Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17666/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/17666/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 X 1,115 х 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17х 1,11 х 1,11 х 1,14х 1,197х 1,0796 х 1,115 х 1,121 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що первинно йому було призначено пенсію за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), що підтверджується Протоколом 132302 від 18.02.2013. За заявою від 08.06.2018 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області з проханням призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим відповідач призначив позивачу з 08.06.2018 пенсію за віком (Рішення 913240132302 від 14.06.2018), визначивши середньомісячний заробіток для її обчислення у сумі 8636,14 грн. Позивач зазначає, що при обчисленні пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн, тоді як, з огляду на призначення пенсії за віком з 08.06.2018, підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2015-2017 роки, у сумі 5377,90 грн. Вказує, що призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV особі, якій раніше було призначено пенсію за вислугу років за Законом №1788-ХІІ, є новим призначенням пенсії, а не переведенням з одного виду пенсії на інший за частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV, оскільки пенсія за вислугу років, призначена за Законом №1788-ХІІ, не належить до видів пенсій, передбачених статтею 9 Закону №1058-IV. На підтвердження цих доводів позивач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, а також на постанови Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 та від 25.03.2025 у справі №380/3740/24. Крім того, позивач зазначає, що при проведенні щорічної індексації пенсії з 1 березня 2019-2026 років відповідач збільшував на затверджені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти саме показник у сумі 3764,40 грн, тоді як індексації підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований для обчислення його пенсії при її призначенні, тобто 5377,90 грн. У цій частині позивач послався на частину другу статті 42 Закону №1058-IV, Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, та на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 і від 13.01.2025 у справі №160/28752/23. З огляду на наведене позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 27.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що Головне управління ПФУ у Львівській області є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Послався на частину першу статті 44 Закону №1058-IV, згідно з якою заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, а також на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), яким затверджено зразок та форму заяви, що подається до органу, який призначає, проводить поновлення та перерахунок призначених пенсій. Зазначив, що недотримання особою чинних законодавчих норм щодо порядку звернення за перерахунком пенсії не породжує в органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії, а лист Головного управління є роз`яснювальним листом і не підпадає під ознаки акта (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору в розумінні статті 4 КАС України. На підтвердження цих доводів відповідач послався на постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №620/2027/23, від 25.07.2023 у справі №640/1873/22 та від 26.09.2024 у справі №990/167/24. Щодо суті спірних правовідносин відповідач вказав, що розмір заробітку для обчислення пенсії позивача визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими врегульовано проведення індексації пенсій у 2019-2026 роках, а тому розмір пенсії позивача обчислено відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію.

Первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ, що підтверджується протоколом від 18.02.2013.

За заявою від 08.06.2018 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області з проханням призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням відповідача 913240132302 від 14.06.2018 ОСОБА_1 призначено з 08.06.2018 пенсію за віком, середньомісячний заробіток для обчислення якої визначено у сумі 8636,14 грн.

Із розрахунку заробітку для обчислення пенсії за віком з 08.06.2018 вбачається, що при визначенні середньомісячного заробітку відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн.

У подальшому відповідачем проведено щорічні перерахунки (індексації) пенсії позивача у зв`язку з проведенням індексації, а саме з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026. При проведенні кожного з перерахунків відповідач збільшував на затверджені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн.

Позивач вважає, що при обчисленні та індексації його пенсії відповідач мав застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, тобто за 2015-2017 роки, у сумі 5377,90 грн, а індексацію з 01.03.2026 - проводити шляхом послідовного збільшення саме цього показника на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121.

Незгода позивача з діями відповідача щодо непроведення індексації пенсії у зазначений спосіб зумовила його звернення до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається залежно від розміру заробітної плати (доходу) та страхового стажу.

Статтею 40 Закону №1058-IV визначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частиною другою цієї статті встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс x (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяцями, зазначений у частині першій цієї статті. Таким чином, під час призначення пенсії за віком застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено, що цим Порядком встановлюється механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку №124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону №1058-IV, підпадає під дію цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою від 20.02.2019 №124 - у розмірі 1,17 з 01.03.2019; постановою від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» - у розмірі 1,11 з 01.05.2020; постановою від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» - у розмірі 1,11 з 01.03.2021; постановою від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» - у розмірі 1,14 з 01.03.2022; постановою від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» - у розмірі 1,197 з 01.03.2023; постановою від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» - у розмірі 1,0796 з 01.03.2024; постановою від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» - у розмірі 1,115 з 01.03.2025; постановою від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» - у розмірі 1,121 з 01.03.2026.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке. Першочерговим для вирішення спору є питання про те, який показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні підлягав застосуванню під час призначення позивачу пенсії за віком з 08.06.2018 - показник за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн, застосований відповідачем, чи показник за 2015-2017 роки у сумі 5377,90 грн, на застосуванні якого наполягає позивач.

Аналіз положень статей 9, 10, 40 та 45 Закону №1058-IV дає підстави для висновку, що пенсія за вислугу років, призначена за Законом №1788-ХІІ, не належить до видів пенсій, передбачених статтею 9 Закону №1058-IV. Частина третя статті 45 Закону №1058-IV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії на інший стосовно пенсій, призначених саме за цим Законом (пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника). Оскільки пенсію за вислугу років позивачу було призначено за іншим законом - Законом №1788-ХІІ, звернення позивача за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV є новим призначенням пенсії, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. За таким призначенням позивач звернувся вперше. Відтак під час обчислення пенсії за віком з 08.06.2018 відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону №1058-IV підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2015-2017 роки, у сумі 5377,90 грн, а не показник за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, згідно з якою умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом №1788-ХІІ; та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 1 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ; статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, а частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, тому при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 та від 25.03.2025 у справі №380/3740/24, у яких сформульовано правовий висновок про те, що якщо позивачу було первинно призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом №1788-ХІІ, то при призначенні пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV відбувається «нове» призначення пенсії у розумінні статті 9 Закону №1058-IV, а не переведення з одного виду пенсії на інший.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, є показник за 2015-2017 роки у сумі 5377,90 грн, визначений станом на дату призначення позивачу пенсії за віком.

Вирішуючи питання про те, який показник підлягає індексації (збільшенню на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти) під час проведення щорічного перерахунку пенсії, суд виходить із такого. Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV прямо передбачено, що індексація проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Отже, збільшенню на коефіцієнти індексації підлягає той показник середньої заробітної плати, який був фактично врахований для обчислення конкретної пенсії при її призначенні, а не усереднений показник станом на 1 жовтня 2017 року у сумі 3764,40 грн.

Положення пункту 5 Порядку №124, за яким перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 р. (3764,40 грн), не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи Пенсійного фонду зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта нормам закону застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто закон. Наведене узгоджується і зі статтею 7 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак під час проведення індексації пенсії позивача застосуванню підлягає частина друга статті 42 Закону №1058-IV, а індексації підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, тобто 5377,90 грн.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, згідно з якою при індексації пенсій, призначених після 1 січня 2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 1 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії, а не до усередненого показника станом на 1 жовтня 2017 року; підхід, за яким для всіх пенсій індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), не відповідає меті та змісту статті 42 Закону №1058-IV. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 та від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, у яких зазначено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, який має вищу юридичну силу, а при проведенні перерахунку пенсій у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний проводити індексацію пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2015-2017 роки у сумі 5377,90 грн на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення, у тому числі з 01.03.2026 - шляхом послідовного збільшення цього показника на коефіцієнти у розмірі 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121. Натомість відповідач збільшував на зазначені коефіцієнти показник за 2014-2016 роки у сумі 3764,40 грн, що не відповідає наведеним нормам та призвело до заниження розміру належної позивачу пенсії. За таких обставин дії відповідача щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії позивача у зазначений спосіб є протиправними.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, визначеного Порядком №22-1, не породжує в органів Пенсійного фонду обов`язку щодо перерахунку пенсії, а лист Головного управління має роз`яснювальний характер. Предметом цього спору є не оскарження відмови у розгляді заяви про перерахунок пенсії, поданої за визначеною формою, а протиправність дій відповідача щодо неправильного обчислення та індексації пенсії позивача, тобто питання правильності застосування норм пенсійного законодавства при визначенні показника середньої заробітної плати, який підлягає індексації. Таке питання є питанням застосування норм права, а не додержання форми звернення. Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.09.2024 у справі №620/2027/23, від 25.07.2023 у справі №640/1873/22 та від 26.09.2024 у справі №990/167/24, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, оскільки такі висновки викладені за інших обставин справи, що стосувалися порядку звернення громадян за перерахунком пенсії, а не спірного питання визначення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення та індексації пенсії. Доводи відповідача про правильність застосування показника у сумі 3764,40 грн зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права та не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що такі дії не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги, відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначеного за 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначеного за 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121, та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії з 01.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.