Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/14958/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/14958/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у зарахуванні до стажу служби (вислуги років) у поліції часу навчання та часу попередньої служби ОСОБА_1 , викладену у листі від 30.04.2026 № 140588-2026;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби (вислуги років) у поліції: (1) час навчання у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності з 15.08.2006 по 14.06.2010 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби; (2) час служби в органах і підрозділах цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України до 02.03.2023 у пільговому обчисленні вислуги років (а в разі відмови у зарахуванні пільгової вислуги - у календарному обчисленні), - та з урахуванням здійсненого перерахунку встановити відповідну надбавку за стаж служби в поліції з урахуванням вислуги років за вказані періоди.

Ухвалою судді від 23.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з послужного списку, засвідченого начальником Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області 20.05.2026, та записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач з 15.08.2006 по 14.06.2010 навчався як курсант у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності (наказ від 21.07.2006 №252 о/с). Під час навчання йому присвоєно спеціальні звання «рядовий внутрішньої служби» (наказ Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 21.07.2006 №252 о/с) та «рядовий служби цивільного захисту» (наказ від 09.01.2008 №3 о/с). Після закінчення навчання позивачу присвоєно спеціальне звання «лейтенант служби цивільного захисту» (наказ МНС України від 09.06.2010 №512).

З 14.06.2010 по 21.08.2010 позивач проходив службу на посаді інспектора сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності Жидачівського районного відділу ГУ МНС України у Львівській області (наказ ГУМНС України від 14.06.2010 №161 о/с). Наказом ГУМНС України у Львівській області від 20.08.2010 №226 о/с позивача звільнено зі служби відповідно до Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

З 02.10.2012 по 20.02.2018 позивач проходив службу на посаді начальника відомчої пожежної команди відомчої пожежної охорони Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (наказ УДПтС України у Львівській області від 02.10.2012 №91 о/с). У цей період йому присвоєно спеціальні звання «лейтенант внутрішньої служби» (наказ ДПтС України від 01.12.2012 №117 о/с), «старший лейтенант внутрішньої служби» (наказ УДПтС України у Львівській області від 10.12.2014 №105 о/с) та «капітан внутрішньої служби» (наказ ЛВК-48 від 29.12.2017 №93/ос/ВП-17). Наказом ЛВК-48 від 20.02.2018 №14/ос/ВП-18 позивача звільнено зі служби відповідно до Закону №580-VIII у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

З 16.10.2018 по 31.10.2018 позивач проходив службу в поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №1 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (наказ ДПП від 16.10.2018 №989 о/с). Наказом ДПП від 24.10.2018 №1032 о/с його звільнено зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII.

З 03.02.2020 по 28.02.2023 позивач проходив службу на посаді старшого інспектора (з організації служби, озброєння та спецзасобів) відділу охорони Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» у спеціальному званні «капітан внутрішньої служби» (наказ ДУ «ЛВК (№30)» від 31.01.2020 №7/ос-20).

Наказом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» від 27.02.2023 №19/ОС-23, виданим відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон №2713-IV), п.7 ч.1 ст.77, ч.10 ст.93 Закону №580-VIII, позивача звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням 28.02.2023. У цьому наказі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 12 років 06 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні - 15 років 03 місяці 28 днів, а строк календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги - 03 роки 00 місяців 25 днів.

З 02.03.2023 позивач проходить службу в поліції в ГУНП у Львівській області (наказ ГУНП у Львівській області від 02.03.2023 №29 о/с). Він обіймав посади оперуповноваженого (з 02.03.2023), інспектора (з 01.08.2023), старшого оперуповноваженого з особливих доручень (з 13.10.2025), а з 19.12.2025 по теперішній час - інспектора Управління ГУНП у Львівській області. Наказом НП України від 31.07.2023 №0072 о/с позивачу присвоєно спеціальне звання «капітан поліції» в порядку переатестування, наказом НП України від 28.11.2025 №0104 о/с - «майор поліції».

01.04.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації про стаж служби, який обчислюється йому як вислуга років у поліції, та про розмір надбавки за стаж служби в поліції.

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області від 06.04.2026 №111266-2026 позивача повідомлено, що згідно з наказом ГУНП у Львівській області від 02.03.2023 №29 о/с дск при зарахуванні на посаду з 02.03.2023 йому встановлено стаж служби 00 років 00 місяців 15 днів. Станом на 01.04.2026 стаж служби в поліції становить 03 роки 01 місяць 17 днів. Надбавка за стаж служби в поліції встановлена у розмірі 10 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

14.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив зарахувати до стажу служби в поліції наявну в нього вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України (12 років 06 місяців 04 дні в календарному обчисленні та 15 років 03 місяці 28 днів у пільговому обчисленні).

Листом Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області від 30.04.2026 №140588-2026 позивача повідомлено, що ч.2 ст.78 Закону №580-VIII визначає вичерпний перелік періодів служби (роботи), які зараховуються до стажу служби в поліції, і служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до такого переліку не віднесена. Також відповідач зазначив, що під час повторного прийняття позивача на службу в поліцію кадровий підрозділ витребував його особову справу в Департаменті патрульної поліції, і відповідно до записів у послужному списку вислуга років при повторному призначенні зарахована позивачу відповідно до ч.1 ст.78 цього Закону та становила 00 років 00 місяців 15 днів. З цих підстав відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення звернення.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи оскаржувану відмову відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VIII) .

Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч.2 ст.59 Закону №580-VIII час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Як визначено частиною третьою статті 78 Закону № 580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2713-IV, Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону № 2713-IV, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

За приписами частини 2 статті 14 Закону № 2713-IV, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону № 2713-IV, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:

1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби;

2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби;

3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби;

4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби;

5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник внутрішньої служби.

Щодо зарахування до стажу служби в поліції періодів служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України суд зазначає таке.

Питання зарахування служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції було предметом розгляду Верховного Суду. У постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21 Верховний Суд, проаналізувавши попередні редакції ч.5 ст.23 Закону №2713-IV, зазначив, що у них «було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань» (п.33 постанови).

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що «у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби» (п.35 постанови). Далі Верховний Суд виснував: «У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу» (п.40 постанови). «Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, колегія суддів уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби не належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону №580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції» (п.41 постанови). «У аспекті зазначеного, колегія суддів також зауважує, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби» (п.42 постанови).

У постанові від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, на яку посилається позивач, Верховний Суд підтвердив такий підхід і зазначив: «Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом також і в постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20 та від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20, де зроблено висновок про те, що у випадках, коли законодавством передбачено поширення на відповідну категорію осіб порядку та умов проходження служби, встановлених для органів внутрішніх справ, така служба за своїм правовим статусом прирівнюється до відповідної служби і підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII» (п.64 постанови).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, з 02.10.2012 по 20.02.2018 позивач проходив службу в Державній пенітенціарній службі України на посаді начальника відомчої пожежної команди відомчої пожежної охорони Львівської виправної колонії у спеціальних званнях середнього начальницького складу внутрішньої служби. З 03.02.2020 по 28.02.2023 позивач проходив службу в Державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)» на посаді старшого інспектора відділу охорони у спеціальному званні «капітан внутрішньої служби».

Отже, у обидва періоди позивач належав до осіб начальницького складу кримінально-виконавчої служби у розумінні ч.1 ст.14 Закону №2713-IV.

Упродовж першого періоду на позивача поширювався порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, а після набрання чинності змінами, внесеними Законом №1774-VIII, - порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Ці обставини підтверджуються і змістом кадрових документів.

Суд зауважує, що звільнення позивача зі служби у 2018 році та у 2023 році здійснено на підставі ст.77 Закону №580-VIII, а у наказі від 27.02.2023 №19/ОС-23 прямо зазначено про застосування п.5 ст.23 Закону №2713-IV, п.7 ч.1 ст.77 та ч.10 ст.93 Закону №580-VIII.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що служба позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02.10.2012 по 20.02.2018 та з 03.02.2020 по 28.02.2023 за своїм правовим статусом прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу. Тому вказані періоди підлягають зарахуванню до стажу служби позивача в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що служба в державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні розрахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в державній кримінально-виконавчій службі та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в державній кримінально-виконавчій службі, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Такі доводи ґрунтуються на буквальному прочитанні цієї норми без урахування ч.5 ст.23 Закону №2713-IV, яка поширює на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських (раніше - для працівників органів внутрішніх справ). Такий підхід відповідача не узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що під час повторного прийняття позивача на службу в поліцію йому зараховано вислугу років 00 років 00 місяців 15 днів відповідно до записів у послужному списку, не спростовує висновків суду. Зарахований відповідачем період охоплює лише попередню службу позивача в поліції з 16.10.2018 по 31.10.2018. Періоди служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідач не оцінив на предмет їх зарахування за п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII.

Щодо вимоги позивача про зарахування періодів служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції у пільговому обчисленні суд зазначає таке.

Пільговий залік вислуги років, передбачений ч.4 ст.23 Закону №2713-IV, встановлено «для призначення пенсії». Стаж служби в поліції, який дає право на надбавку за вислугу років та додаткову оплачувану відпустку, визначається за правилами ст.78 Закону №580-VIII. Ця стаття не передбачає пільгового обчислення періодів служби.

У постанові від 20.04.2026 у справі №460/1349/24 Верховний Суд зазначив, що «Верховний Суд у постановах від 26 жовтня 2023 року у справі №140/7147/20, від 23 травня 2024 року у справі №640/30284/20, посилаючись, зокрема, на позицію, викладену у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, дійшов висновку, що питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано виключно положеннями частини другої статті 78 Закону №580-VIII, тоді як положення пунктів 1, 3 Порядку №393 не регулюють таких правовідносин» (п.101 постанови). За висновком Верховного Суду, «системний аналіз наведених норм права та практики Верховного Суду дає підстави для висновку, що пільгове обчислення вислуги років не підлягає застосуванню при визначенні стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки таке обчислення передбачене виключно для цілей визначення розміру пенсії після її призначення» (п.103 постанови).

Суд відхиляє посилання позивача на наказ від 27.02.2023 №19/ОС-23 як на підставу для зарахування вислуги років у пільговому обчисленні. Зазначений наказ фіксує вислугу років позивача на день звільнення і в календарному, і в пільговому обчисленні. Пільгове обчислення має значення для пенсійного забезпечення відповідно до ч.4 ст.23 Закону №2713-IV. Для стажу служби в поліції таке обчислення законом не передбачене. Відтак спірні періоди підлягають зарахуванню до стажу служби позивача в поліції лише в календарному обчисленні, що відповідає альтернативному проханню позивача.

Щодо вимоги про зарахування до стажу служби в поліції періоду служби позивача в органах і підрозділах цивільного захисту суд зазначає таке.

Такою службою є період з 14.06.2010 по 21.08.2010, коли позивач обіймав посаду інспектора сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності Жидачівського районного відділу ГУ МНС України у Львівській області та мав спеціальне звання «лейтенант служби цивільного захисту».

Пунктом 2 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції віднесено, зокрема, військову службу в Цивільній обороні України. Зміст поняття «Цивільна оборона України» станом на час проходження позивачем служби визначав Закон України «Про Цивільну оборону України» №2974-XII від 03.02.1993 (далі - Закон №2974-XII), який був чинним у 2010 році та втратив чинність на підставі Кодексу цивільного захисту України №5403-VI від 02.10.2012.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2974-XII Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2974-XII систему цивільної оборони складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов`язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони; фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій; системи зв`язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони; курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони; служби цивільної оборони.

Згідно зі ст.6 Закону №2974-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони, зокрема, керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони.

У 2010 році таким центральним органом виконавчої влади було Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Головне управління МНС України у Львівській області та його районні відділи були територіальними органами цього міністерства. Отже, служба позивача з 14.06.2010 по 21.08.2010 проходила в органах, які за Законом №2974-XII входили до системи Цивільної оборони України.

Як зазначив Верховний Суд у п.42 постанови від 01.08.2023 у справі №240/30024/21, «визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби».

Суть діяльності позивача у спірний період полягала у виконанні функцій з наглядово-профілактичної діяльності у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, тобто завдань, визначених ст.2 Закону №2974-XII. Служба мала спеціальний характер. Позивач мав спеціальне звання начальницького складу служби цивільного захисту та був звільнений у запас Збройних Сил України. Відповідач у витягу з послужного списку сам відобразив цей період у розділі «Проходження служби в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Міністерстві внутрішніх справ України, органах поліції» як службу в органах МНС України.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин суд вважає, що служба позивача з 14.06.2010 по 21.08.2010 в органах і підрозділах цивільного захисту системи МНС України є службою в системі Цивільної оборони України у розумінні п.2 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII. Тому цей період підлягає зарахуванню до стажу служби позивача в поліції в календарному обчисленні.

Відповідач доводів щодо цього періоду не навів, а його посилання на вичерпність переліку, визначеного ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, не спростовує наведеного висновку, оскільки служба в Цивільній обороні України до цього переліку прямо включена.

Щодо вимоги про зарахування до стажу служби в поліції часу навчання позивача у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності з 15.08.2006 по 14.06.2010 суд зазначає таке.

Частина 2 ст.78 Закону №580-VIII не містить положень про зарахування до стажу служби в поліції часу навчання у закладі вищої освіти.

Позивач обґрунтовує цю вимогу , посилаючись на п.2 Постанови №393.

Водночас правило про додаткове зарахування часу навчання до вислуги років закріплене у ч.2 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII) і стосується саме призначення пенсії.

Як зазначив Верховний Суд у п.76 постанови від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, ч.2 ст.17 Закону №2262-XII передбачено, що «до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби».

У постанові від 23.05.2024 у справі №640/30284/20 Верховний Суд зазначив, що «у схожих за змістом правовідносинах за позовами працюючих поліцейських із вимогами про зарахування на підставі пункту 2 Постанови №393 часу навчання у вищому навчальному закладі при обчисленні стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки, Верховний Суд сформував висновок щодо доцільності застосування вказаних положень при вирішенні питання щодо обчислення означеного стажу, визначеного частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якого положення пункту 2 цієї Постанови застосуванню не підлягають, оскільки вони можуть бути застосовані для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років». Такий висновок Верховний Суд послідовно викладав у постановах від 19.11.2019 у справі №520/903/19, від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, від 22.07.2020 у справі №520/5960/19.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що Кабінет Міністрів України не встановив іншого порядку обчислення вислуги років у поліції, крім Постанови №393. У постанові від 09.09.2021 у справі №520/5021/19 Верховний Суд зазначив: «При цьому делегування частиною 4 статті 78 Закону України "Про національну поліцію" Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені ч.2 ст.78 Закону України "Про національну поліцію"». Отже, Постанова №393 не може розширювати перелік періодів, визначених ч.2 ст.78 Закону №580-VIII.

Отже, вимога позивача про зарахування цього періоду із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби не ґрунтується на законі.

Водночас це не означає, що спірний період не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції взагалі.

Встановлюючи правову природу цього періоду, суд зазначає, що 21.07.2006 позивача зараховано курсантом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності та присвоєно спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби» (наказ від 21.07.2006 №252 о/с), а 09.01.2008 - спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту» (наказ від 09.01.2008 №3 о/с). У витягу з послужного списку період з 15.08.2006 по 14.06.2010 відображено в розділі «Служба в органах МНС України» із зазначенням посади «курсант». Трудова книжка серії НОМЕР_2 містить запис про прийняття позивача на службу в органи і підрозділи МНС України на підставі наказу від 21.07.2006 №252 о/с.

Цей період враховано і у вислузі років позивача, визначеній наказом від 27.02.2023 №19/ОС-23. Сума календарних періодів служби позивача, відображених у послужному списку (з 15.08.2006 по 21.08.2010, з 02.10.2012 по 20.02.2018, з 16.10.2018 по 31.10.2018, з 03.02.2020 по 28.02.2023), становить 12 років 06 місяців 04 дні, що відповідає вислузі років у календарному обчисленні, зазначеній у цьому наказі.

Згідно з п.5 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №629 (далі - Положення №629), яке діяло на час навчання позивача, установлюються такі види служби в органах і підрозділах цивільного захисту: служба за контрактом осіб рядового і начальницького складу; служба (навчання) за контрактом слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МНС; кадрова служба осіб рядового і начальницького складу, зарахованих на службу до запровадження служби за контрактом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2974-XII до системи цивільної оборони входили, зокрема, курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що навчання позивача курсантом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності з 15.08.2006 по 14.06.2010 було видом служби в органах і підрозділах цивільного захисту в розумінні п.5 Положення №629. У цей період позивач мав спеціальне звання рядового складу, перебував у кадрах МНС України, а навчальний заклад входив до системи Цивільної оборони України.

Як зазначалось вище, до стажу служби в поліції, відповідно до положень ч.2 ст.78 Закону № 580-VIII зараховуються, зокрема, військова служба в Цивільній обороні України.

Отже, за своєю правовою природою період навчання ОСОБА_1 в Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності є службою в системі Цивільної оборони України і з підстав, наведених вище щодо періоду з 14.06.2010 по 21.08.2010, підлягає зарахуванню до стажу служби позивача в поліції на підставі п.2 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII в календарному обчисленні.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2019 у справі №520/903/19, від 31.03.2020 у справі №520/2067/19 та від 23.05.2024 у справі №640/30284/20, не є релевантними для зарахування цього періоду в календарному обчисленні. У цих справах вирішувалося питання зарахування часу навчання до стажу служби в поліції на підставі п.2 Постанови №393, а не зарахування періоду служби (навчання) особи, яка мала спеціальне звання та проходила службу в органах і підрозділах цивільного захисту. Ці висновки суд застосував лише щодо вимоги про обчислення спірного періоду із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Суд також враховує, що у зверненні від 14.04.2026 позивач просив зарахувати до стажу служби в поліції всю вислугу років, визначену в наказі від 27.02.2023 №19/ОС-23, - 12 років 06 місяців 04 дні в календарному обчисленні. Ця вислуга охоплює і період служби (у тому числі навчання курсантом) в органах і підрозділах цивільного захисту з 15.08.2006 по 21.08.2010. Відповідач у листі від 30.04.2026 №140588-2026 відмовив у задоволенні звернення в повному обсязі та підтвердив, що до стажу служби в поліції позивачу зараховано лише 00 років 00 місяців 15 днів попередньої служби. Отже, відмова відповідача стосується і цього періоду.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити дії. Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зарахування періодів служби до стажу служби в поліції за наявності підстав, визначених ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, не є дискреційним повноваженням відповідача. Періоди служби позивача в органах і підрозділах цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі України підтверджені витягом з послужного списку, трудовою книжкою та наказом від 27.02.2023 №19/ОС-23. Стаж служби в поліції визначає розмір надбавки за стаж служби, яка виплачується згідно з підп.1 п.5 Постанови №988. Тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до стажу служби в поліції періодів служби в органах і підрозділах цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі України і зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції в календарному обчисленні періоди служби з 15.08.2006 по 21.08.2010, з 02.10.2012 по 20.02.2018 та з 03.02.2020 по 28.02.2023 і з урахуванням цього встановити надбавку за стаж служби в поліції.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зазначення у резолютивній частині рішення конкретних дат періодів служби конкретизує заявлену позивачем вимогу щодо служби в органах і підрозділах цивільного захисту та Державній кримінально-виконавчій службі України до 02.03.2023 з урахуванням встановлених судом обставин. Щодо періоду з 15.08.2006 по 14.06.2010 позивач просив застосувати обчислення один рік навчання за шість місяців служби, яке закон не передбачає. Суд встановив, що цей період є службою, яка підлягає зарахуванню в календарному обчисленні. Метою позивача є зарахування цього періоду до стажу служби в поліції. Тому зарахування цього періоду в календарному обчисленні необхідне для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач не довів правомірності відмови у зарахуванні до стажу служби позивача в поліції періодів служби в органах і підрозділах цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі України. Вимоги позивача щодо зарахування періодів служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в пільговому обчисленні та часу навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач судового збору не сплачував, доказів понесення інших судових витрат до суду не подав. Тому відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періодів служби в органах і підрозділах цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі України, викладену у листі від 30.04.2026 №140588-2026.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу служби в поліції в календарному обчисленні період служби (у тому числі навчання курсантом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності) в органах і підрозділах цивільного захисту з 15.08.2006 по 21.08.2010 та періоди служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02.10.2012 по 20.02.2018 та з 03.02.2020 по 28.02.2023, та з урахуванням зарахованих періодів встановити ОСОБА_1 надбавку за стаж служби в поліції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна