Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №368/895/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/895/26

2/368/1070/26

Рішення

Іменем України

"27" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий – суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Токовенко Н.О.

За участі сторін:

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - ОСОБА_2

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд, -

В С Т А Н О В И В :

21.05.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), на мою користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду і до моменту досягнення сином повноліття;

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), на мою користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду і до моменту досягнення сином повноліття.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- 30 серпня 2003 року, вона, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Відповідач), який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 66.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 101005102023 року у справі № 368/174/23, шлюб між мною та відповідачем було розірвано.

Від шлюбу із Відповідачем у них народилися діти:

- донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. і, 2, з, 4, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, ;вого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Відповідач наразі працездатний та здоровий, і може у повній мірі сплачувати аліменти на утримання своїх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становише дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Наразі, аліменти Відповідач нікому не платить, є працездатним.

На даний час, у зв`язку із ростом витрат на утримання та лікування дітей, я не можу забезпечити утримання дітей на належному рівні та на даний час, я не можу забезпечити дітей всім необхідним. Крім того, наш син ОСОБА_7 наразі наш син ОСОБА_7 потребує підвищеного догляду та матеріальних витрат через наявність в нього проблем зі здоров`ям.

Таким чином вважає необхідним розміром аліментів на утримання дітей є:

- 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_8 ;

- 1/3 частини його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

На виконання вимог п. 6, 7, 8, 9, ю ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повідомляє наступне:

- п.6. - Законом не визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору у даній категорії справ.

- п.7 - заходи забезпечення доказів або позову до подання даної позовної заяви нею не здійснювалися.

- п.8 - усі докази, що були наявні у неї, були додані до позовної заяви в розділі "Додатки ".

- п. 9 - судовий спір в дній категорії справ не сплачується.

- п. 10 - надаю власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тому на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. -182 СК України, ст.ст. 4, 23, 27, 43,175,184, ЦПК України, - позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

21.05.2026 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/895/26, провадження № 2/368/1070/26.

26.05.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області з Єдиного демографічного реєстру надійшла відповідь № 2788846 від 26.05.2026 року, в якій зазначено, що:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), - відповідач по справі, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- В той же час, в матеріалах справи міститься витяг з реєстру Кагарлицької територіальної громади Київської області за № 2024/007041875 від 17.06.2026 року, згідно якого:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - позивачка по справі, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

28.05.2026 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 – 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 09 год. 00 хв. 09.07.2026 року.

05.06.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, - наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до нього, - ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей.

З позовними вимогами погоджується частково з наступних підстав.

Він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заперечує свого обов`язку щодо їх матеріального утримання та готовий надалі брати участь у забезпеченні дітей.

Після розірвання шлюбу він не ухилявся від виконання батьківських обов`язків та надавав матеріальну допомогу дітям добровільно. На підтвердження цього має платіжні документи та квитанції про перерахування коштів на користь дітей та їх матері.

Також не заперечує, що діти фактично проживають разом із матір`ю, а старший син ОСОБА_7 потребує додаткової уваги та витрат у зв`язку зі станом здоров`я.

Разом з тим вважає заявлений позивачем розмір аліментів надмірним та таким, що не відповідає принципу справедливості та співмірності.

Позивач просить стягнути з нього:

- 1/3 частину доходу на утримання сина ОСОБА_7 ;

- 1/4 частину доходу на утримання сина ОСОБА_9 .

Загалом це становить 7/12 частин його доходу (58,3 %), що є надмірним фінансовим навантаженням.

Відповідно до статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати розумність, справедливість та баланс інтересів дітей і платника аліментів.

Він працює офіційно, має стабільний дохід та не заперечує проти стягнення аліментів у судовому порядку.

Водночас, - вважає достатнім та справедливим визначити розмір аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на кожну дитину відповідного віку.

Такий розмір забезпечить належне утримання дітей і водночас відповідатиме принципу співмірності обов`язків обох батьків щодо їх утримання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 178 ЦПК України, статтями 180-182 СК України, - відповідач просив суд:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягне» аліментів задовольнити частково.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів у розмірі:

- 1/3 частини доходу на сина ОСОБА_7 ;

- 1/4 частини доходу на сина ОСОБА_9 .

Визначити розмір аліментів на утримання дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на двох дітей, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 09.07.2026 року, позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, просила провести підготовче судове засідання, по результатах якого, - винести ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначити справу до судового розгляду по суті поданої позовної заяви.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 09.07.2026 року, відповідач ОСОБА_2 , - не заперечував проти проведення підготовчого судового засідання, по результатах проведення якого, - не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

09.07.2026 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (за участі позивачки та відповідача), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (з занесенням в протокол судового засідання) ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 год. 00 хв. 23.07.2026 року.

В основному судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2026 року, позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, та просила його задовольнити.

Позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обгрунтовувала обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення.

В основному судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2026 року, відповідач ОСОБА_2 , - позов визнав частково, а саме, - погодився на стягнення з нього на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 всих його доходів, в задоволенні решти позовних вимог, - просив відмовити.

Відповідач свою правову позицію обгрунтовував обставинами справи, та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його відзиву, та які зазначені судом вище по тексту в мотивувальній частині даного рішення.

На запитання суду відповідач повідомив наступне:

- Він є фізично здоровий;

- Він офіційно працевлаштований, має стабільний дохід;

- Він не одружений;

- Він іншими аліментними зобов`язаннями – не обтяжений;

- на своєму утриманні інших осіб (в т.ч. непрацездатних, недієзданих), - не має;

- фактичне його місце проживання, - АДРЕСА_2 .

Суд, розглянувши позов, вислухавши позивачку, яка позов підтримала та просила його задовольнити, вислухавши відповідача, який позов визнав частково, дослідивши матеріали справи, - приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, - можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Як судом зазначалося вище:

- Згідно відповіді з єдиного демографічного реєстру № 2788846 від 26.05.2026 року:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), - відповідач по справі, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- Згідно витягу з реєстру Кагарлицької територіальної громади Київської області за № 2024/007041875 від 17.06.2026 року:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - позивачка по справі, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується тієї обставини, що с. Липовець Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Липовець, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Липовець Київської області – до адміністративно – територіальної реформи, - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (стягнення аліментів), враховуючи місце реєстрації та проживання позивача, та враховуючи положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативне правило підсудності, - підсудність за вибором позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

- Позивачем по справі є фізична особа – ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Федорівка Поліського району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України, - ID – картка № НОМЕР_3 , виданий 03.08.2023 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- Відповідачем по даній справі є фізична особа – ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Гур`єв, Казахстан, громадянин України, паспорт громадянина України, - ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 25.09.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Спір між сторонами виник щодо аліментних зобов`язань відповідача, - за наступних обставин:

- 30 серпня 2003 року позивачка по справі, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), уклала шлюб з відповідачем, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про що було складено відповідний актовий запис № 66.

Проте, - подальше сімейне життя між сторонами не склалося і тому на підставі Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10.05.2023 року у справі № 368/174/23, - шлюб сторонами - було розірвано.

Від шлюбу із сторони мають дітей:

- донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Суд зазначає, що старша дитина сторін, - дочка, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - станом на момент подання позовної заяви, а саме, - станом на 21.05.2026 року – повнолітньою, а тому її інтереси в рамках даного цивільного провадження, - не враховуються, так як в даному випадку предметом позову є стягнення алімнетів на неповнолітніх дітей.

Як встановлено судом в судовому засіданні, - решта двоє неповнолітніх дітей, а саме:

- син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , -

- проживають з матір`ю, - позивачкою по справі.

На даний час, у зв`язку із ростом витрат на утримання та лікування дітей, - позивачка вважає, що вона не може забезпечити утримання дітей на належному рівні та на даний час, позивачка вважає, що не може забезпечити дітей всім необхідним.

Крім того, - судом в судовому засіданні з належного та допустимих доказів (медичний висновок № 346/10 – 22, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2714), встановлено, що одна із неповнолітня дитина сторін, - син, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - є дитиною інвалідом, з діагнозом – цукровий діабет 1 – го типу з незадовільним контролем, хвороби печінки, затримка статевого розвитку.

З огляду на вищевказане, - позивачка вважає, що спільна дитина сторін, - ОСОБА_13 , - потребує підвищеного догляду та матеріальних витрат через наявність в нього проблем зі здоров`ям.

Таким чином, - позивачка вважає необхідним розміром аліментів на утримання дітей є:

- 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_9 ;

- 1/3 частини його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_7 .

Суд не погоджується в частині розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивачки, - з огляду на наступне:

- як у відзиві, так і у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував свого обов`язку щодо матеріального утримання своїх неповнолітніх дітей та має бажання брати участь у забезпеченні дітей, - шляхом сплати аліментів.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи (копії квитанцій), - після розірвання шлюбу позивач не ухилявся від виконання батьківських обов`язків та надавав матеріальну допомогу дітям добровільно.

На підтвердження цього відповідачем надано платіжні документи та квитанції про перерахування коштів на користь дітей та їх матері, - які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, - суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів, - є надмірним та таким, що не відповідає принципу справедливості та співмірності.

Так, позивачка просить стягнути з відповідача:

- 1/3 частину доходу на утримання сина ОСОБА_7 ;

- 1/4 частину доходу на утримання сина ОСОБА_14 .

Загалом, розмір аліментів, які просить стягнути позивачка з відповідача, - становить 7/12 частин його доходу (58,3 % - тобто – більше половини доходу відповідача), що, на думку суду, - є надмірним розміром, а тому, на думку суду – слід стягнути з відмовідача на користь позивачки 1/2 частину доходу.

Своє рішення суд обгрунтовує наступними нормами права:

- відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Сімейного кодексу України, - способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що існує два способи встановлення аліментних зобов`язань:

1) у договірному порядку шляхом домовленості між батьками дитини про сплату аліментів;

2) за рішенням суду.

Як встановлено судом в судовому засіданні з матеріалів справи та пояснення сторін (як позивачки так і відповідача), - між Позивачем та Відповідачем офіційної домовленості щодо сплати аліментів, - не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як передбачено ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

З огляду на вищевказані норми права, суд приходить до висновку щодо стягнення аліментів з відповідача, причому, - в частці від заробітку відповідача, - що обгрунтовує наступним:

Так, згідно з ст.. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд наголошує на тій обставині, що обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч. 2 статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 – ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, дитині, в усякому разі, зокрема, - не зважаючи на відносини між біологічними батьками, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Як зазначено у частині 1 статті 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до частини 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Вказані положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов 'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (стаття 142 СК України).

Частиною 2 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і мас право на особисте спілкування з нею.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення статті 180 СК України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Так, згідно частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положення статті 181 СК України визначає способи виконання батьками своїх обов`язків утримувати дитину, якими є або ж добровільне утримання дитини у грошовій чи натуральній формі тим із батьків, хто проживає від неї окремо, або ж присудження за рішенням суду аліментів на утримання дитини у вигляді частки від доходу чи в твердій грошовій сумі коштів.

Так, частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, підставою для виникнення права неповнолітньої дитини на утримання від батьків є сукупність юридичних фактів:

1. Наявність споріднення.

В даному випадку споріднення дітей, на утримання яких стягуються аліменти, та відповідачем, - підверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, - свідоцтвами про народження, копія яких міститься в матеріалах справи, окрім того, - відповідачем – батьківство – не оспорюється.

2. Недосягнення дітьми повноліття:

- згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 , яке видане 04 березня 2026 року, - ОСОБА_15 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому, - станом на момент подачі позовної заяви та момент винесення рішення, - не досягнув повноліття;

- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 22 січня 2015 року, - ОСОБА_6 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому, - станом на момент подачі позовної заяви та момент винесення рішення, - не досягнув повноліття.

Що стосується виду та розміру аліментів, що підлягають до стягнення, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, в даному випадку суд вважає за необхідне та достатнє стягувати аліменти з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів (заробітку), - це не суперечить ч. 3 ст. 181 СК України, окрім того, - з урахуванням того, що одна з неповнолітніх дітей є дитиною – інвалідом.

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини є найбільш розповсюдженим способом визначення розміру аліментів.

До переваг цього способу належать, по – перше, відсутність необхідності переглядати суму аліментів кожного разу, як змінюється дохід (заробіток) платника аліментів, по – друге, відсутність потреби у проведенні індексації.

Що стосується розміру стягуваних аліментів, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 182 СК України:

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлюється щорічно в Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Як встановлено в судовому засіданні, - відповідач ОСОБА_2 , - працездатного віку, працездатний, працевлаштований офіційно, має стабільний дохід, іншими аліментними зобов`язаннями не обтяжений, інших осіб на своєму утриманні не має, інших об`єктивних обставин, з яких відповідач не може працювати, отримувати дохід, та, відповідно, не може сплачувати аліменти, - в судовому засіданні не встановлено.

Отже, враховуючи вищевикладене, та враховуючи інтереси неповнолітніх осіб (в частині права на отримання аліментів до досягнення повноліття), та враховуючи ту обставину, що одна дитина має інвалідність – цукровий діабет 1 – го типу (а тому, на думку суду, - потребує значних коштів на лікування), - суд, врахувавши всі обставини справи в частині, що стосується стягнення аліментів, прийшов до висновку щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання двох дітей в фіксованій частці від всих видів заробітку (доходів) відповідача в розмірі 1/2 частки від його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 183 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто, в даному випадку слід стягувати аліменти з 21.05.2026 року.

Окрім того, суд приходить до висновку щодо допуску негайного виконання рішення у межах платежу за один місяць на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувалаозовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце, хоча – і частково, що і є підставою для часткового задоволення позову;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України, а також сімейні правовідносини, -обов`язок батька утримувати свою неповнолітню дитину (дітей) до досягнення нею 18 – ти річного віку, що врегульовано нормами чинного СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 – ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, п. 20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, ч.ч. 7, 8 ст. 7, ст. 141,ч. 2 ст. 157, ст. 180, ч.ч. 1 – 3, ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 185, ст. 187, ч. 1 ст. 191, 194, 199 СК України;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення, проте, - часткового;

- допустити негайне виконання рішення межах суми платежу аліментів за один місяць;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 – ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, п. 20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, ч.ч. 7, 8 ст. 7, ст. 141,ч. 2 ст. 157, ст. 180, ч.ч. 1 – 3, ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 185, ст. 187, ч. 1 ст. 191, 194, 199 СК України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Гур`єв, Казахстан, громадянина України, паспорт громадянина України, - ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 25.09.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- на користь фізичної особи:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Федорівка Поліського району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України, - ID – картка № НОМЕР_3 , виданий 03.08.2023 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- аліменти, - на утримання неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_15 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кагарлик Київської області, Україна);

- ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця місто Кагарлик Київської області, Україна), -

- щомісячно, в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини (дітей) відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (дітей) відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, - з 21.05.2026 року, до повноліття старшої дитини дитини, - ОСОБА_15 , - до 24 листопада 2026 року.

Після 16 листопада 2026 року, - алімнети стягувати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 СК України.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.09.2026 року.

Суддя: О. В. Закаблук