Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17714/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17714/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1) військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2) із вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у квітні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у серпні 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у грудні 2015 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у квітні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у серпні 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у грудні 2015 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій” ураховуючи раніше виплачені суми;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року, відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, ураховуючи раніше виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, проте при обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань вказана винагорода до складу місячного грошового забезпечення не включалась. Позивач зазначає, що у період перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 йому виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2015 року у розмірі 2321,00 грн, грошову допомогу на оздоровлення у квітні 2016 року у розмірі 2437,00 грн та грошову допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року у розмірі 2437,00 грн, а у період перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 - грошову допомогу на оздоровлення у березні 2017 року у розмірі 4847,00 грн, без включення до розрахункової величини цих виплат щомісячної додаткової грошової винагороди. Невключення зазначеної винагороди до розрахункової величини вказаних виплат позивач вважає протиправним та таким, що порушує його майнові права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 27.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що сам факт здійснення виплат не заперечує, проте наявність факту виплати та її відображення у довідці від 10.07.2026 № 825-31/242 не є тотожною визнанню неправомірності способу її обчислення. Відповідач послався на те, що спірні щодо військової частини НОМЕР_1 правовідносини виникли у грудні 2015 року та у 2016 році, а тому посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 є помилковим, оскільки ця постанова не регулювала порядок грошового забезпечення позивача у зазначений період. Відповідач зазначив, що довідки форм ОК-5 та ОК-7 не містять номера і дати наказу про надання конкретної допомоги, року, за який її надано, переліку складових грошового забезпечення та окремого розрахунку допомоги, а тому не встановлюють розрахункової бази допомоги; при цьому наведений позивачем показник місячного грошового забезпечення за квітень 2016 року у сумі 10235,40 грн не відповідає сумі доходу за квітень 2016 року в ОК-5. Відповідач також вказав, що щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік законодавством не встановлювалася безумовна тотожність її розміру повному місячному грошовому забезпеченню, оскільки згідно з пунктами 33.1-33.3 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, така допомога надавалася за заявою військовослужбовця на підставі наказу командира, а її розмір установлювався за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Відповідач наголосив, що застосування практики Верховного Суду не може зводитися до механічного перенесення результату іншої справи без дослідження дати наказу про кожну виплату, підстави її призначення, періоду, за який вона виплачувалася, та конкретного розміру винагороди, на який позивач мав право на відповідну розрахункову дату. Просив у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 відмовити.

На адресу суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що наведений позивачем розрахунок не відповідає змісту картки особового рахунку, оскільки сума 12645,40 грн, зазначена у графі «Всього», вже включає 4847,00 грн грошової допомоги на оздоровлення, а без цієї одноразової виплати загальна сума нарахувань у березні 2017 року становить 7798,40 грн; таким чином, сума 12645,40 грн не може одночасно вважатися місячним грошовим забезпеченням, яке є розрахунковою базою для визначення допомоги. Відповідач також зазначив, що до позовної заяви не додано наказу військової частини НОМЕР_2 про надання позивачу грошової допомоги на оздоровлення у березні 2017 року, а витяг із наказу від 07.07.2017 № 131 стосується іншого періоду, тоді як за пунктами 30.1 та 30.3 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, розмір допомоги визначається виходячи зі складу грошового забезпечення на день підписання наказу про її надання. Відповідач послався на те, що безпосередній порядок виплати винагороди визначався Інструкцією № 550, пунктом 8 якої передбачалося невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення, а фінансовий орган військової частини у 2017 році діяв відповідно до чинних нормативно-правових актів Міністерства оборони України. Відповідач також вказав на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, зазначивши, що військова служба віднесена пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України до публічної служби, а тому застосуванню підлягає місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України; навіть у разі його незастосування позов подано поза межами загального шестимісячного строку, оскільки спірна виплата була фактично здійснена у березні 2017 року. Просив у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу, під час якої перебував на грошовому забезпеченні, зокрема: у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року - у військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); у період з січня 2017 року по 07.07.2017 - у військовій частині НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.07.2017 № 131.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 № 825-31/242 та бланка особового рахунку військовослужбовця під час перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 позивачу нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, зокрема у грудні 2015 року - у розмірі 3501,50 грн, у квітні 2016 року - у розмірі 2924,40 грн та у серпні 2016 року - у розмірі 2924,40 грн; при цьому у грудні 2015 року позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2321,00 грн, у квітні 2016 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 2437,00 грн, у серпні 2016 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 2437,00 грн.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік під час перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 позивачу у березні 2017 року нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, у розмірі 2924,40 грн, а також виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4847,00 грн.

З аналізу наведених відомостей слідує, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у квітні 2016 року та у серпні 2016 року, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену у грудні 2015 року, а також грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у березні 2017 року, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, не включено.

Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Насамперед суд розглядає доводи військової частини НОМЕР_2 про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Разом із тим предметом цього спору є не проходження чи звільнення з публічної служби, а майнові вимоги, пов`язані з нарахуванням та виплатою позивачу грошового забезпечення (його складових). Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформулював висновок про те, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. У редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, чинній до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX (тобто до 19.07.2022), у справах про стягнення належних працівникові виплат строк звернення не обмежувався.

Спірні виплати у цій справі стосуються грудня 2015 року, 2016 року та березня 2017 року, тобто періоду, що передував 19.07.2022. За таких обставин до вимог позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення строк звернення до суду не обмежувався, а тому доводи військової частини НОМЕР_2 про пропуск позивачем місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, та загального шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, суд відхиляє як безпідставні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з виконанням громадянами України конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, та загальні засади проходження військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у спірний період визначалися Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція № 260). Пунктом 30.1 Інструкції № 260 передбачалося надання військовослужбовцям один раз на рік грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, а пунктом 33.1 - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду окремим категоріям військовослужбовців, у тому числі військовослужбовцям Збройних Сил України, у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що структура та склад грошового забезпечення військовослужбовців визначені законом (стаття 9 Закону № 2011-XII), а тому не можуть бути звужені нормами підзаконних нормативно-правових актів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

У постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога. Аналогічної правової позиції Верховний Суд послідовно дотримується й у подальшій практиці, зокрема у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, у якій зроблено висновок, що додаткова грошова винагорода, яка перед звільненням нараховувалась та виплачувалась військовослужбовцю щомісяця, не може вважатись одноразовою та входить до складу грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджується, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісячно у грудні 2015 року, у 2016 році та у березні 2017 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 № 825-31/242, бланком особового рахунку військовослужбовця та карткою особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік. За таких обставин зазначена винагорода не може вважатися одноразовою виплатою, відповідає ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, що має постійний характер, та входила до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Доводи військової частини НОМЕР_2 про те, що наведений позивачем показник місячного грошового забезпечення за березень 2017 року у сумі 12645,40 грн уже включає 4847,00 грн грошової допомоги на оздоровлення, суд враховує. Зі змісту картки особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік дійсно вбачається, що загальна сума нарахувань за березень 2017 року у розмірі 12645,40 грн включає одноразову виплату - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4847,00 грн, а поточні нарахування за цей місяць становлять 7798,40 грн. Разом із тим наведене не спростовує суті спору. Предметом цього спору є невключення до розрахункової величини допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, тоді як позивач не просить стягнути конкретну грошову суму, а заявляє вимогу зобов`язального характеру - про перерахунок допомоги з включенням винагороди до складу місячного грошового забезпечення. Визначення точного розміру належної до виплати суми потребує проведення відповідних розрахунків, що належить до компетенції відповідача, а тому можлива неточність у наведеному позивачем показнику розрахункової бази не є підставою для відмови у задоволенні зобов`язальної вимоги, оскільки перерахунок здійснюється відповідачем виходячи з фактичних складових грошового забезпечення позивача.

Доводи відповідачів про ненадання позивачем первинних наказів про надання відповідних допомог та про неможливість без них установити дату, на яку слід визначати склад грошового забезпечення, суд відхиляє. Факти нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідні місяці підтверджуються наданими самими відповідачами документами - довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 № 825-31/242, бланком особового рахунку військовослужбовця та карткою особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік. Обов`язок довести правомірність своїх дій, у тому числі правильність визначення розрахункової бази допомоги, в силу частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідачів. Позивач же зазначає, що первинні документи щодо спірних правовідносин зберігаються у відповідачів та в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України, а тому відсутність цих документів у позивача не може бути підставою для відмови у позові.

Суд критично оцінює посилання відповідачів на пункт 30.3 Інструкції № 260 та пункт 8 Інструкції № 550 у частині невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення. Норми відомчих інструкцій у частині обмеження включення зазначеної винагороди до складу грошового забезпечення не можуть звужувати обсяг прав військовослужбовця, встановлений Законом № 2011-XII та постановою № 889, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.

Доводи відповідачів про помилковість посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 суд враховує. Спірні виплати стосуються грудня 2015 року, 2016 року та березня 2017 року, тобто періоду, що передував набранню чинності зазначеною постановою, а тому вона не регулювала порядок та умови грошового забезпечення позивача у цей період. Водночас неточність позивача у визначенні застосовного нормативно-правового акта не впливає на висновок суду, оскільки право позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку відповідних допомог ґрунтується на статтях 9, 10-1 Закону № 2011-XII та постанові № 889, чинних у спірний період.

Щодо доводів військової частини НОМЕР_1 про те, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік визначався за рішенням компетентного органу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення та не є безумовно тотожним повному місячному грошовому забезпеченню, суд зазначає таке. Предметом цього спору є не визначення розміру матеріальної допомоги як такого, а невключення до розрахункової величини цієї виплати щомісячної додаткової грошової винагороди. Позивач заявляє вимогу про перерахунок матеріальної допомоги з урахуванням винагороди у складі місячного грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум, а не про виплату матеріальної допомоги у розмірі повного місячного грошового забезпечення. Перерахунок такої допомоги здійснюється відповідачем виходячи з установленого для позивача розміру виплати та з включенням до розрахункової бази щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому наведені доводи не спростовують обґрунтованості позову.

Посилання відповідачів на те, що довідки форм ОК-5 та ОК-7 не є первинними документами розрахунку грошового забезпечення, не спростовують висновків суду, оскільки обставини нарахування та виплати позивачу відповідних допомог і щомісячної додаткової грошової винагороди встановлені судом на підставі наданих самими відповідачами облікових документів - довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 № 825-31/242, бланка особового рахунку військовослужбовця та картки особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік, а не виключно на підставі довідок форм ОК-5 та ОК-7.

Оскільки щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у квітні 2016 року та у серпні 2016 року, і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену у грудні 2015 року, відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 , а також грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у березні 2017 року, відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 , не включено, дії відповідачів у цій частині є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ураховуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправними відповідних дій відповідачів та зобов`язання кожного з них здійснити перерахунок і виплату відповідних допомог з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі належними та допустимими доказами правомірності своїх дій не довели.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2016 року, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2015 року, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2016 року, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2015 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, ураховуючи раніше виплачені суми.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у березні 2017 року, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у березні 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, ураховуючи раніше виплачені суми.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.