Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №381/5996/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/152/26

381/5996/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М., за участю секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, поданою в порядку окремого провадження, про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яким просить визначити тимчасові обмеження його прав. В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з з 04 листопада 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають двох спільних малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Весь цей час сторони разом з дітьми проживали в будинку по АДРЕСА_1 . В липні 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Заявниця зазначає, що шлюб між сторонами від початку був складним, так як чоловік намагався контролювати її поведінку та всі її кроки, посилаючись на її психічне захворювання в минулому, незважаючи, що на даний час її стан стабільний. З часом відносини між ними стали погіршуватися, почали виникати сварки, чоловік поводився агресивно, почав погрожувати фізичною розправою, а також, застосовував фізичну силу. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 10.03.2022 чоловік відправив заявницю з дітьми за кордон, але через півроку наказав повернутися. В квітні 2023 року чоловік наказав їй подати до суду заяву про розірвання шлюбу, що вона і зробила так як не мала права заперечувати.

Також, коли вона в липні 2023 року перебувала за кордоном у сестри, чоловік позбавив її батьківських прав відносно їх дітей. З 21 на 22 серпня 2026 року в сім`ї знову трапився скандал, чоловік почав словесно обзивати нецензурними словами заявницю, погрожував вигнати з дому, в зв`язку з чим вона викликала поліцію, на що чоловік ще більше розлютися та почав бити її по голові та в живіт, продовжував бити навіть коли вона впала на землю.

Після приїзду поліції, на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, а також, виписано терміновий заборонний припис строком на 5 діб. Також, заявниця зазначає, що вона зверталася з заявою до поліції про факт порушення ОСОБА_2 термінового заборонного припису та відібрання в неї телефону (ЄО 18731). На даний час заявниця проживає в м. Фастові за місцем своєї реєстрації, разом з матір`ю та бабусею, так як подальше життя з чоловіком вважає неможливим.

Зважаючи на це заявник переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства, щодо заявника, а також, настання тяжких наслідків для її здоров`я є дуже високою і тому заявниця змушена звернутися до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Ухвалою від 24 вересня 2026 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримала та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні заінтересована особа – ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував, суду пояснив, що жодних підтверджених фактів вчинення ним насильства відносно колишньої дружини не існує, відсутнє судове рішення про притягнення його до відповідальності за домашнє насильство, на даний час колишня дружина проживає окремо і жодних намагань побачити дружину чи переслідувати її , не було і не має.

Заслухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи, дослідивши докази у справі суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2011 року по 11 липня 2023 року, що підтверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с.9-10).

Від даного шлюбу сторони мають спільних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11-12).

Згідно Договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 22.05.2019, ОСОБА_2 належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Як пояснила заявниця у ході судового розгляду з 21 на 22 серпня 2026 року, сталася подія, яка і стала підставою для звернення до суду з даною заявою.

Так, на подарунок в день народження молодшого сина вона попросила чоловіка дозволити їй відвезти дітей в зоопарк та розважальний комплекс, що займе майже цілий день. Це його дуже чомусь обурило, він взагалі заборонив виходити кудись з дітьми, почав її словесно обзивати нецензурними словами, принижувати, погрожувати та вигнати з дому, почав агресивно поводити та погрожувати фізичною розправою, на що вона вперше в житті викликала поліцію, але це ще більше його розлютило і він почав хапати її за волосся. Вона вибігла з будинку на прибудинкову територію, де він наздогнав та почав бити по голові та в живіт, продовжував бити навіть коли вона впала на землю. Через кілька хвилин приїхала поліція, яка повідомила, що їх викликала невідома особа, сусід з будинку АДРЕСА_2 , який бачив конфлікт та як на дворі чоловік бив жінку (8.15 хв., 10.50 хв., 14.09 хв. відео запису), де склали на колишнього чоловіка протокол про адміністративне правопорушення за фактом фізичного та психологічного домашнього насильства та винесли відносно нього терміновий заборонний припис строком на 5 діб. Пізніше, приїхала поліція яку викликала вона, і чоловік написав зустрічну заяву на неї, вказавши що вона має проблему з психікою та що це вона його била. Проте, поліціянти, враховуючи що попередні працівники склали адміністративні матеріали на ОСОБА_2 , склали адміністративні матеріали на неї, мовляв, нехай суд розбирається. Після від`їзду поліції ОСОБА_5 не припинив своїх агресивних дій, він забрав її телефон та продовжив свої погрози відносно неї і її мами, почав знову обзивати та штовхати. Зрозумівши подальші наслідки таких його дій, та перебуваючи в страху за своє здоров`я та життя вибігла з доми та побігла на автозаправну станцію, що неподалік будинку. Там попросила працівників зателефонувати до родичів в місто Вишгород. Пробувши там до ранку, приїхали родичі та забрали її до себе в місто Вишгород (це єдина адресу, яку ОСОБА_2 знав її шукати), де вона звернулася з письмовою заявою до поліції про факт порушення ОСОБА_2 термінового заборонного припису та відібрання в неї телефону (ЄО 18731).

З жовтня 2024 заявниця зареєстрована у АДРЕСА_3 і після вказаної вище події з 28.08.2026 фактично проживає окремо від дітей і чоловіка за цією адресою.

Внаслідок вище зазначених обставин у заявниці є обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_2 знову продовжить протиправні дії відносно неї, які виражаються у вчиненні домашнього насильства.

Як вбачається з оглянутого відео, що надано заявницею до заяви, на ньому не зафіксовано безпосередньо події 21.08. - 22.08.2026, які повідомила заявниця у змісті поданої заяви щодо вчинення відносно неї домашнього насильства. Зазначений відеозапис, на переконання суду, буде досліджений судом при розгляді по суті протоколів відносно колишнього подружжя, які на даний час перебувають на розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді.

Станом на дату судового розгляду даної заяви про видачу обмежувального припису, відсутня постанова суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство.

Судом встановлено, що між заявницею та її колишнім чоловіком існують неприязні відносини та виникають конфлікти, пов`язані із вирішенням питань про поновлення батьківських прав та поділу спільного майна.

Судом не встановлено обставин, які б фактично підтверджували, що ОСОБА_2 починаючи з 2023 року вчиняв фізичне, психологічне чи економічне насильство відносно заявниці.

Так, дійсно 22.08.2026 був виписаний терміновий заборонний припис строком на 5 діб відносно ОСОБА_2 (а.с.18), проте будь яких доказів його порушення останнім, заявницею надано не було, як і відсутня постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Суд вважає, що до правовідносин учасників судового розгляду підлягають застосуванню наступні правові норми та релевантні правові позиції, висловлені в Постановах Верховного суду.

Згідно приписів п. 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі, Закону), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 1 Закону, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

За змістом п. 7 частини 1 статті 1 Закону, обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно п. 8 частини 1 статті 1 Закону, особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Згідно п. 9 частини 1 статті 1 Закону, оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно статті 26 Закону визначенні загальні підстави та положення, що регулюють процедуру застосування запобіжного припису, зокрема, визначений перелік осіб, що мають право звернутися з заявою до суду про видачу обмежувального припису, встановлений перелік заходів, які можуть бути застосовані до кривдника та строки їх застосування.

Так, згідно положень частини 1 та 2 статті 26 Закону, правом звернутися до суду про видачу обмежувального припису стосовно кривдника наділені, в тому числі й потерпіла особа та її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В частині 3 статті 26 Закону вказано, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У відповідності до частини 4 цієї статті, обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що обмежувальний припис є формою судового реагування на факти вчинення домашнього насильства чи погрози його застосування, що застосовується до кривдника на визначений законом строк та на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно приписів п. 2 частини 1 статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана, в тому числі, й особою, що постраждала від домашнього насильства та її представником.

Згідно приписів частини 1 статті 350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

Частиною 1 статті 350-4 ЦПК України визначені вимоги до заяви про видачу обмежувального припису, що передбачають, в том числі, необхідність зазначення обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).У відповідності до частини 2 цієї статті, у разі неможливості надання зазначених вище доказів, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Згідно приписів частини 1 статті 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Далі, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, при вирішенні питання щодо застосуванні обмежувального припису, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року по справі № 509/7151/23, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно правової позиції, послідовно висловленої Верховним судом у справах № 363/3496/18, № 452/317/19, № 570/2528/20, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження відповідних дій в майбутньому.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, наявність конфліктних ситуацій, пов`язаних з поділом майна, не може бути підставою для застосування обмежувального припису, якщо не доведено існування ризиків вчинення домашнього насильства.

З урахуванням встановлених обставин та правових норм, що регулюють зазначені правовідносини, суд вважає, що відсутні підстави для видачі обмежувального припису.

Зокрема, судом не встановлено обставин, які б переконливо свідчили про те, що починаючи з 2023 року по даний час ОСОБА_2 вчинялись дії, які можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство, відносно його колишньої дружини.

Про вчення таких дій стверджує допитана як свідок заявниця, в той же час, допитаний як свідок її колишній чоловік категорично заперечує обставини щодо вчинення дій, пов`язаних із застосування фізичного, психологічного чи економічного насильства відносно заявниці.

При цьому, заявниця підтвердила, що з 28.08.2026 року після закінчення дії п`ятиденної заборони, до правоохоронних органів у зв`язку із протиправними діями її колишнього чоловіка більше не зверталась, а в судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що до місця проживання дружини у м.Фастів він останній раз був лише раз коли зустрічав її з Франції та допоміг завезти автомобіль до Фастова, останній раз бачив дружину коли вона приїздила з поліцією забрати речі, інщих контактів та зустрічей не мав і наміру бачитись з дружиною він не має. Зазначені обставини не спростовано заявницею.

В цьому випадку, суд констатує, що існуючі між заявницею і її колишнім чоловіком конфлікти, які пов`язані з поновленням материнських прав відносно двох синів та поділом майна, не можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство і не свідчать про існування ризиків застосування домашнього насильства у будь-якій із форм в майбутньому щодо заявниці її колишнім чоловіком.

Отже, суд констатує, що відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статей 1, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 350-1, 350-2, 350-3, 350-4, 350-5 ЦПК України, -

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА