Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16777/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16777/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірний період посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням обчислювалися йому виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн). Позивач вважає, що після скасування у судовому порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704, розрахунковою величиною мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Позивач також зазначив, що звертався до відповідача із заявою від 27.07.2026 про перерахунок та виплату грошового забезпечення за спірний період, проте листом від 06.08.2026 №575/ф/4295 відповідач у задоволенні заяви відмовив. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 внесено зміни до пункту 4 постанови №704, а тому за загальним правилом застосування нормативно-правових актів у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності; відтак у спірний період розрахунковою величиною правомірно застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн). Відповідач зазначив, що не приведення приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704 у відповідність до змін, унесених у пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням із використанням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, оскільки примітка до нормативно-правового акта носить інформаційний характер та не містить норм права; наявні недоліки виправлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №400/11281/21. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 з 27 липня 1998 року проходить військову службу у Збройних Силах України.

Наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 12.04.2016 №55 майора ОСОБА_1 призначено начальником групи НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони України (ВОС-6702003); до виконання обов`язків за посадою позивач приступив 25.04.2016 на підставі наказу начальника НОМЕР_1 Головного військового представництва замовника (по стройовій частині) від 25.04.2016 №66.

Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 22.12.2023 №372 підполковника ОСОБА_1 призначено начальником групи контролю якості НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України (ВОС-7097003); до виконання обов`язків за посадою позивач приступив 31.01.2024 на підставі наказу начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 31.01.2024 №1, зі встановленням посади за 29 тарифним розрядом та тарифного коефіцієнта за військовим (спеціальним) званням «підполковник» - 0,8.

Згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.01.2020 №248/59 з 01 січня 2020 року 4762 Головне військове представництво знято з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 та зараховано на фінансове забезпечення до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Фінансове забезпечення позивача у спірний період здійснював відповідач.

Сторонами не заперечується, що у спірний період посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та інші похідні види грошового забезпечення обчислені позивачу виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн).

27 липня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023.

Листом від 06.08.2026 №575/ф/4295 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повідомив позивача про відмову в перерахунку, пославшись на визначення розрахункової величини у розмірі 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018) та на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті грошового забезпечення за спірний період з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні примітки містять і додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, тобто з використанням такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 (набрання чинності Законом №294-IX) не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили; натомість з 01.01.2020 така невідповідність виникла.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн та станом на 01.01.2023 - 2684 грн.

Вказана правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 15 вересня 2022 року у справі №500/1886/21 та від 10 січня 2023 року у справі №120/8682/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд також враховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, відповідно до якого під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої розрахункової величини. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що за загальним правилом застосування нормативно-правових актів у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, а тому у спірний період підлягала застосуванню розрахункова величина 1762 грн. Наведене правило вирішення темпоральної колізії застосовується до актів однакової юридичної сили, тоді як у цьому спорі колізія існує між положенням підзаконного акта (пункту 4 постанови №704) та актами вищої юридичної сили - законами про Державний бюджет України на відповідні роки. За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу, а тому пункт 4 постанови №704 не підлягає застосуванню в частині, що суперечить законам про Державний бюджет України.

Суд відхиляє посилання відповідача на інформаційний характер приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704 та на приведення таких приміток у відповідність постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038. Правова позиція суду ґрунтується не на змісті приміток до додатків та не на «відновленні» дії пункту 4 постанови №704 у первісній редакції, а на незастосуванні до спірних правовідносин положення пункту 4 постанови №704 у частині, що суперечить актам вищої юридичної сили, в силу статті 7 КАС України. Та обставина, що постанова №704 у відповідних редакціях містила посилання на прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосовувати норму підзаконного акта лише в частині, що відповідає актам вищої юридичної сили. Відтак доводи відповідача щодо характеру приміток та їх виправлення постановою №1038 не спростовують висновків суду.

Посилання відповідача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №400/11281/21 суд також відхиляє. Зазначене судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції та не є висновком Верховного Суду щодо застосування норми права, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Викладена у ньому позиція суперечить сталій практиці Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704, наведеній вище, а тому не є підставою для відступу від такої практики.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, що набрала чинності 20.05.2023, якою пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, не спростовує протиправності застосування у попередній період розрахункової величини, що не відповідала актам вищої юридичної сили, а лише усуває відповідну невідповідність на майбутнє. Позивач не заявляє вимог за період з 20.05.2023, а спірний період обмежено датою 19.05.2023, тобто днем, що передує набранню чинності постановою №481.

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, а також похідних видів грошового забезпечення, такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно, а належне нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за вказаний період не здійснив. Відповідно, відмова відповідача, оформлена листом від 06.08.2026 №575/ф/4295, у перерахунку та виплаті позивачу грошового забезпечення за спірний період з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, є протиправною.

Оскільки розмір інших (додаткових та одноразових) видів грошового забезпечення позивача є похідним від розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, такі виплати також підлягають перерахунку із застосуванням правильної розрахункової величини, визначеної пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції.

Щодо способу захисту суд зазначає, що визначення конкретного розміру кожної складової грошового забезпечення та похідних виплат за весь спірний період потребує здійснення відповідних арифметичних розрахунків з використанням первинних документів, що належить до компетенції відповідача як органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні таких розрахунків. Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення та похідних від нього виплат за визначеною судом формулою, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Матеріали справи свідчать, що визначені частиною другою статті 2 КАС України критерії правомірності відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року).

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (ЄДРПОУ 07638027) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.