Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/15317/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15317/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МК України). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема вказує, що вимога митниці була формальною; ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, якою обґрунтовано сумнів у чинності Контракту, на дату прийняття рішення вже не діяла; заявка до договору транспортного експедирування не віднесена ч.2 ст.53 МК України до документів, що підтверджують митну вартість; страхування вантажу не здійснювалося; твердження про кольорове копіювання печаток є припущенням; незаповнення граф 22 і 23 CMR на вартість перевезення не впливає, а джерела інформації для резервного методу не є порівнюваними. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Додатково зазначив, що саме заявка є документом, на підставі якого здійснюється перевезення, а тому договір транспортного експедирування надано не в повному обсязі; довідка про транспортні витрати не є первинним документом; за умовами поставки EXW усі витрати на перевезення несе покупець і витрати за межами митної території України обов`язково включаються до митної вартості. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року є правомірним і підстав для його скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю, а в разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 28.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

04.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (місцезнаходження: вул.Дмитра Луценка, 15, м.Київ, 03191; код ЄДРПОУ: 41482988), як покупцем, та «RD GLOBAL Sp. z o.o.» (м.Катовіце, Республіка Польща), як продавцем, укладено Контракт №SR-RD-20250404 (далі - Контракт), за п.1.1 якого асортимент Товару, його ціна та умови постачання обумовлюються Інвойсом Продавця. Загальна вартість товару за Контрактом становить 1000000,00 дол. США (п.2.1); умови оплати та умови поставки кожної окремої партії визначаються Інвойсом на цю партію (п.2.6, 3.1). Згідно з п.7.1 Контракт набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, а за п.8.2 правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.

На виконання Контракту продавцем виставлено інвойс №12/02/2026-M від 12.02.2026 року на товар «GROUND COVER, color: black with green line / АГРОТКАНИНА, колір: чорна з зеленою полосою» за вісьмома позиціями загальною кількістю 4020 рулонів на суму 45084,95 дол. США; умови постачання - ex works Gdansk; оплата - 100% протягом 30 днів після отримання товару; виробник - CNBM INTERNATIONAL CORPORATION (Китай), торговельна марка AGREEN. Згідно з пакувальним листом від 12.02.2026 року вага нетто становить 24940,45 кг, вага брутто - 26438,0 кг.

Перевезення вантажу в контейнері MSNU8641510 з м.Гданськ здійснювалося за транзитним супровідним документом MRN 26PL322080NS7QFXM1, залізничною накладною СМГС №50120432 від 01.03.2026 року за маршрутом Гданськ Північний Порт ДЦТ - Мостиська ІІ та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №29681/1 від 10.03.2026 року.

07.11.2024 року між ТОВ «Клевер Тім» (експедитор) та ТОВ «СПАНРАЙЗ» (клієнт) укладено Договір №0711/24/02 транспортного експедирування (далі - Договір транспортного експедирування).

05.03.2026 року ТОВ «Клевер Тім» щодо контейнера 1х40HQ MSNU8641510 виставлено рахунок №РФ-29882 на загальну суму 104043,66 грн, у якому окремо зазначено: навантажувально-розвантажувальні роботи у порту Гданськ - 23782,05 грн (ПДВ 0,00); послуги з оформлення документів на території України лінією MSC - 1793,84 грн (ПДВ 358,77); залізничне перевезення за маршрутом Гданськ - ст.Мостиська екс.пкп, за межами території України - 36890,64 грн (ПДВ 0,00); компенсація вартості міжнародного перевезення за маршрутом Мостиська екс.пкп - Мостиська ІІ - 2462,86 грн (ПДВ 0,00); компенсація вартості організації доставки залізничним транспортом за маршрутом Гданськ - Мостиська ІІ - 29140,50 грн (ПДВ 5828,10); транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 2500,00 грн (ПДВ 500,00); страхування контейнерного обладнання на території України - 786,90 грн (ПДВ 0,00).

Тією ж датою видано довідку про транспортні витрати вих.№29681/02, у якій зазначено, що вартість міжнародного перевезення складає: навантажувально-розвантажувальні роботи у порту Гданськ - 23782,05 грн; залізничне перевезення за маршрутом Гданськ - ст.Мостиська екс.пкп, за межами території України - 36890,64 грн; компенсація вартості міжнародного перевезення за маршрутом Мостиська екс.пкп - Мостиська ІІ - 2462,86 грн; разом 63135,55 грн; страхування вантажу не проводилось. Довідка складена на бланку ТОВ «Клевер Тім», містить підпис та відбиток печатки товариства з кодом 38296824.

Декларант позивача - ТОВ «АТСФ», з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170020202U9 від 11.03.2026 року, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: товар №1 (код УКТЗЕД 5407201100) - агротканина шириною менш як 3 м, вага нетто 17345,25 кг, кількість 188550 м2, та товар №2 (код УКТЗЕД 5407201900) - агротканина шириною більш як 3 м, вага нетто 7595,2 кг, кількість 77440 м2.

Умови поставки - EXW PL Gdansk (графа 20 декларації).

Митну вартість визначено за ціною договору (основним методом): товару №1 - 1419597,35 грн (32364,5700 дол. США), товару №2 - 621085,84 грн (14159,7700 дол. США), із додаванням складових митної вартості - витрат на транспортування у сумі 39353,50 грн та витрат на навантаження, вивантаження і обробку у сумі 23782,05 грн.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170020202U9, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

У свою чергу, декларант позивача листом вих.№36 від 11.03.2026 року повідомив, що всі наявні документи надано у повному обсязі, просив прийняти рішення за наявними матеріалами, та додатково подав транзитну декларацію MRN 26PL322080NS7QFXM1.

Наступного дня, 12.03.2026 року, митний орган надіслав декларанту повідомлення такого змісту: «У митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.».

12.03.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2, у графі 30 якого визначено митну вартість товару №1 на рівні 0,5087 дол. США за одиницю (загальна сума 95915,39 дол. США) та товару №2 - на рівні 0,5424 дол. США за одиницю (загальна сума 42003,46 дол. США), а у графі 31 зазначено код методу визначення вартості митного органу - 6.

У графі 33 вказаного рішення було вказано:

«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

- відповідно до п.7 Контракту №SR-RD-20250404 від 04.04.2025 передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Киів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

- відповідно до Договору про перевезення від 07.11.2024 № 0711/24/02 конкретний перелік послуг, що надаються Експедитором ТзОВ «Клевер Тім», вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється у відповідній Заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими Клієнтом під кожне конкретне перевезення, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2.), термін подачі ТЗ під завантаження/розвантаження зазначається в заявці (п.2.2.4.), розмір плати узгоджується сторонами в Додатках, листах, повідомленнях (п.3.7.), що також є невід`ємною частиною Договору. Жодного з перелічених документів до митного оформлення не надано (Заявка, доручення, додатки, листи, повідомлення). П.4.1.5. страхування здійснюється тільки за письмовим дорученням Клієнта вказаним в Заявці/листі, або клієнтом самостійно, однак до митного оформлення не надано ні Заявки/листа ні відомостей від Клієнта щодо страхування оцінюваного товару. Натомість для підтвердження додаткових складових митної вартості надано від ТзОВ «Клевер Тім» рахунок від 05.03.2026 № РФ - 29882 та Довідку (Трансп.довідка № №29681/02), які ніяким чином не пов`язані з вищезазначеним Договором про перевезення (відсутні реквізити Договору, Заявки, доручення). У Довідці зазначено що страхування не проводилось (що не підтверджується відомостями у рахунку), також не відображено у повній мірі усі відомості про витрати на перевезення оцінюваного товару (лише за межами митної території України), також відсутні відомості про особу, що надає таку інформацію, тому дана Довідка не є достовірним документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості оцінюваних товарів. Довідка про транспортні витрати не може вважатися належним документом, оскільки вона не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п.44.1 ст. 44 платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Довідки про транспортні витрати не відносяться до первинних документів та їх ведення не передбачене чинним законодавством, а відтак вони не є належними документами, що підтверджують відомості внесені до МД;також, у рахунку, не підтверджено відомості щодо відсутності страхування оцінюваного товару;

- окремо слід зазначити, що наданий до митного оформлення рахунок № РФ - 29882 також ніяким чином ніким не завірений (відсутні відомості про особу) та відсутні реквізити Договору/Заявки. У вищезазначених Довідці та рахунку печатки з підписом повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (печатка та підпис виготовлені за допомогою кольорового копіювання), що викликає сумніви у достовірності наданих документів та відповідно заявлених у них відомостей. Таким чином договір про перевезення надано не у повному об`ємі, а відомості щодо складових митної вартості не підтверджено належними документами та не піддаються обчисленню.

- Відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №29681/1 від 10.03.2026р. у гр.22, гр.23 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у наданих документах та відсутність належним чином підтверджених відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (експедиційні витрати, страхування) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.».

Крім того, вказано: «Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 19.08.2025 № 25UA100450670114, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Тканина виготовлена з стрічкових поліпропіленових ниток, країна виробництва Китай) становить 5,53 дол. США за кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 19.05.2025 № 25UA902080801299, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Тканина виготовлена з стрічкових поліпропіленових ниток, країна виробництва Китай) становить 5,53 дол. США за кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення Львівською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000288.,

Різниця між митними платежами, розрахованими за заявленою декларантом митною вартістю, та платежами, нарахованими за скоригованою митною вартістю, становить 852129,02 грн.

Вважаючи протиправним рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №12/02/2026-M від 12.02.2026 року на суму 45084,95 дол. США. Ця сума розподілена між двома товарами (31351,9100 дол. США і 13733,0400 дол. США) та відповідає графі 22 митної декларації. Заявлені складові митної вартості - 39353,50 грн витрат на транспортування і 23782,05 грн витрат на навантаження, вивантаження та обробку - у сукупності становлять 63135,55 грн, що дорівнює підсумковій сумі довідки вих.№29681/02 від 05.03.2026 року та відповідним позиціям рахунку №РФ-29882 від 05.03.2026 року.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №26UA209170020202U9 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у гр.44 митної декларації.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань відповідача на те, що Контракт не містить положень щодо строку його дії, суд зазначає, що цей висновок обґрунтовано ч.3 ст.180 Господарського кодексу України. Водночас відповідно до ч.3 ст.17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 року №4196-IX Господарський кодекс України визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025 року. Отже, оскаржуване рішення від 12.03.2026 року обґрунтоване нормою, яка на момент його прийняття не була чинною.

Крім того, згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Ця норма не зобов`язує сторін визначати строк договору календарною датою, а за ч.1 ст.627 цього Кодексу сторони є вільними у визначенні умов договору. Суд звертає увагу і на те, що ця обставина не стосується числового значення жодної складової митної вартості: ціну та умови поставки конкретної партії визначено інвойсом №12/02/2026-M, за яким товар фактично відвантажено, переміщено через митний кордон і прийнято покупцем.

Стосовно доводів відповідача про ненадання Заявки, доручення, додатків, листів і повідомлень до Договору транспортного експедирування суд вказує, що ч.2 та 3 ст.53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. А згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Такими документами у цій справі є рахунок №РФ-29882 та довідка вих.№29681/02, які містять конкретні числові значення вартості перевезення з розмежуванням послуг за межами митної території України та на її території. Заявка ж опосередковує внутрішні відносини клієнта та експедитора і вартості перевезення сама по собі не визначає. Відповідач не зазначив, яке саме числове значення неможливо перевірити без цього документа.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 02.05.2024 року у справі №520/22458/23, оскільки у тій справі вартість перевезення (фрахту) за умовами договору мала зазначатися саме у заявці, а поданий декларантом документ такої інформації не містив. Натомість у цій справі вартість перевезення визначена рахунком і довідкою експедитора, які подані до митного оформлення.

Суд відхиляє і твердження відповідача про те, що рахунок та довідка не пов`язані з Договором транспортного експедирування, а також не містять відомостей про особу, яка їх видала. Обидва документи видані ТОВ «Клевер Тім» - тим самим експедитором, з яким позивач уклав Договір транспортного експедирування, складені на бланку товариства із зазначенням коду ЄДРПОУ 38296824, містять підпис і відбиток печатки, та визначають предмет - контейнер 1х40HQ MSNU8641510. Номер цього контейнера зазначений також у накладній СМГС №50120432, накладній CMR №29681/1, транзитній декларації MRN 26PL322080NS7QFXM1 і графі 31 митної декларації. Відтак належність цих документів до оцінюваної партії товару є встановленою, а МК України не вимагає, щоб рахунок або довідка експедитора обов`язково містили номер і дату договору.

Стосовно доводів відповідача про те, що зазначене у довідці непроведення страхування не підтверджується відомостями у рахунку, суд зазначає, що наявна у рахунку №РФ-29882 позиція «Страхування контейнерного обладнання на території України» на суму 786,90 грн стосується страхування не вантажу, а контейнерного обладнання, і лише на території України. Суперечності між довідкою та рахунком немає, а витрати, понесені після ввезення товару на митну територію України, за п.7 ч.10 ст.58 МК України до митної вартості не додаються.

Пунктом 8 ч.2 ст.53 МК України передбачено подання страхових документів лише у разі, якщо страхування здійснювалося. Оскільки страхування вантажу не здійснювалося, відповідна складова митної вартості відсутня, а страхові документи об`єктивно не могли бути подані. Доказів протилежного відповідач не надав.

Стосовно доводів відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, суд зазначає, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14.

Стосовно твердження відповідача про те, що у довідці та рахунку печатки з підписом повністю співпадають і «очевидно створені шляхом копіювання», суд зазначає, що ч.3 ст.53 МК України пов`язує обов`язок подати додаткові документи, зокрема, з наявністю у поданих документах ознак підробки. Проте такі ознаки мають бути встановлені, а не припущені. Митний орган не отримав жодного висновку, який підтверджував би відтворення підпису чи відбитка печатки способом копіювання, а саме формулювання «очевидно створені» свідчить про припущення.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у гр.22 і гр.23 накладної CMR №29681/1 від 10.03.2026 року штампа та/або підпису відправника суд зазначає, що ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956), на яку посилається відповідач, визначає перелік відомостей, які містить вантажна накладна, і не відносить до них підпис чи штамп у вказаних графах. Згідно з ч.1 ст.5 цієї Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником; ці підписи можуть бути надрукованими чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Крім того, за ст.4 Конвенції відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що заповнення або незаповнення граф 22 і 23 вантажної накладної не впливає на числове значення вартості перевезення, яка підтверджена рахунком і довідкою експедитора, а відомості накладної щодо маршруту, вантажу та контейнера узгоджуються з рештою документів.

Стосовно змісту вимоги митного органу суд встановив, що надіслане декларанту повідомлення відтворює перелік документів, наведений у ч.3 ст.53 МК України, без зазначення того, які саме розбіжності виявлені, числове значення якої складової неможливо перевірити та подання яких саме документів здатне усунути сумнів.

Поряд з цим, суд зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у ч.2 ст.2 КАС України.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. До всього, як зазначено судом вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Стосовно викладених у відзиві доводів про невключення позивачем до митної вартості витрат на транспортно-експедиційні послуги за межами митної території України суд зазначає, що таких мотивів оскаржуване рішення не містить: відповідач не вказав жодної конкретної суми, яка, на його думку, мала бути включена до митної вартості, але не була включена. Крім того, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2025 року у справі №300/4721/23, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу суд зазначає таке.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме митну декларацію від 19.08.2025 року №25UA100450670114 та митну декларацію від 19.05.2025 року №25UA902080801299, копії яких долучені відповідачем до відзиву.

Дослідивши ці декларації, суд встановив, що за ними одержувачем товару є той самий позивач - ТОВ «СПАНРАЙЗ», а рівень 5,53 дол. США за кілограм, використаний відповідачем, отриманий з графи 45 цих декларацій. При цьому у графі 43 кожної з них зазначено код методу визначення вартості - 6, тобто митна вартість за деклараціями-джерелами визначалася не за ціною договору, а за резервним методом і сама була результатом коригування. Ціни ж операцій, заявлені у самих деклараціях-джерелах (від 1,7888 до 1,8280 дол. США за кілограм), практично збігаються із заявленою позивачем у цій справі ціною (1,8075 дол. США за кілограм за товаром №1 і 1,8081 дол. США за кілограм за товаром №2).

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а виснував, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, обрана відповідачем цінова основа не відповідає вимозі ч.2 ст.64 МК України про те, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Крім того, товари за деклараціями-джерелами придбані у китайського постачальника HEFEI GREAT NETS CO.,LTD на умовах FOB CN QINGDAO з країною відправлення Китай, тоді як оцінюваний товар придбано у польського продавця «RD GLOBAL Sp. z o.o.» на умовах EXW PL Gdansk з країною відправлення Польща, а його виробником є CNBM INTERNATIONAL CORPORATION. Відомостей про щільність і ширину полотна, обсяг партій та комерційні рівні продажу оскаржуване рішення не містить, обмежившись характеристикою «Тканина виготовлена з стрічкових поліпропіленових ниток, країна виробництва Китай».

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20.

Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 10225,55 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «Повразюк та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №366-МВ від 07.07.2026 року.

Відповідно до п.4.1 цього договору вартість роботи розраховується як фіксована оплата. Згідно з п.4.5 договору клієнт авансом сплачує адвокатському бюро за підготовку та подання позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду з оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10000,00 грн без ПДВ.

На підставі рахунку на оплату №086 від 07.07.2026 року позивачем сплачено 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №834 від 07.07.2026 року.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом (звітом) приймання наданих послуг від 20.07.2026 року, відповідно до якого обсяг наданої правової допомоги становить 10 год. 30 хв., а саме: ознайомлення з матеріалами Клієнта - 1 год.; запит додаткових відомостей від Клієнта, зустріч з Клієнтом, узгодження правової позиції щодо майбутнього позову - 1 год.; аналіз правових позицій Верховного Суду та підбір рішень апеляційної та касаційної інстанції з подібними правовідносинами для позову - 1 год.; підготовка позову, упорядкування документів, що додаються до позову, розрахунок судового збору - 7 год.; формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис КЕП, направлення в суд - 0,5 год.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними. Позивачем подано лише одну заяву по суті справи - позовну заяву.

Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 10000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 4000,00 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000366/2 від 12.03.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., 1, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (місцезнаходження: вул.Дмитра Луценка, 15, м.Київ, 03191; код ЄДРПОУ: 41482988) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 10225 (десять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 55 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.