Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/5572/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/5572/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції Закону від 19.12.2024);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 12.09.2025 його рідний син - молодший сержант ОСОБА_2 , 1991 року народження, начальник ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 , під час виконання бойового завдання із забезпечення роботи ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів поблизу населеного пункту Заміст Харківської області потрапив під удар ворожого БпЛА типу «Shahed-131/136», внаслідок чого отримав осколкові поранення та помер під час реанімаційних заходів у стабілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/680кт/25 від 12.09.2025 причиною смерті визначено множинні травми тіла, ушкодження внаслідок воєнних дій.

17.11.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до якого додав документи, що, на його думку, підтверджують родинні зв`язки із загиблим та обставини його загибелі. Листом від 11.01.2026 № 1827/289 відповідач відмовив у задоволенні рапорту з огляду на відсутність у доданих документах належного підтвердження наявності сімейних обставин, що дають право на звільнення, та залишив рапорт без реалізації.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач, не погодивши рапорт, всупереч вимогам пункту 4 розділу III Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, не зазначив вичерпного переліку підстав та документів, які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Крім того, наголошує, що додані до рапорту документи беззаперечно підтверджують факт загибелі його сина під час виконання бойового завдання на території, де велися активні бойові дії. Звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

Щодо способу захисту позивач, посилаючись на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 та від 08.06.2016, практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Волохи проти України» від 02.11.2006, «Мелоун проти Сполученого Королівства» від 02.08.1984), а також на правову позицію Верховного Суду у справі № 380/16966/24, зазначає, що у разі встановлення судом достатності підстав для звільнення, підтверджених належними доказами, зобов`язання військової частини звільнити військовослужбовця не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідач 05.05.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що рапорт позивача (вх. № 17547 від 19.11.2025) зареєстровано стройовою частиною персоналу штабу, опрацьовано юридичною службою військової частини НОМЕР_1 та разом із висновком передано на розгляд командиру військової частини, який резолюцією погодився з викладеними у висновку підставами для залишення рапорту без реалізації.

Вказує, що відповідно до пункту 30 додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, для звільнення з цієї підстави (через сімейні обставини та з інших поважних причин…), окрім документів, що підтверджують родинні зв`язки, та копії свідоцтва про смерть, подаються документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) саме під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану. Додане позивачем сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого (померлого) такої інформації не містить, а інших документів, що підтверджували б наявність підстав для звільнення, позивач не надав. Відтак, на момент розгляду рапорту підстав для його погодження та звільнення позивача з військової служби не було.

Щодо вимоги про зобов`язання прийняти рішення про звільнення позивача відповідач зазначає, що суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (частина друга статті 9 КАС України) та не може підміняти суб`єкта владних повноважень і приймати замість нього рішення, яке належить до його дискреційних повноважень, з посиланням на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 та практику Верховного Суду. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сержант, призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 та не заперечується відповідачем. Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 від 24.03.2023).

Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 24.10.2025 Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Димитров Донецької області, про що складено актовий запис № 149 від 15.03.1991; батьком дитини записано ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_3 .

Згідно з повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано 25.03.1989 (актовий запис № 127), після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Сповіщенням сім`ї (близьких родичів) загиблого (померлого) від 15.09.2025 № НОМЕР_8 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_6 (дружини загиблого), повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_2 , 1991 року народження, начальник ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 , 12.09.2025 під час виконання бойового завдання із забезпечення роботи ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів поблизу населеного пункту Заміст Харківської області потрапив під удар ворожого БпЛА типу «Shahed-131/136», внаслідок чого отримав осколкові поранення та був евакуйований військовослужбовцями групи до стабілізаційного пункту НОМЕР_9 зведеного загону населеного пункту АДРЕСА_1 , де помер під час реанімаційних заходів.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/680кт/25 від 12.09.2025 (форма первинної облікової документації № 106/о), виданого Державною спеціалізованою установою «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Заміст Куп`янського району Харківської області; причиною смерті зазначено множинні травми тіла, ушкодження внаслідок воєнних дій.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 , виданим 14.10.2025 Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 34 років у с. Заміст Куп`янського району Харківської області, про що складено актовий запис № 559 від 14.10.2025.

17.11.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом (зареєстрований 19.11.2025 за вх. № 17547), в якому просив звільнити його з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із загибеллю сина та зазначив, що продовжувати проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України не бажає.

До рапорту позивач додав нотаріально засвідчені копії: паспорта громадянина України; картки платника податків; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 ; військового квитка серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; сповіщення сім`ї загиблого № НОМЕР_8 від 15.09.2025; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_10 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 . Лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/680кт/25 від 12.09.2025 у переліку доданих до рапорту документів не зазначено.

Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 № 1827/289, складеним за результатами опрацювання звернення позивача на гарячу лінію Міністерства оборони України від 08.01.2026 № ОД-19673043, позивача повідомлено, що додана до рапорту копія сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого (померлого) (у листі помилково зазначено № НОМЕР_11 ) не може слугувати належним підтвердженням наявності сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби, оскільки не містить визначеної законодавцем інформації в підтвердження того, що загибель (смерть) ОСОБА_2 відбулася під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; інших документів, що підтверджували б наявність підстав для звільнення, позивач не надав. З огляду на це рапорт визнано таким, що не підлягає погодженню, та залишено без реалізації.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої також неодноразово продовжувався.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII). За визначенням, наведеним в абзаці п`ятому статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та проходження служби у військовому резерві.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на такій підставі: «якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (абзац шістнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4063-IX від 20.11.2024).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 7 Положення № 1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до абзацу першого пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Інструкція № 170), додатком 19 до якої є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (далі – Перелік).

Відповідно до пункту 30 Переліку при звільненні через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII, у випадку, якщо близькі родичі військовослужбовця (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, подаються: документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни; копія свідоцтва про смерть особи; документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Порядок подання, реєстрації та розгляду рапортів військовослужбовців визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі Порядок № 531).

Пунктом 1 розділу III Порядку № 531 визначено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Згідно з пунктом 4 розділу III Порядку № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Згідно з пунктом 5 розділу III Порядку № 531 командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

6. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку № 531 забороняється: 1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; 2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; 3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; 4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Отже, військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби у зв`язку із загибеллю близького родича на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, повинен подати по команді відповідний рапорт, до якого додаються документи, визначені пунктом 30 Переліку. У разі недостатності наданих військовослужбовцем інформації або документів командир, уповноважений приймати рішення про звільнення з військової служби, може не погодити рапорт, однак зобов`язаний зазначити вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Забороняється відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 17.11.2025 (вх. № 17547 від 19.11.2025) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із загибеллю сина, результати якого доведено до позивача листом від 11.01.2026 № 1827/289.

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавець пов`язує право військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII з одночасною наявністю таких умов: 1) дія воєнного стану; 2) загибель або зникнення безвісти близького родича, перелік яких визначено цією нормою; 3) загибель (зникнення безвісти) близького родича під час безпосередньої участі у заходах, визначених цією нормою, зокрема під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; 4) відсутність волевиявлення військовослужбовця продовжувати військову службу. Наявність зазначених умов підтверджується документами, визначеними пунктом 30 Переліку, які військовослужбовець подає разом із рапортом.

Водночас пунктом 4 розділу III Порядку № 531 на командира (начальника), уповноваженого приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, покладено обов`язок у разі непогодження рапорту з підстав недостатності наданих військовослужбовцем інформації або документів зазначити вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Суд встановив, що у листі від 11.01.2026 № 1827/289 відповідач обмежився констатацією того, що додана до рапорту копія сповіщення сім`ї загиблого (померлого) від 15.09.2025 № 13377 не містить інформації про загибель ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, та тим, що інших документів позивач не надав. При цьому відповідач не зазначив, які саме документи (копії документів) позивачу необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті, тобто не навів вичерпного переліку підстав та документів, як того вимагає пункт 4 розділу III Порядку № 531.

Крім того, відповідач не навів мотивів, з яких відомості, що містяться у сповіщенні від 15.09.2025 № 13377, про те, що молодший сержант ОСОБА_2 , будучи начальником ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 , 12.09.2025 під час виконання бойового завдання потрапив під удар ворожого БпЛА типу «Shahed-131/136» та помер від отриманих поранень, не підтверджують обставин його загибелі, а також не надав оцінки іншим доданим до рапорту документам, зокрема свідоцтву про смерть, яким підтверджено дату та місце смерті.

Також відповідач не обґрунтував неможливість витребування необхідних документів, зокрема від закладу охорони здоров`я.

Відтак рапорт позивача розглянуто відповідачем неналежним чином, без дотримання встановленої процедури, що позбавило позивача можливості усунути виявлені недоліки та доповнити рапорт необхідними документами.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо розгляду рапорту позивача без зазначення вичерпного переліку підстав та документів, які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті, не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправними.

Разом з тим суд зазначає, що позивач до рапорту від 17.11.2025 не додав усіх документів, визначених пунктом 30 Переліку, зокрема копії посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/680кт/25 від 12.09.2025, на яке позивач посилається у позовній заяві як на доказ загибелі сина внаслідок воєнних дій, до рапорту не додавалося, у переліку доданих до рапорту документів не зазначено та було подане лише до суду, а отже, не було і не могло бути предметом оцінки відповідача під час розгляду рапорту.

Суд наголошує, що перевірка повноти та достатності документів, поданих військовослужбовцем на підтвердження підстав звільнення, та прийняття рішення про звільнення з військової служби належать до повноважень командира військової частини. Адміністративний суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, які законом віднесено до його компетенції, до того, як такий суб`єкт у встановленому порядку розглянув це питання з урахуванням усіх необхідних документів.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки позивач не надав відповідачу усіх документів, визначених пунктом 30 Переліку, суд позбавлений можливості встановити, що для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби виконано всі умови, визначені законом. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача та з урахуванням того, що рапорт позивача по суті належним чином не розглянуто, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача від 17.11.2025 (вх. № 17547 від 19.11.2025) про звільнення з військової служби, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути зазначений рапорт з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді рапорту відповідачу належить надати оцінку всім документам, доданим позивачем до рапорту, а у разі недостатності наданих позивачем інформації або документів - зазначити вичерпний перелік підстав та документів, які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач не довів правомірності своїх дій при розгляді рапорту позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією № 82 від 16.03.2026.

З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути 665,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.11.2025 (вх. № 17547 від 19.11.2025) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.11.2025 (вх. № 17547 від 19.11.2025) про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_13 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна