Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/18315/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/18315/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/18315/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 № 262440025215, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 : період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983, період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985, період роботи з 23.09.1993 по 26.06.1994, а також період роботи з 01.07.2000 по 28.11.2003, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 06.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 18.10.1986, з 19.10.1986 по 04.05.1987, з 05.05.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 01.08.1988, з 02.08.1988 по 01.09.1990, з 02.09.1990 по 01.02.1991, з 04.02.1991 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 13.09.1993 - за Списком № 2, та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 06.06.2025.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що 06.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за своїм місцезнаходженням із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву Позивача було направлено на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 13.06.2025 № 262440025215 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058 становить 31 рік.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 , становить 18 років 05 місяців 23 дні, що не відповідає дійсності.

До страхового стажу не було зараховано:

- періоди роботи на території російської федерації з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 01.12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 згідно диплома НОМЕР_2 та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 №562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначене причина неможливості їх отримання;

- період роботи на території російської федерації з 23.09.1993 по 26.06.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31.12.1991;

- період роботи з 01.07.2000 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Позивач звертає увагу, що він раніше звертався із заявою про призначення пенсії 12.08.2024, проте, рішенням № 262440025215 від 20.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжки від 20.04.1982 НОМЕР_1 з 01,07,2000 по 28.11.2003 рік, оскільки відсутні індивідуальні відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також не додано заяви про відсутність громадянства російської федерації та заяви про те, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення держави-окупанта. Більш того, Відповідачем проігноровано факт наявності у ОСОБА_1 наявності пільгового стажу.

Станом на дату попереднього звернення страховий стаж особи складав 27 років і 2 місяці. Отже, всі періоди трудової діяльності на території Автономної Республіки Крим були враховані при обчисленні страхового стажу, що підтверджується довідкою форми РС-право.

Відповідно до ст. 62 Закон України від 05.11.1991 №1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Період роботи Позивача підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.04.1982.

Таким чином, відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 № 262440025215 вважає незаконною, прийнятою суто формально та необґрунтовано, що стало підставою для звернення до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано:

- періоди роботи на території російської федерації з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 01.12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 згідно диплома НОМЕР_2 та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості і їх отримання. Згідно статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди, Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України;

- період роботи на території російської федерації з 23.09.1993 по 26.06.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відповідно до Закону України від 2 3 4 2.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991,

- період роботи з 01.07.2000 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відсутня інформація- про даний період у Реєстрі застрахованих, осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страховою стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 року по грудень 2027 року включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Враховуючи вищевикладене Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 11.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

06.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивача було направлено на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 13.06.2025 № 262440025215 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У спірному рішенні зазначено те що, страховий стаж ОСОБА_1 , становить 18 років 05 місяців 23 дні, що не відповідає дійсності.

До страхового стажу не було зараховано:

- періоди роботи на території російської федерації з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27,08,1985 по 01,12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 згідно диплома НОМЕР_2 та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18,05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 №562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначене причина неможливості їх отримання;

- період роботи на території російської федерації з 23.09.1993 по 26.06.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31.12.1991;

- період роботи з 01.07.2000 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

20.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №262440025215 про відмову у призначенні пенсії за віком.

У Рішенні зазначено, що вік заявника 60 років. Страховий стаж особи 27 років 02 місяці.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 20.04.1982 НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 28.11.2003, оскільки відсутні індивідуальні відомості в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно даних паспорта, місце проживання заявника зареєстроване в м. Щолкіно, автономної Республіки Крим. Документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії, не доданий. Заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта не додана.

Періоди роботи позивача підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.04.1982.

Згідно Довідки від 20.10.2016 № 0000009666 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що зареєстроване місце проживання в м. Щолкіно, Автономної Республіки Крим, фактичне місце проживання/перебування позивача знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Вважаючи спірне рішення Головного управління Пенсійного Фонду у Львівській області протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року (частина друга статті 26 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Записи про періоди роботи позивача в РФ, які виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території РФ, необхідно керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.

Відповідно до постанови «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 №1328, Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Водночас, суд враховує, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, оскільки позивач працював у РФ в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території РФ.

З урахуванням наведеного, на думку суду, періоди роботи періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 18.10.1986, з 19.10.1986 по 04.05.1987, з 05.05.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 01.08.1988, з 02.08.1988 по 01.09.1990, з 02.09.1990 по 01.02.1991, з 04.02.1991 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 13.09.1993, які підтверджені записами у трудовій книжці, повинні бути зараховані до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком.

Щодо не зарахування відповідачем періодів роботи позивача на території російської федерації з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 01.12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 згідно диплома НОМЕР_2 та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди, суд зазначає, що ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для призначення/виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують неотримання виплат пенсії на території рф.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), який застосовується судом у редакції, що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про неотримання пенсії в іншій державі.

Крім того, суд зауважує, що подаючи заяву на призначення пенсії від 01.07.2025 позивач також подав заяву, в якій вказано, що пенсія іншого виду за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР позивачу не призначалась і позивач таку не отримує. Також зазначено, що пенсія від російської федерації позивачу не призначалась і він таку не отримує. Громадянство російсько федерації не отримував і не має.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин вимога відповідача надати документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за спірні періоди не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.

Крім того, суд бере до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.

З огляду на вище викладене, відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, пенсії за основним місцем проживання пенсіонера.

Щодо не зарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1982, оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих, осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку

Частиною першою статті 21 Закону № 1058 визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На підставі частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 106 Закону України № 1058 передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:

1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо внесення відповідних відомостей до інформаційної бази системи персоніфікованого обліку, та вказані порушення не можуть бути підставою для не зарахування відповідних періодів до стажу при призначенні пенсії.

Крім того, суд наголошує, що за приписами абзацу 1 частини 2 статті 24 цього Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, тобто на підставі трудової книжки, диплому та інше.

Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788 та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.

Жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у пенсійного органу немає.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача, а саме про те, що позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Elephant» з 20.07.1994 по 28.11.2003, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави не враховувати цей період роботи до загального стажу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2025 № 262440025215 протиправно відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині необхідно задовольнити.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Розглядаючи вимогу про зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи з 05.03.1983 по 13.09.1993 саме до пільгового стажу за Списком № 2, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 13.06.2025 орган Пенсійного фонду взагалі не надавав оцінки належності цих періодів до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, а відмовив у зарахуванні з інших підстав.

Відповідно до принципів адміністративного судочинства, суд здійснює перевірку законності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень у межах тих мотивів та підстав, які стали підставою для його прийняття. Оскільки відповідач не досліджував питання пільгового характеру роботи позивача за Списком № 2 (зокрема, щодо умов праці, атестації робочих місць або відповідності посад), суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду та першочергово здійснювати таку оцінку.

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу та з наданням належної правової оцінки підставам для зарахування вказаних періодів до стажу за Списком № 2.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 № 262440025215, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 (згідно з дипломом НОМЕР_2 ), період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985 (згідно з військовим квитком НОМЕР_3 ), а також періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 18.10.1986, з 19.10.1986 по 04.05.1987, з 05.05.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 01.08.1988, з 02.08.1988 по 01.09.1990, з 02.09.1990 по 01.02.1991, з 04.02.1991 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 13.09.1993, з 23.09.1993 по 26.06.1994 та з 01.07.2000 по 28.11.2003.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки суду.

За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії -, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 № 262440025215, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 26.02.1983 (згідно з дипломом НОМЕР_2 ), період проходження військової служби з 03.05.1983 по 18.05.1985 (згідно з військовим квитком НОМЕР_3 ), а також періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 05.03.1983 по 20.04.1983, з 27.08.1985 по 18.10.1986, з 19.10.1986 по 04.05.1987, з 05.05.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 01.08.1988, з 02.08.1988 по 01.09.1990, з 02.09.1990 по 01.02.1991, з 04.02.1991 по 31.01.1992, з 01.02.1992 по 13.09.1993, з 23.09.1993 по 26.06.1994 та з 01.07.2000 по 28.11.2003.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович