Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16354/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16354/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, із вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021 та розміру грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2020, на 01 січня 2021 років відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017”, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021 та грошову допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2020, на п. 01 січня 2021 років відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017”, з урахуванням раніше виплачених сум, та особливостей оподаткування доходів військовослужбовців та без зменшення належних до виплати сум на розмір військового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 26.06.2014 по 11.06.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а на момент звільнення - на посаді механіка-водія-електрика зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що у період з 30.01.2020 по 19.07.2021 військова частина НОМЕР_1 неправильно визначала розміри його посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислюючи їх виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), унаслідок чого грошове забезпечення виплачувалося йому у заниженому розмірі, що також потягло неправильне нарахування основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Позивач вважає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 відновилася дія пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, а тому розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року (2102 грн станом на 01.01.2020 та 2270 грн станом на 01.01.2021), а не фіксована величина 1762 грн. Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є похідним від зазначених окладів, ці виплати, на думку позивача, також підлягають перерахунку. Позивач зазначив, що 23.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021, а також про надання довідки про розміри грошового забезпечення за цей період, однак відповіді на заяву та витребуваних документів не отримав. Позивач також послався на спеціальну правову природу грошового забезпечення військовослужбовця, необхідність компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та на неправомірність утримання військового збору із сум перерахованого грошового забезпечення. З наведених підстав позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке. Позивач у позовній заяві помилково визначив період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зазначивши, що проходив її у період з 26.06.2014 по 11.06.2026, тоді як із доданої до позовної заяви копії військового квитка слідує, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у два періоди - з 27.06.2014 по 10.07.2017 та з 25.02.2022 по 11.06.2026. Факт звільнення позивача з військової служби 10.07.2017 підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2017 № 139, доданим позивачем до позовної заяви, а факт повторного прийняття позивача на військову службу 25.02.2022 - витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 43.

Відповідач зазначив, що згідно з частиною 1 статті 77 та частиною 4 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, проте позивач не навів жодного підтвердження того, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 30.01.2020 по 19.07.2021, а надані ним документи це спростовують. Послався відповідач і на пункт 1 та пункт 3 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зазначивши, що законодавство визначає дві підстави для виплати і перерахунку грошового забезпечення - перебування особи на військовій службі та призначення особи на посаду і зарахування до списків особового складу частини, а відсутність цих підстав позбавляє особу права вимагати нарахування, перерахунку та виплати грошового забезпечення. З огляду на відсутність фактів проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зарахування його до списків особового складу та призначення на посаду у період з 30.01.2020 по 19.07.2021 відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у два періоди.

Відповідно до записів у розділі 17 «Проходження військової служби» військового квитка серії НОМЕР_3 та відомостей розділу «Відношення до військової служби» цього ж квитка позивача 26.06.2014 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 25-ПМ призвано на військову службу до Збройних Сил України, а 10.07.2017 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 24-РС звільнено (демобілізовано) в запас. Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2017 № 139 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 43, виданим на виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», солдата ОСОБА_1 з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено механіком-водієм-електриком зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_2 (ВОС-118258А/995) на посаду штатно-посадової категорії «старший солдат».

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.06.2026 № 254, виданим на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.06.2026 № 69-РС про звільнення позивача з військової служби у відставку за станом здоров`я відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивача з 11.06.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно із записом у розділі 15 військового квитка 12.05.2026 військово-лікарською комісією позивача визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.

Таким чином, у період з 30.01.2020 по 19.07.2021, за який позивач просить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, до списків особового складу військової частини зарахований не був та на жодну посаду не призначався.

Позивач зазначає, що 23.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021 та про надання довідки про розміри грошового забезпечення за цей період, яку 29.06.2026 вручено уповноваженій особі військової частини НОМЕР_1 (поштове відправлення № R7 9018 0040 022); відповіді на заяву та витребуваних документів позивачу не надано.

Вважаючи дії відповідача щодо неперерахунку та невиплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021 протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове становище осіб, які проходять військову службу, у тому числі умови їх грошового забезпечення, урегульовано Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а додатком 14 - схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням.

Пунктом 4 постанови № 704 (у первісній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018, до постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, що передбачала множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт (стаття 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії») щороку затверджується законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а саме: станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн. Закони України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не містять застереження щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом.

Разом з тим суд зазначає, що наведене правове регулювання щодо визначення розрахункової величини для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням застосовується до військовослужбовців, яким у відповідний період нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення у зв`язку з проходженням ними військової служби.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу I Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на нарахування, перерахунок та виплату грошового забезпечення виникає в особи за умови проходження нею військової служби, зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду. Відсутність цих обставин виключає нарахування особі грошового забезпечення, а відтак унеможливлює і його перерахунок.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що у період з 30.01.2020 по 19.07.2021 позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, до списків особового складу військової частини зарахований не був та на посаду не призначався, оскільки 10.07.2017 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу, а повторно прийнято на військову службу та зараховано до списків особового складу лише 25.02.2022. За вказаний період грошове забезпечення позивачу не нараховувалося і не виплачувалося.

Отже, у спірний період був відсутній сам предмет перерахунку - нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення, розмір якого позивач вважає заниженим. Вимога про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період, протягом якого особа не перебувала на військовій службі, не була зарахована до списків особового складу військової частини та не отримувала грошового забезпечення, задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 160 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач не надав доказів проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 30.01.2020 по 19.07.2021; натомість надані самим позивачем докази - копія військового квитка та витяг з наказу від 10.07.2017 № 139 - спростовують факт проходження ним служби у цей період. Доводи позивача про безперервне проходження військової служби у період з 26.06.2014 по 11.06.2026 не відповідають установленим обставинам справи.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та на правові позиції Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови № 704, оскільки такі висновки стосуються визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, і не змінюють висновку суду про відсутність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за період, протягом якого він військову службу не проходив.

Оскільки вимоги про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також доводи щодо особливостей оподаткування доходів військовослужбовців, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та неправомірності утримання військового збору є похідними від вимоги про перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021, у їх задоволенні також належить відмовити.

Щодо ненадання відповідачем відповіді на заяву позивача від 23.06.2026 та витребуваних документів суд зазначає, що предметом цього спору є перерахунок та виплата грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021, а не бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви; вимог про зобов`язання відповідача розглянути заяву чи надати довідку позивач у цій справі не заявляв. Ненадання відповіді на заяву за встановлених судом обставин не породжує у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за період, протягом якого він військову службу не проходив.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим наведене процесуальне правило не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За таких обставин у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а у задоволенні позову відмовлено, в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.