Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/22474/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/22474/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/22474/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.08.2025 року № 262140010782;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 зарахувавши до стажу періоди з 30.01.1999 року по 25.05.2002 року починаючи з моменту звернення, а саме з 12.07.2025.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на підставі рішення суд. 12.07.2025 року позивачка звернулась із встановленою формою заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду з 30.01.1999 року по 25.05.2002 року як перебування дружини військового у відрядженні. Однак рішенням від 27.08.2025 року № 262140010782 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовив у перерахунку пенсії на підставі того, що перерахунок пенсії був здійснений 18.05.2027 року, а наступний можна зробити тільки через два роки 18.07.2027 року. Позивачка зазначила те, що вона просить здійснити перерахунок не як працюючий пенсіонер який робиться раз на два роки, а просила дорахувати її стаж за певний період який не був врахований при первинному призначенні пенсії. Тому посилання відповідача на те, що можливо зробити перерахунок через два роки є не правомірним. Просить задоволити позовні вимоги.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України №1058 у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії (попереднього перерахунку) пенсії продовжила працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої попередньо перераховано пенсію.

Попередній перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено 18.07.2025. Страховий стаж враховано по 30.06.2025. Наступний перерахунок можливо зробити через 24 календарні місяці - 18.07.2027.

За наслідком розгляду заяви Головним управлінням було прийнято рішення №263140010782 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 27.08.2025.

Відтак Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діючи відповідно до покладених на нього завдань, на підставі наданих Позивачем документів та встановлених обставин, правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 14.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Голосіївський р-н) з 01.07.2023 та одержує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійну виплату розраховано від страхового стажу 40 років 3 місяці 18 дні (коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,40250) та середньомісячної заробітної плати обчисленої за період роботи з 01.09.2002 по 30.06.2025 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,67372).

Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.11.2025 становить 8737,24 в тому числі:

8527,94 - розмір пенсії за віком, обчислений згідно із ст. 27 Закону і визначається як добуток середньомісячного заробітку на коефіцієнт стажу (21187,42 х 0,40250);

209,30 - доплата за понаднормовий стаж ст. 28 ч. 1. абз 2 (за 10 років).

Розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного пенсійного законодавства і нормативно-правових актів України.

26.06.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 видано Довідку №222/7/498 генерал-майору ОСОБА_2 про те, що він проходив дійсну військову службу у Посольстві України в Румунії з 29.01.1999 по 02.10.2002 та у посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина з 04.11.2007 по 28.11.2011.

Разом з ОСОБА_2 проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність «вчитель іноземної мови» і не працювала з 29.01.1999 по 02.10.2002 та з 04.11.2007 по 28.11.2011 у зв`язку з неможливістю працевлаштування за даною спеціальністю.

23.08.2023 Міністерством закордонних справ України видано Довідку №201/201-919-79736-ВН наступного змісту:

«Цим підтверджується, що ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , перебувала за місцем довготермінового відрядження чоловіка, який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи:

З 25 січня 1999 року по 02 жовтня 2002 року – в Посольстві України в Румунії;

З 04 листопада 2007 року по 27 листопада 2011 року – в Посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина.

У статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-ІІІ містилася норма про те, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про дипломатичну службу» від 11.01.2011 №2911-VI статті 37 містилася норма про те, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII, який набув чинності 19.12.2018, час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.»

12.07.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду з 30.01.1999 року по 25.05.2002 року як перебування дружини військового у відрядженні.

За результатами розгляду поданої заяви про призначення пенсії та долучених документів з урахування принципу екстериторіальності, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 27.08.2025 року № 262140010782, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії з огляду на наступне.

Пенсійне забезпечення громадян України регламентується Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (зі змінами, далі Закон-1058), іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону 1058 у разі якщо особа після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

У разі якщо застрахована особа після попереднього перерахунку пенсії має як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої попередньо перераховано пенсію.

Попередній перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено 18.07.2025. Страховий стаж враховано по 30.06.2025. Наступний перерахунок можливо зробити через 24 календарних місяці-18.07.2027.

З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, оскільки не пройшло 24 календарних місяці.

Вважаючи спірне рішення протиправним позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком.

Частиною 7 ст.37 Закон України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-ІІІ (в редакції чинній у спірні періоди) передбачалося, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи.

Аналіз даної норми свідчить про те, що зарахування до загального стажу роботу періоду перебування за кордоном повинно відбуватись без додаткових обставин, так як встановлення наявності чи відсутності сплачених внесків. Тобто ч.7 ст.37 Закон України «Про дипломатичну службу» є спеціальною нормою щодо обрахунку стажу дружини дипломатичного працівника, яка має відмінність від загального обрахунку страхового стажу, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В подальшому, прийнято Закон України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 року №2449-VIII (далі - Закон №2449-VIII).

Статтею 37 Закону 2449-VIII встановлені гарантії іншому з подружжя працівника дипломатичної служби в закордонній дипломатичній установі України.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону 2449-VIII держава сприяє створенню умов для працевлаштування іншого з подружжя під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби.

Згідно із ч.2 ст.37 Закону 2449-VIII час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення (ч.3 ст.37 Закону 2449-VIII).

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до п.16 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платником єдиного внеску є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 16 частини першої статті 4 цього Закону, - на суми, що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування та сплата єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника, з дня направлення по день перетину кордону України у зв`язку з остаточним поверненням в Україну здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

На виконання п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Кабінетом Міністрів України постановою від 06.03.2019 року №164 затверджений «Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника».

Порядок затверджено відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями. Цей документ прийнято на виконання ч.2 ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 року №2449-VIII (набрав чинності 19.12.2018), якою гарантовано, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Згідно з прийнятим Урядом рішенням нарахування ЄСВ за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за місцем довготермінового відрядження, здійснюється без нарахування і виплати такій особі заробітної плати.

ЄСВ нараховується виходячи із суми мінімальної заробітної плати, затвердженої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з дня направлення працівника дипломатичної служби за кордон до дня перетинання державного кордону України у зв`язку з остаточним поверненням в Україну.

Отже, лише з грудня 2019 року роз`яснено яким чином проводити обрахунок ЄСВ за подружжя працівника дипломатичної служби.

Суд зазначає, що станом на момент перебування ОСОБА_1 за місцем довготермінового відрядження чоловіка, який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи з 25 січня 1999 року по 02 жовтня 2002 року- в Посольстві України в Румунії, закон який передбачав би право на зарахування був відсутній, разом з тим, станом на час звернення до пенсійного органу та призначення пенсії діяла норма ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII, яка передбачала, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в даному випадку має значення час реального перебування за кордоном разом з чоловіком та період його фактичної роботи працівником дипломатичної служби.

Довідкою Міністерства закордонних справ України 201/201-919-79736-ВН від 23.08.2023 року підтверджується, що Крисяк, дружина ОСОБА_2 , з 25 січня 199 року по 02 жовтня 2002 року перебувала за місцем довготермінового відрядження чоловіка, якого було відряджено для роботи до Посольства України в Румунії.

Статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV встановлено порядок та умови проведення індексації та перерахунок пенсій.

Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення протиправно застосовано приписи частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Так, частина 4 статті 42 Закону № 1058-IV встановлює порядок та періодичність (не частіше ніж один раз на два роки) проведення перерахунку пенсії для працюючих пенсіонерів, які після призначення або попереднього перерахунку пенсії продовжували працювати та набули додатковий страховий стаж.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 від 12.07.2025 року було зумовлене не проведенням чергового планового перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру, а вимовою про дорахування до її страхового стажу періоду з 30.01.1999 року по 25.05.2002 року, який не був врахований органом Пенсійного фонду України при первинному призначенні пенсії.

Суд наголошує, що зарахування раніше не врахованого страхового стажу за минулі періоди та плановий дворічний перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам є різними за своєю правовою природою процедурами, які регулюються окремими нормами права. Законодавством не встановлено обмежень щодо строків чи періодичності звернення особи за донарахуванням страхового стажу, який підлягав зарахуванню при призначенні пенсії, але не був врахований суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні від 27.08.2025 року № 262140010782 на те, що наступний перерахунок пенсії позивачці можливо зробити лише через 24 календарних місяці (тобто 18.07.2027 року), є необґрунтованим та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Стосовно самого права позивачки на зарахування спірного періоду до страхового стажу, суд зазначає таке.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив, що на підтвердження обставин перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження чоловіка та наявності підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу, позивачкою надано Довідку Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 року № 222/7/498 та Довідку Міністерства закордонних справ України від 23.08.2023 року № 201/201-919-79736-ВН. Зазначені документи містять відомості про проходження генерал-майором ОСОБА_2 дійсної військової служби й перебування на дипломатичній службі у Посольстві України в Румунії та Посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина, а також підтверджують факт спільного проживання й перебування за кордоном його дружини - ОСОБА_1 , яка у ці періоди не працювала у зв`язку з відсутністю можливості працевлаштування за спеціальністю.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення від 27.08.2025 року № 262140010782 убачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило в здійсненні перерахунку пенсії виключно з формальних підстав у зв`язку з недотриманням дворічного строку після попереднього перерахунку. За таких обставин відповідач взагалі не досліджував подані позивачкою довідки, не перевіряв містяться в них відомості та не надав жодної правової оцінки цим документам по суті звернення.

У даному контексті суд наголошує, що безпосередній обчислення, перевірка та зарахування страхового стажу за наданими документами належать до виключних дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України. Оскільки відповідач протиправно ухилився від надання належної оцінки вказаним довідкам Міністерства закордонних справ України та Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду заяви від 12.07.2025 року, суд позбавлений можливості вперше перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень щодо первинного дослідження та зарахування цих періодів до стажу. В іншому випадку це свідчило б про підміну компетентного органу та вихід за межі завдань адміністративного судочинства.

Зважаючи на приписи статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення особи ефективним засобом юридичного захисту, суд доходить висновку, що відновлення порушених прав позивачки має відбутися шляхом визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення від 27.08.2025 року № 262140010782 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.07.2025 року з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.08.2025 року № 262140010782.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.07.2025 року з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович