Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16851/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/16851/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 15 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 45 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані протиправність дій відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2026 рік у неповному обсязі. Позивач зазначив, що станом на день звільнення (15.05.2026) його календарна вислуга років становила 29 років 07 місяців 20 днів, а тому він мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 45 календарних днів. Оскільки позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я (за наявності інвалідності), щорічна основна відпустка в рік звільнення мала бути надана йому в повному обсязі, проте відповідач нарахував та виплатив компенсацію лише за 15 календарних днів такої відпустки, чим, на думку позивача, порушив його майнові права.

Ухвалою судді від 17.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що позивач у період з 20.03.2022 по 15.05.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я. Згідно з наказом начальника загону позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки, зокрема за 2026 рік - за 15 календарних днів, а всього за 112 днів у розмірі 100844,80 грн. Відповідач наполягав, що за період з 01.01.2026 по 15.05.2026 позивач набув право на щорічну основну відпустку тривалістю 15 календарних днів з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення, а тому нарахування компенсації за 15 днів є правомірним, а вимоги про компенсацію за 45 днів - безпідставними.

Розглянувши позов, поданий відзив, документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2026 №08/6695/25-Вн та витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 штаб-сержант ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у період з 20.03.2022 по 15.05.2026.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2026 №503-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 14.05.2026 №524-ОС ОСОБА_1 з 15.05.2026 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік. Календарна вислуга років станом на 15.05.2026 становить 29 років 07 місяців 20 днів.

Зі змісту витягу з наказу від 14.05.2026 №524-ОС слідує, що щорічна основна відпустка за 2026 рік позивачем не використана. У зв`язку з цим наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки: за 2022 рік - 37 календарних днів, за 2023 рік - 15 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів, за 2025 рік - 30 календарних днів, за 2026 рік - 15 календарних днів.

Відповідно до розрахункового листа за травень 2026 року позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки у розмірі 100844,80 грн (за 112 календарних днів). Одноденний розмір грошового забезпечення визначено відповідачем шляхом ділення місячного грошового забезпечення станом на день звільнення (27012,00 грн) на 30 календарних днів, що становить 900,40 грн.

Листом від 17.07.2026 №09/16452-26-Вих, наданим на адвокатський запит представника позивача від 13.07.2026, відповідач підтвердив зазначені нарахування та виплати і надав особисті картки грошового забезпечення за 2022-2026 роки та витяги з наказів.

На переконання позивача, дії відповідача є протиправними, оскільки у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я йому належала до виплати грошова компенсація за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, а не за 15 календарних днів, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Абзацом другим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, за змістом наведених норм для військовослужбовців, які звільняються зі служби за станом здоров`я, законодавцем встановлено особливий порядок: щорічна основна відпустка в рік звільнення надається таким особам не з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби, а на строки, установлені пунктами 1 та 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, тобто у повному обсязі, який відповідає тривалості щорічної основної відпустки, визначеній залежно від вислуги років. У разі невикористання такої відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Наведений підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №640/20466/19, в якій, застосовуючи пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, суд виходив із того, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, визначених абзацом другим цього пункту, щорічні основні та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті, а у разі їх невикористання виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні. В силу приписів частини 5 статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я (за наявності інвалідності) на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За таких обставин щорічна основна відпустка за 2026 рік мала бути надана позивачу в рік звільнення на строки, установлені пунктами 1 та 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, тобто у повному обсязі. Оскільки станом на день звільнення календарна вислуга років позивача становила понад 20 років (29 років 07 місяців 20 днів), тривалість щорічної основної відпустки за 2026 рік становить 45 календарних днів.

З огляду на те, що щорічну основну відпустку за 2026 рік позивач не використав, при звільненні йому належала до нарахування та виплати грошова компенсація за всі 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, тоді як фактично відповідач нарахував та виплатив таку компенсацію лише за 15 календарних днів.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що щорічна основна відпустка за 2026 рік підлягала наданню з розрахунку 1/12 частини її тривалості за кожний повний місяць служби в році звільнення. Такий порядок обчислення, передбачений абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, застосовується до військовослужбовців, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Позивач звільнений саме за станом здоров`я, а тому на нього поширюється правило абзацу другого пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, за яким щорічна основна відпустка в рік звільнення надається на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті, у повному обсязі.

Посилання відповідача на підпункт 4 пункту 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, є безпідставним, оскільки зазначений підпункт передбачає оплату військовослужбовцям, які звільняються за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, тривалості щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення, тобто узгоджується з абзацом другим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII та не встановлює для цієї категорії осіб пропорційного (1/12) обчислення відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись статтею 245 КАС України, дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік (замість 45 календарних днів) є протиправними.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними рішення чи окремих його положень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки здійснюється на підставі наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення (виключення зі списків особового складу військової частини), з урахуванням раніше виплаченої грошової компенсації за 15 календарних днів такої відпустки.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то в силу приписів ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2026 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення (виключення зі списків особового складу військової частини), з урахуванням раніше виплаченої грошової компенсації за 15 календарних днів такої відпустки.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.