Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17307/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17307/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в зв`язку з не проведенням з 01.03.2026 індексації та перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), збільшеного на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2023 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки (13559,41 грн.) та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт у розмірі 1,121 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії з 01 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 20.02.2024, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток. Зазначає, що згідно з матеріалами пенсійної справи при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн. Вказує, що при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2026 відповідач не провів індексацію зазначеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні (за 2021-2023 роки) на коефіцієнт збільшення 1,121, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, а натомість застосував коефіцієнт 1,036, передбачений підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови. Позивач стверджує, що норми частини другої статті 42 Закону №1058 та положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, яка сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зазначає, що положення Закону №1058 та Порядку №124 прямо визначають, що індексації підлягають пенсії кожного року з 01 березня, а положення Порядку №124 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України не визначають, що відповідні коефіцієнти застосовуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 року). Вважає, що пенсія підлягає індексації з огляду на положення п.2 та 3 Порядку №124, а відповідач виходив з помилкового тлумачення вищезазначених норм. Оскільки пенсію позивачу призначено за віком з 20.02.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, саме цей показник застосовувався при призначенні пенсії та підлягає індексації. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до Закону №1058 та інших чинних нормативно-правових актів, а виключно цим Законом визначаються умови набуття права на призначення пенсії та порядок призначення розмірів пенсійних виплат. Зазначив, що індексація пенсії - це збільшення не розміру пенсії, а збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Послався на те, що механізм проведення індексації визначений Порядком №124, пунктом 5 якого передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Зазначив, що проіндексований згідно з Порядком №124 показник середньої заробітної плати станом на 01.03.2025 становив 8913,83 грн, а станом на 01.03.2026 - 9992,40 грн, і є нижчим від показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки (13559,41 грн), застосованого для обчислення пенсії позивача, а тому збільшення показника 13559,41 грн на зазначені коефіцієнти чинним Порядком №124 не передбачено та перерахунок пенсії за Порядком №124 на вказані дати не проводився. Вказав, що при проведенні індексації до показника середньої заробітної плати 13559,41 грн застосовано коефіцієнти збільшення 1,023 з 01.03.2025 (підпункт 6 пункту 2 постанови №209) та 1,036 з 01.03.2026 (підпункт 6 пункту 2 постанови №236), а тому розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Зазначив, що Порядок №124 затверджений у межах наданих Кабінету Міністрів України повноважень, ні в цілому, ні в окремій частині не визнаний незаконним та нечинним, а тому є обов`язковим для пенсійного органу. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 20.02.2024, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. До переведення на пенсію за віком позивач отримувала пенсію по інвалідності (третя група, загальне захворювання), призначену з 26.10.2017.

При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн. Зазначений показник середньої заробітної плати застосовано для обчислення пенсії позивача за віком з 20.02.2024 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №380/10370/24.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №380/23463/25 визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача та зобов`язано провести індексацію і перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115 з 28.05.2025. Предметом цього спору є проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 лютого 2026 року №236, якою з 01 березня 2026 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, для проведення індексації пенсій, у розмірі 1,121.

При проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 (розпорядження від 27.02.2026) відповідач не застосував до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн) коефіцієнт збільшення 1,121, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236.

Натомість відповідач застосував до зазначеного показника коефіцієнт 1,036, передбачений підпунктом 6 пункту 2 постанови №236, а індексацію показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) за Порядком №124 не проводив з тих підстав, що проіндексований за цим Порядком показник (9992,40 грн станом на 01.03.2026) є нижчим за показник середньої заробітної плати, застосований для обчислення пенсії позивача (13559,41 грн).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058).

Стаття 40 Закону №1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України».

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Пункт 1 Порядку №124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пункти 2 та 3 Порядку №124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2024 році відповідно до Закону №1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку №124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати».

Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку - 13559,41 грн за 2021-2023 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2024 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як стверджує відповідач.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.

Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону №1058 та Порядку №124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року (зокрема, у 2019, 2020, 2021 роках тощо) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (наприклад, 2016-2018, 2017-2019, 2018-2020 тощо), коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії.

Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону №1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24 (провадження №К/990/44314/24), у якій Верховний Суд зазначив, що коефіцієнти збільшення (1,11, 1,14, 1,197, 1,0796) застосовуються до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а встановлення органами Пенсійного фонду України невеликих щомісячних доплат замість застосування передбачених коефіцієнтів є неправомірним.

Отже, відповідно до висновків Верховного Суду, при проведенні індексації пенсії позивачу з 01 березня 2026 року відповідач мав застосувати коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, у розмірі 1,121, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, який був врахований при призначенні їй пенсії за віком з 20.02.2024.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що здійснений перерахунок із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,036 відповідає вимогам підпункту 6 пункту 2 Постанови №236, оскільки пенсія позивача підлягає підвищенню згідно з пунктом 1 Постанови №236, що виключає можливість застосування пенсійним органом положень підпункту 6 пункту 2 Постанови №236.

Відповідно, здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області перерахунку (індексації) пенсії позивачу у 2026 році із застосуванням визначеного підпунктом 6 пункту 2 Постанови №236 коефіцієнта збільшення 1,036 є протиправним.

Відповідач у своєму відзиві визнає, що застосовував інший підхід, а саме індексував показник станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), а перерахунок з 01.03.2025 та з 01.03.2026 провів із застосуванням коефіцієнтів 1,023 та 1,036, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанов №209 та №236, замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, встановлених пунктом 1 цих постанов. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнта збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн) є протиправною.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, з огляду на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13559,41 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,121, та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії з 01 березня 2026 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 92 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.