в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (ЄДРПОУ 38627339) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (ЄДРПОУ 38627339) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.03.2026 у розмірі 376343 (триста сімдесят шість тисяч триста сорок три) грн 16 коп., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.