Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16942/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16942/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2021 року грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2021 року, включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі щомісячні й одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, премії), розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідного календарного року (а саме: станом на 01 січня 2020 року 2102,00 грн та станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розрахункових величин - прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня відповідних календарних років (станом на 01 січня 2020 року - 2102,00 грн та станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн), шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, шляхом її множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, шляхом її множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю бездіяльності відповідача, який при обчисленні позивачу у період з 29.01.2020 по 28.02.2021 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. На обґрунтування позову позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та на правові позиції Верховного Суду, а також зазначає, що оскільки розмір допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки є похідним від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, такі виплати також підлягають перерахунку.

Ухвалою судді від 17.08.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, якими розрахункову величину визначено як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; за загальним правилом застосування нормативно-правових актів у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше; неприведення приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 у відповідність до пункту 4 не може бути підставою для обчислення окладів із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року, оскільки примітка має інформаційний характер та не містить норм права; пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 закріплено обчислення окладів виходячи з розміру 1762,00 грн; позивачем пропущено строк звернення до суду. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу приписів частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що грошове забезпечення військовослужбовця є однією з основних державних гарантій щодо оплати його праці. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку про їх рівнозначність (зокрема, постанова від 07.02.2022 у справі № 420/7697/21).

Правове становище осіб, які проходять військову службу, у тому числі порядок та умови оплати праці, врегульовано спеціальним законодавством, а в частині, яка не врегульована таким законодавством, субсидіарно застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить, у зв`язку з чим до спірних правовідносин застосовуються положення статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, якою запроваджено тримісячний строк звернення до суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, якщо тривалі правові відносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, то правовідносини, які мали місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції; у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX. У силу приписів частини 5 статті 242 КАС України така правова позиція враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу з 01.03.2021, тобто весь спірний період (з 29.01.2020 по 28.02.2021) припадає на час дії статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, яка не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Крім того, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України у частині, яка стосується строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних йому виплат, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною); ця норма втратила чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

За таких обставин суд критично оцінює доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та доходить висновку, що такий строк позивачем не пропущено.

Розглянувши позов, поданий відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходила військову службу у період з 29.01.2020 по 28.02.2021 у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту, яке перебуває на фінансовому забезпеченні у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Львова.

Наказом начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту (по стройовій частині) від 01.03.2021 № 37 полковника ОСОБА_1 з 01.03.2021 виключено зі списків особового складу Західного територіального управління внутрішнього аудиту та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

04.08.2026 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит щодо надання інформації про розрахункову величину, застосовану при обчисленні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 29.01.2020 по 28.02.2021, та копій карток особового рахунку. У відповіді від 10.08.2026 № 575/ф/4335 відповідач повідомив, що розрахунковою величиною для обчислення грошового забезпечення позивача застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року, - 1762,00 грн.

За даними карток особового рахунку на виплату грошового забезпечення за 2020-2021 роки у період з 29.01.2020 по 28.02.2021 розмір посадового окладу позивача та окладу за військовим (спеціальним) званням визначався виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 01.01.2018 (1762,00 грн).

На переконання позивача, така бездіяльність відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення є протиправною, оскільки після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 належало застосовувати первісну редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, що передбачала множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704. Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням - була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не містять застереження щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт (стаття 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії») щороку затверджується законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а саме: станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Таким чином, з 29.01.2020 пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

За таких обставин бездіяльність відповідача, який при обчисленні позивачу у період з 29.01.2020 по 28.02.2021 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), а не на 1 січня відповідного календарного року, є протиправною. У цій частині позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, а тому обчислення окладів мало здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Правова позиція суду ґрунтується не на «відновленні» дії пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, а на незастосуванні до спірних правовідносин положення пункту 4 постанови № 704 у частині, що суперечить актам вищої юридичної сили (законам про Державний бюджет України на 2020 та 2021 роки), в силу статті 7 КАС України. Посилання відповідача на інформаційний характер приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 не спростовує наведеного висновку, оскільки правове значення для спору має редакція самого пункту 4 постанови № 704 у частині розміру розрахункової величини, а не текст приміток до додатків.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 № 481, що набрала чинності 20.05.2023, якою пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції (з обчисленням окладів виходячи з розміру 1762,00 грн), не спростовує протиправності застосування у попередній період розрахункової величини, що не відповідала актам вищої юридичної сили, а лише усуває відповідну невідповідність на майбутнє. У постанові № 481 не передбачено положень, які б поширювали її дію на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності, а відповідно до частини 4 статті 3 КАС України та частини першої статті 58 Конституції України закон, який скасовує чи звужує права, не має зворотної дії в часі.

Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, ці виплати є похідними від основної вимоги та також підлягають перерахунку із застосуванням правильної розрахункової величини, визначеної пунктом 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

З приводу вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується, зокрема, особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Враховуючи, що предметом цього спору є грошове забезпечення військовослужбовця, його нарахування та виплату необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний спосіб захисту підтриманий Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії; згідно з пунктом 10 частини 2 цієї статті - про інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Визначення конкретного розміру кожної складової грошового забезпечення та похідних виплат за весь спірний період потребує здійснення відповідних арифметичних розрахунків з використанням первинних документів (карток особового рахунку, тарифних коефіцієнтів за займаними посадами та військовим званням, надбавок за вислугу років тощо), що належить до компетенції відповідача як органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні таких розрахунків. Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення та похідних від нього виплат за визначеною судом формулою, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн у спірний період не довів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Матеріали справи свідчать, що визначені частиною другою статті 2 КАС України критерії правомірності відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 28.02.2021 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (ЄДРПОУ 07638027) провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 по 28.02.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн та станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.