Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/14343/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/14343/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та з застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року та №1778 від 30.12.2025 року з 01.02.2023 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 08.06.2026 року №1159/12/9662, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 року на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року по справ №380/2481/26;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.02.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, виходячи з 80% сум грошового забезпечення, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року та №1778 від 30.12.2025 року з 01.02.2023 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 08.06.2026 року №1159/12/9662, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 року на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року по справ №380/2481/26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером із числа звільнених з військової служби осіб, перебуває на постійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах і в порядку, визначених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що при первинному призначенні пенсії за вислугу років її основний розмір був вирахуваний та встановлений уповноваженим органом відповідно до наявної вислуги років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 380/2481/26 ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовив та скерував до пенсійного органу нову довідку від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отримавши зазначену довідку, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року, однак, як стверджує позивач, допустило порушення пенсійного законодавства та Конституції України. Зокрема, відповідач зменшив раніше визначений та закріплений відсотковий розмір основної пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, обмежив загальний розмір пенсійної виплати максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність), а також неправомірно застосував при здійсненні фактичної виплати понижуючі обмежувальні коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 та від 30 грудня 2025 року № 1778.

Позивач переконаний, що відсотковий розмір пенсії є незмінним і не може переглядатися в бік погіршення при перерахунках, обмеження військових пенсій максимальним розміром неодноразово визнавалося неконституційним рішеннями Конституційного Суду України, а запровадження підзаконними актами Уряду будь-яких понижуючих коефіцієнтів порушує сутність конституційних гарантій на соціальний захист військовослужбовців та ветеранів.

Ухвалою від 16 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У поданому відзиві відповідач наголошує на пропуску позивачем установленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду. Пенсійний орган стверджує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, її розмір достеменно відомий позивачу з моменту зарахування щомісячних коштів, а тому позивач, проявляючи належну обачність та розумну зацікавленість, повинен був дізнатися про обсяг своїх прав та структуру виплат значно раніше. За твердженням відповідача, позовна вимога щодо здійснення перерахунку з 01 лютого 2023 року подана поза межами шестимісячного строку, за відсутності клопотання про поновлення строку та доказів поважності причин такого пропуску, що тягне за собою залишення відповідної частини вимог без розгляду на підставі практики Верховного Суду у справі № 240/12017/19.

Щодо суті заявлених позовних вимог відповідач у відзиві пояснив, що проведення перерахунку пенсії здійснено у відповідності до чинної нормативно-правової бази. Щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів зазначив, що відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийнятої на її виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» у період дії правового режиму воєнного стану виплата пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України із обов`язковим застосуванням диференційованих понижуючих коефіцієнтів до суми перевищення.

Відповідач акцентує увагу на тому, що такі заходи запроваджені державою з огляду на необхідність збалансування бюджету в умовах масштабного збройного протистояння, спрямовані на справедливий розподіл суспільного багатства, не скасовують право на пенсію як таке і є правомірними в силу дії статті 64 Конституції України та пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. З огляду на зазначене відповідач вважає свої дії законними та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності та , суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є ветераном військової служби, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до норм Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

При первинному призначенні пенсії за вислугу років її основний розмір становив 80% відповідних сум грошового забезпечення позивача згідно з наявною у нього вислугою років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 380/2481/26 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

На виконання зазначеного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовив та направив до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662, в якій визначено оновлені розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року.

Отримавши нову довідку, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року. Проте при проведенні такого перерахунку та нарахуванні виплат пенсійний орган:

Зменшив розмір основної пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

Обмежив пенсійну виплату позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність);

Застосував до нарахованих сум пенсії понижуючі обмежувальні коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 та від 30 грудня 2025 року № 1778.

Позивач, не погоджуючись із такими діями та застосованими обмеженнями, звернувся до суду з цим позовом.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо пропуску позивачем передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини у цій справі виникли не у зв`язку з первинним нарахуванням пенсії у 2023 році, а внаслідок вчинення відповідачем конкретних дій щодо перерахунку пенсії на виконання та на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662.

До моменту складання уповноваженим органом цієї довідки у червні 2026 року та проведення на її підставі відповідного розпорядження про перерахунок пенсійним органом права позивача на належний розмір пенсії у перерахованих величинах ще не були предметом реалізації в оновленому обсязі.

Про факт зменшення відсоткового значення з 80% до 70%, обмеження максимальним розміром та застосування нових понижуючих коефіцієнтів 2025-2026 років позивач об`єктивно дізнався лише після отримання перерахованої виплати у червні – липні 2026 року. Позовну заяву подано до Львівського окружного адміністративного суду 10 липня 2026 року, тобто у строк значно менший за встановлений законом шестимісячний термін.

Тому посилання відповідача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, є нерелевантними до цих правовідносин, оскільки позивач не допустив бездіяльності чи зволікання після виникнення реального порушення його прав у червні 2026 року.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Статтею 13 Закону № 2262-XII регламентовано розміри пенсій за вислугу років у відсоткових частках від відповідних сум грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону № 2262-XII до внесення змін до статті 13 цього Закону, а саме з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення згідно з наявною у нього вислугою років. На момент призначення пенсії позивачу діяла редакція статті 13 Закону № 2262-XII, за якою максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежувався 80% (а для окремих категорій - до 90%) грошового забезпечення.

У подальшому підпунктом 8 пункту 6 розділу II Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (набрав чинності 01 травня 2014 року) частину другу статті 13 Закону № 2262-XII було викладено в новій редакції, якою встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Оцінюючи правомірність поширення вказаних обмежень на випадки перерахунку раніше призначених пенсій, суд виходить із принципів дії нормативно-правових актів у часі та незворотності набутих суб`єктивних прав.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України додатково підкреслив, що право особи на отримання соціальних виплат чи пенсій у встановленому обсязі не може ставитися в залежність від подальшої зміни законодавства, якщо такі зміни звужують обсяг або зміст раніше набутих прав.

Суд наголошує, що внесені Законом України № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо граничного розміру пенсії у 70% грошового забезпечення стосуються виключно порядку первинного призначення пенсій військовослужбовцям, які виходили на пенсію після 01 травня 2014 року. Жодних положень про поширення дії цієї норми на правовідносини щодо перерахунку раніше призначених пенсій або про зменшення вже встановлених пенсіонерам відсоткових розмірів закон не містить.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій урегульовано статтею 63 Закону №2262-XII. Відповідно до частин першої, другої та четвертої цієї статті перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, проводиться на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонерами. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз статей 13 та 63 Закону № 2262-XII дає підстави для висновку, що інститут «призначення пенсії» та інститут «перерахунку пенсії» є самостійними за своїм змістом та правовою природою. Під час перерахунку пенсії пенсійний орган не наділений повноваженнями здійснювати повторне обчислення стажу або ревізувати правомірність раніше визначеної відсоткової частки пенсії до грошового забезпечення.

Правова позиція щодо незмінності відсоткового розміру військової пенсії при її наступних перерахунках є усталеною та послідовною у практиці Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18 (провадження № Пз/9901/58/18), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (провадження № 11-198зас19), викладено такий правовий висновок:

«Стаття 13 Закону № 2262-XII визначає розміри пенсій за вислугу років у відсотках від грошового забезпечення саме на момент призначення пенсії, тоді як стаття 63 цього Закону регулює підстави та порядок перерахунку вже призначених пенсій. При перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців змінною величиною є виключно розмір грошового забезпечення, визначений за відповідною посадою у встановленому законодавством порядку. Відсоткове співвідношення розміру пенсії до грошового забезпечення, яке вже було призначено особі згідно з нормами чинного на той час законодавства з урахуванням вислуги років, є незмінною величиною, яка не підлягає перегляду та самостійному зменшенню пенсійним органом.

Зменшення розміру пенсії за вислугу років із 80% (чи більше) до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку прямо порушує статтю 58 Конституції України та правовий принцип законних сподівань і юридичної визначеності як складових верховенства права».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною третьою статті 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не було жодних законних підстав для зменшення встановленого позивачу відсоткового розміру грошового забезпечення з 80% до 70% при здійсненні перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662. Такі дії відповідача є протиправними, а право позивача на отримання пенсії виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення підлягає судовому захисту та відновленню.

Право позивача на отримання належної йому пенсії за вислугу років без застосування штучних обмежувальних бар`єрів у вигляді її максимального (граничного) розміру ґрунтується безпосередньо на приписах статей 17, 22, 46, 64 Конституції України, нормах спеціального Закону № 2262-XII та обов`язкових рішеннях органу конституційної юрисдикції.

Судом встановлено, що, здійснивши перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662, відповідач обмежив загальну суму пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, конституційно-правовий статус військовослужбовців та ветеранів військової служби має особливий, підкреслено пріоритетний характер, що закріплено у статті 17 Основного Закону України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання у сфері пенсійного забезпечення цієї категорії громадян, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон № 2262-XII), преамбулою якого встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, регулярного їх перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців.

Положеннями частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) встановлювалося, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII зі змінами.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

У мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційний Суд України зазначив:

«Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що статус військовослужбовців обумовлює високий рівень їхньої відповідальності і підвищені вимоги до дисципліни, професійної придатності, що компенсується наданням спеціальних гарантій правового та соціального захисту. Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з виконанням ними найважливішої функції держави — захисту суверенітету і територіальної цілісності України. Такі заходи не можуть бути скасовані чи звужені, виходячи з фінансових можливостей держави або міркувань економічної доцільності».

Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року в тексті спеціального нормативно-правового акта - Закону № 2262-XII відсутня будь-яка правова норма, яка б встановлювала обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців або надавала повноваження органам Пенсійного фонду України зменшувати фактично нараховані суми до межі у 10 прожиткових мінімумів.

Суд наголошує, що норми статті 2 Закону № 3668-VI, якими також встановлено обмеження пенсій десятьма прожитковими мінімумами, мають загальний характер і регулюють питання функціонування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Спроби пенсійного органу після 20 грудня 2016 року застосовувати статтю 2 Закону № 3668-VI як правову підставу для обмеження пенсій, призначених за спеціальним Законом № 2262-XII, отримали оцінку органу конституційної юрисдикції.

Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не допускають виплату (з урахуванням індексації) пенсії без обмеження її максимальним розміром.

У пункті 2.2 мотивувальної частини Рішення № 7-р(II)/2022 Конституційний Суд України констатував:

«Обмеження максимального розміру пенсії призначеної особам, звільненим з військової служби, порушує сутність конституційних гарантій щодо соціального захисту військовослужбовців, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Держава, встановлюючи у законах розміри пенсійного забезпечення військовослужбовців за вислугу років та механізм їх перерахунку залежно від зростання грошового забезпечення діючих військових, не може у подальшому нівелювати правомірні очікування особи на отримання належного їй забезпечення через запровадження граничних обмежень. Військова пенсія є еквівалентом особливих обов`язків, які особа несла перед державою, перебуваючи на військовій службі, а тому її обмеження максимальним розміром не відповідає принципам пропорційності та верховенства права».

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Спеціальне пенсійне законодавство, що поширюється на осіб, звільнених з військової служби, нормативних обмежень граничного розміру пенсій не містить. Перерахунок пенсії військовослужбовця, здійснений на підставі оновлених довідок про грошове забезпечення, має забезпечувати повне відновлення порушеного права та здійснюватися без будь-яких штучних обмежень максимальним розміром».

Суд відхиляє твердження відповідача про можливість обмеження розміру пенсійних виплат через дефіцит коштів у період дії воєнного стану.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Проте право на соціальний захист осіб, які захищали Вітчизну, закріплене статтею 17 Конституції України, належить до основоположних засад конституційного ладу держави, обороноздатності та суверенітету України, а тому воєнний стан не може використовуватися суб`єктом владних повноважень для скасування імперативних висновків Конституційного Суду України щодо неприпустимості обмеження військових пенсій.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00) та «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26 червня 2014 року, заяви № 68385/10 та № 71378/10) неодноразово підкреслював, що держава не може відмовляти у здійсненні гарантованих законом виплат або обмежувати їх розмір за відсутності належної правової підстави, посилаючись виключно на брак бюджетних коштів. Належні особі соціальні виплати становлять майнове право у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свавільне зменшення або блокування виплати якого порушує принцип верховенства права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662 є протиправними.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання пенсійного органу здійснити виплату перерахованої пенсії у повному обсязі без обмеження її граничним (максимальним) розміром із виплатою різниці між фактично виплаченими та належними до нарахування сумами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилалося на те, що починаючи з 2025-2026 років виплата спеціальних пенсій здійснюється відповідно до статті 30 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695 «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695) та постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Деякі питання виплати пенсій у 2025 році у період дії воєнного стану» і від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану» (далі - Постанова № 1778). Зазначеними актами встановлено обов`язкові диференційовані понижуючі коефіцієнти (від 0,5 до 0,1) до частин пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач стверджує, що вказані нормативні приписи зумовлені фінансовими обмеженнями воєнного стану, не є обмеженням максимального розміру пенсії, а спрямовані на пропорційний перерозподіл бюджетних ресурсів відповідно до пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Суд доводи відповідача визнає безпідставними, виходячи з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у низці своїх рішень послідовно підкреслював особливий конституційно-правовий статус військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.

Зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 сформовано непорушну правову позицію:

«Спеціальний статус військовослужбовців та ветеранів військової служби обумовлений високим ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності та готовністю до виконання завдань із захисту суверенітету держави. На виконання конституційного обов`язку держава запроваджує підвищені гарантії їхнього соціального захисту. Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного пенсійного забезпечення цієї категорії громадян, не можуть бути скасовані чи звужені виходячи з фінансових можливостей держави або міркувань бюджетної доцільності».

Відповідач обґрунтовує застосування понижуючих коефіцієнтів статтею 30 Закону № 4695 (закону про Державний бюджет України). Проте суд наголошує на специфічній природі та виключно цільовому призначенні закону про державний бюджет.

Згідно з усталеною правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та підтвердженою у рішеннях від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 і від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010:

«Законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших чинних законів України, зупиняти дію чинних законів чи окремих їхніх положень або обмежувати права і пільги, закріплені спеціальним законодавством. Закон про Державний бюджет України є виключно фінансовим документом, який затверджує доходи та видатки держави на відповідний календарний рік, і за своєю правовою суттю не може встановлювати постійне або тимчасове матеріально-правове регулювання відносин у сфері соціального захисту громадян, зупиняти дію норм спеціальних пенсійних законів чи звужувати обсяг установлених ними прав».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначено виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-XII). Ані Закон № 2262-XII, ані Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, не передбачають таких механізмів нарахування чи виплати пенсій, як «понижуючі коефіцієнти» або диференційоване урізання виплат залежно від суми перевищення прожиткових мінімумів.

Запровадження Кабінетом Міністрів України у підзаконному нормативно-правовому акті (Постанові № 1778) шкали коефіцієнтів (0,5; 0,4; 0,3; 0,2; 0,1) за своєю юридичною природою та фактичними правовими наслідками є завуальованим, штучним способом повторного встановлення обмеження максимального розміру пенсії та прямого блокування виплати повної суми пенсійного забезпечення, гарантованого законом.

Суд підкреслює, що такий підзаконний механізм прямо суперечить рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022, якими норми щодо обмеження максимального розміру військових пенсій визнані неконституційними. Визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та статті 2 Закону № 3668-VI позбавило органи державної влади права встановлювати будь-які бар`єри максимального розміру для військових пенсій. Намагання Уряду подолати обов`язковість рішень Конституційного Суду України шляхом підміни термінології - заміни слова «обмеження» на конструкцію «застосування коефіцієнтів до суми перевищення» - суперечить конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України) та статті 151-2 Конституції України щодо обов`язковості та остаточності рішень Конституційного Суду України.

В ієрархії нормативно-правових актів України підзаконний нормативно-правовий акт Уряду (Постанова № 1778), як і норми закону про державний бюджет у небюджетній сфері, мають значно нижчу юридичну силу порівняно з нормами Конституції України та спеціального базового закону — Закону № 2262-XII.

Згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Частиною шостою цієї ж статті визначено: якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

З огляду на імперативні вимоги статті 7 КАС України суд відхиляє застосування приписів статті 30 Закону № 4695 та постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 і від 30 грудня 2025 року № 1778, як таких, що суперечать статті 17 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України та нормам спеціального Закону № 2262-XII, і застосовує акт вищої юридичної сили — Закон № 2262-XII без будь-яких обмежувальних коефіцієнтів.

Суд також відхиляє доводи пенсійного органу щодо виправданості вказаних заходів введенням воєнного стану в Україні.

За приписами статті 64 Конституції України окремі обмеження прав можуть установлюватися в умовах воєнного стану, проте діяльність органів державної влади згідно з частиною другою статті 19 Конституції України має базуватися виключно на законі. Воєнний стан не скасовує обов`язку держави дотримуватися сутності основоположних соціальних прав оборонців держави. Навпаки, у період збройної агресії та виконання завдань із захисту незалежності України гарантії соціального захисту осіб, які присвятили життя військовій службі, набувають виняткового суспільного та державного значення. Бюджетні труднощі воєнного часу не можуть бути правовою підставою для протиправного урізання гарантованого державою пенсійного забезпечення ветеранів військової служби.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70%, обмеження її виплати максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановами КМУ від 03 січня 2025 року № 1 та від 30 грудня 2025 року № 1778 під час здійснення перерахунку з 01 лютого 2023 року за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662 є протиправними, не ґрунтуються на вимогах закону та порушують права позивача.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту та повному відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662, виходячи з основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження її граничним (максимальним) розміром та без застосування будь-яких понижуючих коефіцієнтів, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до нарахування сумою пенсії.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач під час судового розгляду справи не надав жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували правомірність зменшення встановленого йому основного розміру пенсії з 80% до 70%, правомірність обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами чи законність застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсійних виплат військовослужбовців. Заперечення відповідача повністю нівелюються положеннями спеціального Закону № 2262-XII, рішеннями Конституційного Суду України та єдиною практикою Верховного Суду.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні відповідно до статті 90 КАС України, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність вичерпних підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, за подання цього адміністративного позову ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 02.06.2026 № 64742813SB сплачено судовий збір в сумі 1331,50 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1331,50 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 та від 30 грудня 2025 року № 1778 під час здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 червня 2026 року № 1159/12/9662, виходячи з основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 та від 30 грудня 2025 року № 1778, з проведенням відповідних виплат з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний