Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/18313/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/18313/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/18313/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №134150010591 від 20.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ1, наступні періоди роботи:

01.09.1992 - 12.07.1994 – лікар - стоматолог в колгоспі «Нове життя»

13.07.1994 - 30.05.1995 – лікар - стоматолог в ССП імені Лесі Українки

до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я робота на яких дає право на пенсію за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не враховано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 30.09.2026, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Харківській області, де перебуває на обліку, з заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від №134150010591 від 20.05.2025 було відмовлено у призначенні зазначеної виплати, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи на відповідних посадах у розмірі 35 років.

Документально підтверджений стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», склав 33 роки 5 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Таким чином, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а.

Постановою № 909 КМУ від 04.11.1993 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до цього переліку робота на посаді лікаря та посадах середнього медичного персоналу дає право на пенсію за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься трудова книжка позивача НОМЕР_1 , за даними якої позивач працював на таких посадах:

01.09.1982- прийнятий на посаду лаборанта школи;

29.08.1983- звільнено з посади лаборанта школи в зв`язку з переходом на навчання.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься трудова книжка позивача НОМЕР_2 , за даними якої позивач працював на таких посадах:

з 01.09.1983 по 29.06.1988 - навчання у Львівському медичному інституті;

Запис №1 - 17.08.1988 - прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження однорічної інтернатури по терапевтичній стоматології;

Запис №2 - 01.08.1989 - звільнений з роботи у зв`язку з закінченням інтернатури;

Запис №3 - 01.08.1989 - зарахований на посаду лікаря стоматолога Волице-Полівської лікарської амбулаторії Теофіпольського району;

Запис №4 - 27.08.1992 - звільнений із даної посади по ст. 38 КЗпП України;

Запис №5 - 01.09.1992 - прийнятий лікарем-стоматологом в колгосп «Нове життя».

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься трудова книжка позивача НОМЕР_2 , за даними якої позивач працював на таких посадах:

Навчання в Львівському медичному інституті з 01.09.1983 по 29.06.1988;

Запис №1 - 17.08.1988 - в Свірзькі Глібовичі Перемишлянського району Львівської області колгосп «Нове житія». Прийнятий на посаду лікаря-стоматолога;

Запис №2 - 12.07.1994 - звільнений із даної посади по власному бажанні по ст. 38 КЗпП України;

Запис №3 - 13.07.1994 - прийнятий па роботу в ССП імені Лесі Українки на посаду лікаря-стоматолога;

Запис №4- звільнений із даної посади по власному бажанню по ст. 38 КЗпП України;

Запис №5 - 01.06.1995 - прийнятий на посаду 0,5 ставки лікаря-стоматолога;

Запис №6 - 26.07.1995 - переведений на посаду лікаря-стоматолога-терапевта;

Запис №6-17.07.2000 - переведений на посаду завідуючого стоматологічним відділом;

Запис №7-01.09.2001 - переведений на посаду 0,5 ставки лікаря стоматолога терапевта.

Із відповіді на адвокатський запит від 27.06.2025 року №1000-0202-8/85757 вбачається, що відповідач сумарно обчислив стаж ОСОБА_1 па посадах, робота па яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 33 роки 06 місяців 05 днів.

Однак, відповідачем не враховано ОСОБА_1 до стажу па посадах, робота па яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» наступні періоди роботи:

- 01.09.1992-12.07.1994 - лікар-стоматолог в колгоспі «Нове життя» - 1 рік 10 місяців та 12 днів;

-13-07.1994-30.05.1995 - лікар -стоматолог в СПП імені Лесі Українки -10 місяців та 18 днів.

17.08.1988 позивач прийнятий на роботу в Свірзькі Глібовичі Перемишлянського району Львівської області колгосп «Нове життя». Прийнятий в дане господарство на посаду лікаря стоматолога. На цій посаді ОСОБА_1 працював за сумісництвом у період часу з 17.08.1988 - 31.08.1992, адже в цей час основне місце праці позивача було на посаді лікаря-інтерна (17.08.1988 - 01.08.1989), що підтверджується довідкою від 25.03.2025 №51 та довідкою від 09.05.2025 №70 та лікаря-стоматолога в Львівській лікувальній амбулаторії Теофіпольського району (01.08.1989 - 27.08.1992 включно), що підтверджується довідкою №112 від 19.03.2025 та довідкою №175 від 30.04.2025.

Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 . ПАФ Глібовичі (правонаступником колгоспу «Нове життя» від 23,01.2025 №123 ОСОБА_1 працював у колгоспі з 17.08.1988 по 12.07.1994 та з 01.09.1992 по 12.07.1994 року (на основному місці роботи, адже 27.08.1992 ОСОБА_1 звільнився із посади лікаря-стоматолога в Львівській лікувальній амбулаторії Теофіпольського району.

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішенні про відмову у допризначенні пенсії за вислугу років та нарахуванні одноразової грошової допомоги не була надана оцінка відомостям трудової книжки позивача, також зазначаючи про відсутність необхідного стажу для допризначення пенсії, відповідачем не зазначено який саме період не було зараховано, і які дії має вжити позивач для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення №134150010591 від 20.05.2025 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що у позивача за трудовою книжкою наявний стаж більше 35 років в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-XII.

Наведене свідчить про дотримання позивачем усіх необхідних умов, передбачених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, для виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відтак підлягають задоволенню похідні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ1, наступні періоди роботи: 01.09.1992 - 12.07.1994 – лікар - стоматолог в колгоспі «Нове життя» 13.07.1994 - 30.05.1995 – лікар - стоматолог в ССП імені Лесі Українки до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №134150010591 від 20.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ1, наступні періоди роботи: 01.09.1992 - 12.07.1994 – лікар - стоматолог в колгоспі «Нове життя», 13.07.1994 - 30.05.1995 – лікар - стоматолог в ССП імені Лесі Українки до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1937,92 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович