Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16666/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16666/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13559,41 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115, починаючи з 10.02.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 10.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13559,41 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 31.05.2024. Вказав, що для обчислення розміру пенсії при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн. Зазначив, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Стверджує, що на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 01.03.2025 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, а на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 01.03.2026 – у розмірі 1,121. Проте відповідач при індексації пенсії позивача застосував знижені коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, передбачені підпунктом 6 пункту 2 зазначених постанов, а саме 1,023 з 01.03.2025 та 1,036 з 01.03.2026, про що повідомив листом від 21.07.2026 № 1300-1003-8/114386. Вважає застосування знижених коефіцієнтів залежно від року призначення пенсії таким, що суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV та статті 22 Конституції України, а відповідні положення підпункту 6 пункту 2 постанов – прийнятими поза межами повноважень Кабінету Міністрів України. Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у загальному порядку, встановленому Законом № 1058-IV, а не з окремо виокремлених, лімітованих видатків бюджету Пенсійного фонду України на виконання судових рішень, оскільки такий окремий механізм виплати суперечить закону та не забезпечує ефективного захисту його права. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.08.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення. Вказав, що за матеріалами пенсійної справи № 134650032094 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 31.05.2024. Пояснив, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на відповідні коефіцієнти, а кожен наступний перерахунок – з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Зазначив, що з 01.03.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 ОСОБА_1 проведено перерахунок із застосуванням збільшеного на 1,023 показника середньої заробітної плати, а з 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 – із застосуванням збільшеного на 1,036 показника. Стверджує, що абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок перерахунку пенсії з метою її індексації, а відповідно до статті 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання. Послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а, рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2011 та постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17. Вважає, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 31 травня 2024 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (пенсійна справа № 134650032094).

При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 гривень.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій:

- постановою від 25 лютого 2025 року № 209 – коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року;

- постановою від 25 лютого 2026 року № 236 – коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року.

Водночас при проведенні індексації пенсії позивача відповідач застосував знижені коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, передбачені підпунктом 6 пункту 2 зазначених постанов залежно від року призначення пенсії, а саме коефіцієнт 1,023 з 01 березня 2025 року та коефіцієнт 1,036 з 01 березня 2026 року, замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, установлених пунктом 1 цих постанов.

Листом від 21 липня 2026 року № 1300-1003-8/114386 відповідач повідомив позивача про проведення індексації його пенсії із застосуванням зазначених знижених коефіцієнтів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України».

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі – Порядок № 124).

Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2024 році відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати».

Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку – 13559,41 гривень за 2021-2023 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2024 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 гривень), як стверджує відповідач.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.

Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058 та Порядку № 124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року (зокрема, у 2019, 2020, 2021 роках тощо) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (наприклад, 2016-2018, 2017-2019, 2018-2020 тощо), коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії.

Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 гривень), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати.

У межах цієї справи відповідач при індексації пенсії позивача застосував показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, проте збільшив його не на коефіцієнти 1,115 та 1,121, установлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, а на знижені коефіцієнти 1,023 та 1,036, передбачені підпунктом 6 пункту 2 цих постанов для пенсій, призначених у відповідні роки. Спірним, таким чином, є розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який підлягає застосуванню при індексації пенсії позивача.

Абзацом першим частини другої статті 42 Закону № 1058 визначено єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій – шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Закон № 1058 не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії.

Отже, положення підпункту 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, а також статті 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав, і прийняті поза межами повноважень, наданих Кабінету Міністрів України законодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а в разі виникнення сумніву щодо відповідності нормативно-правового акта Конституції України – застосовує акт вищої юридичної сили. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Тому під час перерахунку пенсії позивача підпункт 6 пункту 2 зазначених постанов застосуванню не підлягає, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню пункт 1 постанови № 209 та пункт 1 постанови № 236, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 та 1,121 відповідно.

Отже, відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 200/5836/24, при проведенні індексації пенсії позивачу з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236 (1,115 та 1,121), саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 гривень, який був врахований при призначенні пенсії у 2024 році.

Внаслідок застосування занижених коефіцієнтів на 01 березня 2026 року для індексації пенсії позивача використано показник середньої заробітної плати у розмірі 14370,65 грн (13559,41 х 1,023 х 1,036) замість належного 16948,11 грн (13559,41 х 1,115 х 1,121).

Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення перерахунку та індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн) на коефіцієнти 1,115 та 1,121 є протиправними.

Щодо вимоги позивача про здійснення виплати перерахованої пенсії у загальному порядку, встановленому Законом № 1058, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Тому зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути надана лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, з огляду на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13559,41 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115, починаючи з 10.02.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 10.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13559,41 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,115) та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.