Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17883/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17883/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно – 29 травня 2026 року за весь час затримки виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно – 29 травня 2026 року за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позову зазначив, що за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/18838/24 відповідач 29 травня 2026 року здійснив виплату суми індексації грошового забезпечення. Однак під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення. У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вищевказану суму позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/18838/24 військовою частиною НОМЕР_1 29 травня 2026 року виплачено кошти згідно з рішенням суду. Вказав, що нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини проходження військової служби, не передбачено здійснення компенсаційних виплат громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати військовослужбовцям, а питання проходження військової служби врегульовані спеціальним законодавством. Послався на те, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять службу, у зв`язку з чим на них не поширюються Кодекс законів про працю України та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III, з посиланням на лист Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 №774/13/84-13 та постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Зазначив, що виплата позивачу грошового забезпечення здійснена виключно на підставі судових рішень, а тому позивач не має права на компенсацію втрати частини доходу. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2024 №26 ОСОБА_1 , штаб-сержанта, старшого стрільця-оператора, з 30 січня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано та виплачено не в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/18838/24, яке набрало законної сили, вирішено питання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

На виконання вказаного судового рішення Військова частина НОМЕР_1 29 травня 2026 року здійснила виплату позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення у сумі 82370,85 грн, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечується сторонами.

Під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Порядок № 159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:

«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на військовослужбовців не поширюється дія Закону № 2050-III, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах, а проходять військову службу. Стаття 2 Закону № 2050-III прямо відносить до доходів, які підлягають компенсації, заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян. Отже, грошове забезпечення військовослужбовця, у тому числі його індексація, є доходом у розумінні цього Закону, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів незалежно від того, що військовослужбовець проходить службу, а не перебуває у трудових відносинах.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, ухваленій за подібних правовідносин за участю військовослужбовця, звільненого з військової служби, якому індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.01.2018 не була виплачена. Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у зразковій справі № 280/8933/24 (провадження № Пз/990/14/24) сформульовано висновок про те, що грошове забезпечення військовослужбовця є грошовим доходом, який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Наведений висновок Верховного Суду в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 №774/13/84-13 є безпідставним, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, а його зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, та наведеній вище правовій позиції Верховного Суду. Посилання відповідача на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» також не спростовує висновків суду, оскільки предметом цього спору є не оплата праці та не стягнення середнього заробітку, а компенсація втрати частини доходів на суму індексації грошового забезпечення, право на яку прямо передбачене спеціальним Законом № 2050-III.

Доводи відповідача про те, що виплата позивачу грошового забезпечення здійснена виключно на підставі судових рішень, а тому право на компенсацію не виникає, спростовуються тим, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, у тому числі і на виконання судового рішення. Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації грошового забезпечення здійснена відповідачем 29 травня 2026 року, тобто з порушенням строків її виплати на більше ніж один календарний місяць. За таких обставин у відповідача виник обов`язок самостійно нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у тому ж місяці, в якому здійснено виплату заборгованості за відповідний місяць.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати – з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29 травня 2026 року.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29 травня 2026 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 29 травня 2026 року.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.