Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/15838/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/15838/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 15 липня 2021 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 15 липня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та перебував на грошовому забезпеченні, під час чого йому з грудня 2015 року несвоєчасно нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачена позивачу 15.07.2021, однак під час її виплати відповідачем не нараховано та не виплачено компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки. У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою такої компенсації позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування відповідач зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовця виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби; індексацію грошового забезпечення нараховано у липні, а у серпні позивача звільнено з військової служби, тому порушення строків виплати відсутнє. Відповідач також вказав, що матеріальна допомога має разовий характер та не підлягає компенсації, а індексація грошового забезпечення не належить до грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159. Крім того, відповідач зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів є попереднє звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації, а право на звернення до суду виникає лише у разі відмови у її виплаті. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2021 №249-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2021.

Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2021 роки, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період:

- з січня 2015 року по липень 2016 року включно - у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- з серпня 2016 року по 01.08.2021 включно - у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2021 роки слідує, що при проходженні військової служби позивачу з грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.04.2025 №09/10833-25-Вих надано довідку про нарахування невиплаченої індексації ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 31.07.2016, з якої слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з липня 2015 року по липень 2016 року включно нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням липня 2013 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Розрахунком нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2016 року по серпень 2021 року підтверджується нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період служби із серпня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням липня 2013 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

При звільненні позивачу нараховано військовими частинами 1468 та 2144 та виплачено ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період служби з липня 2015 року по лютий 2018 року включно на загальну суму 47598,25 грн, що підтверджується архівною відомістю особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021 рік.

15.07.2021 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення разом з матеріальною допомогою у сумі 43441,68 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та сторонами не заперечуються.

Під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Порядок № 159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:

«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення не належить до доходів, які підлягають компенсації, та про разовий характер таких виплат, спростовуються змістом статті 2 Закону № 2050-III та пункту 3 Порядку № 159, які прямо відносять суму індексації грошових доходів громадян до доходів, що підлягають компенсації, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною вище.

Посилання відповідача на разовий характер матеріальної допомоги не спростовує обґрунтованості позовних вимог, оскільки предметом цього спору є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів на суми індексації грошового забезпечення, а не на суми матеріальної допомоги.

Доводи відповідача про те, що індексацію грошового забезпечення нараховано у липні, а позивача звільнено з військової служби у серпні, у зв`язку з чим порушення строків виплати відсутнє, спростовуються тим, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування доходу за відповідний місяць проходження служби (за який особа має право на грошове забезпечення з урахуванням індексації) та фактичної виплати такого доходу. Оскільки індексація грошового забезпечення за спірний період з грудня 2015 року підлягала нарахуванню та виплаті у відповідних місяцях цього періоду, а фактично заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачена позивачу 15.07.2021, тобто з порушенням строків її виплати на більше ніж один календарний місяць, у відповідача виник обов`язок самостійно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у тому ж місяці, в якому здійснено виплату заборгованості за відповідний місяць.

Доводи відповідача про те, що право на звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів виникає лише за умови попереднього звернення особи до відповідача із заявою про виплату такої компенсації та відмови у її виплаті, суд відхиляє. Норми Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплачено дохід, обов`язку додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходів. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновку про обов`язковість попереднього звернення особи із відповідною заявою та зазначив, що відмова у виплаті компенсації у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, а невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості за відповідний місяць, свідчить про відмову виплатити таку компенсацію згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Наведений висновок у силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні цього спору.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації грошового забезпечення здійснена відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 15.07.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - з серпня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 15.07.2021.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 15.07.2021.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 15.07.2021.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.