Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17351/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17351/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 19.02.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 19.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.03.2022. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10846,37 грн. Позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Проте позивачу пенсія не була належним чином проіндексована на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України. За результатами розгляду звернення позивача відповідач надіслав лист від 03.08.2026 №1300-1002-8/121222, в якому повідомив, що позивачу у період 2023-2024 років були проведені перерахунки пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України про проведення індексації пенсій та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти, а з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 індексація пенсії позивача була здійснена з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,046, а не 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 - з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121. Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними. Позивач стверджує, що положення пункту 5 Порядку №124 в частині визначення базового показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) суперечать статті 42 Закону № 1058-IV, а тому при перерахунку пенсії має використовуватися той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення. Позивач також зазначає, що положення підпунктів 6 пунктів 2 постанов №209 та №236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсія призначена після 2020 року, суперечать Закону № 1058-IV, статті 22 Конституції України та прийняті поза межами повноважень, наданих Кабінету Міністрів України законодавцем, а відтак не підлягають застосуванню судом відповідно до частини третьої статті 7 КАС України. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25, яким визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209. З наведених підстав позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 21.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 31.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції і законів України, іншими нормативно-правовими актами. Пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058), Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788) та інших нормативно-правових актів. Саме Закон 1058 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Розмір пенсії позивача, обчислений за нормами Закону 1058, залежить від тривалості страхового (трудового) стажу, величини середньомісячного заробітку і величини середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною другою статті 42 Закону 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Таким чином, індексація пенсії - це збільшення не розміру пенсії, а збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 02.03.2022. Розмір пенсії обчислений з урахуванням страхового стажу 35 років 01 місяць 15 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,35083) та заробітної плати, врахованої за період з 01.07.2000 по 31.12.2021 за даними системи персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,19424). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 10846,37 грн (за 2019-2021 роки) становив 12953,17 грн (10846,37 грн х 1,19424). Розмір пенсійної виплати з 02.03.2022 становив 4544,36 грн. З 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, 01.03.2026 автоматично проведено індексацію заробітку. Відповідач зазначив, що з 01.03.2023 органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій із застосуванням збільшеного на 1,197 показника середньої заробітної плати в розмірі 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197); з 01.03.2024 - із застосуванням збільшеного на 1,0796 показника в розмірі 7994,47 грн; з 01.03.2025 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,046, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209, у зв`язку з чим середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 13549,01 грн (10846,37 грн х 1,19424 х 1,046), а розмір пенсії за віком з 01.03.2025 - 4753,40 грн; з 01.03.2026 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236, у зв`язку з чим середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 14375,51 грн (10846,37 грн х 1,046 х 1,061 х 1,19424), а розмір пенсії за віком з 01.03.2026 - 5067,37 грн. Відповідач вважає, що розмір пенсії позивача обчислений відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України, а відтак вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 02 березня 2022 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, у розмірі 10846,37 грн.

Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій:

- постановою від 24 лютого 2023 року № 168 - коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року;

- постановою від 23 лютого 2024 року № 185 - коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року;

- постановою від 25 лютого 2025 року № 209 - коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року;

- постановою від 25 лютого 2026 року № 236 - коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року.

Позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 грн) на зазначені коефіцієнти.

Листом від 03 серпня 2026 року №1300-1002-8/121222 відповідач повідомив, що у період 2023-2024 років перерахунки пенсії проводилися із застосуванням показника середньої заробітної плати, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), збільшеного на відповідні коефіцієнти, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 індексацію пенсії проведено із застосуванням знижених коефіцієнтів збільшення 1,046 та 1,061, передбачених підпунктами 6 пунктів 2 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236, а не коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України».

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2022 році відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати».

Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку - 10846,37 грн за 2019-2021 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2022 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як стверджує відповідач.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.

Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058 та Порядку № 124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року (зокрема, у 2019, 2020, 2021 роках тощо) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (наприклад, 2016-2018, 2017-2019, 2018-2020 тощо), коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії.

Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати.

Верховний Суд у зазначеній постанові також зазначив, що абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 200/5836/24, при проведенні індексації пенсії позивачу відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 та № 236, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, який був врахований при призначенні йому пенсії у 2022 році.

Відповідач у своєму відзиві визнає, що при перерахунку пенсії позивача у 2023-2024 роках застосовував інший підхід, а саме індексував показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), а не показник за 2019-2021 роки (10846,37 грн), який був фактично врахований при призначенні пенсії позивачу. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать наведеним висновкам Верховного Суду.

Окремо суд надає оцінку діям відповідача щодо застосування при індексації пенсії позивача у 2025-2026 роках знижених коефіцієнтів збільшення 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) пунктом 1 установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Разом з тим підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено, що пенсії, призначені до 31 грудня 2024 року включно та не підвищені згідно з пунктом 1, перераховуються із застосуванням знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) пунктом 1 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121, а підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови для пенсій, призначених у 2021-2022 роках, передбачено додатковий коефіцієнт збільшення 1,061.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії. Отже, положення підпунктів 6 пунктів 2 Постанов № 209 та № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсія призначена після 2020 року, суперечать Закону № 1058, а також статті 22 Конституції України в частині звуження змісту та обсягу існуючих прав, оскільки зменшують коефіцієнт, на який збільшується пенсія при перерахунку згідно з Порядком № 124.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25 підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209, яким установлені зменшені коефіцієнти збільшення для певних категорій пенсіонерів залежно від року виходу на пенсію, визнано протиправним та нечинним.

З огляду на наведене, застосування відповідачем при індексації пенсії позивача у 2025-2026 роках знижених коефіцієнтів збільшення 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121 є протиправним. При перерахунку пенсії позивача у 2025-2026 роках підлягають застосуванню пункт 1 Постанови № 209 та пункт 1 Постанови № 236, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115 та 1,121 відповідно.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 грн) на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, з огляду на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 19.02.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 19.02.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.