Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/7283/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/7283/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , установленої Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022р. №118 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році», установленої Постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2023р. №168 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році», установленої Постановою Кабінету Міністрів від 23.02.2024р. №185 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , установленої Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022р. № 118 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році», установленої Постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2023р. №168 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році», установленої Постановою Кабінету Міністрів від 23.02.2024р. №185 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» з 18.01.2026р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач неправильно проводив індексування його пенсії.

Ухвалою судді від 21.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому Порядком № 22-1 порядку, тоді як у даному випадку звернення позивача було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», а наданий лист-відповідь не є правовим актом індивідуальної дії. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив. Критично оцінивши доводи відповідача, просив задоволити позовні вимоги.

Позивач звернувся із заявою про пришвидшення розгляду справи.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 22.08.2021 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.

Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій, зокрема:

- постановою від 16 лютого 2022 року № 118 - коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року;

- постановою від 24 лютого 2023 року № 168 - коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року;

- постановою від 23 лютого 2024 року № 185 - коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року.

Листом від 03.03.2026 №10986-7387/П-02/8-1300/26 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії не підлягає проведенню.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2021, підпадає під дію цього Порядку та підлягає перерахунку у зв`язку з індексацією у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 (на застосуванні якого фактично ґрунтується позиція відповідача) визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), до якого застосовується коефіцієнт збільшення, при цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн), чи лише умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як фактично застосовує відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення базового показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів - і в силу частини третьої статті 7 КАС України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, виснувавши, що під час перерахунку пенсії з метою забезпечення її індексації використовуватися має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, для пенсії позивача, призначеної з 22.08.2021, індексація мала проводитися із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022), від 24.02.2023 № 168 (коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023), від 23.02.2024 № 185 (коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024), саме до показника 9118,81 грн, а не до показника 3764,40 грн станом на 01.10.2017.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивача у 2022 -2024 роках шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Судом при розгляді питання щодо стягнення витрат на правову допомогу враховується висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18: «17. Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 18.08.2021 у справі №640/11204/19 зазначив: «У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Не зважаючи на те, що судами різних юрисдикцій тлумачилися норми ЦПК і ГПК України, вищенаведена практика є застосовною до обставин цієї справи, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище аналізовані норми є однаковими за змістом».

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Позивач у позовній заяві зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 гривень.

Суд встановив, що між позивачем та ТзОВ «АМАДЕО ПРАВО» 10.11.2025 укладено Договір №10112025001 про надання юридичних послуг.

Відповідно до умов Договору послуги складають: надання правової допомоги Замовнику в досудовому та судовому порядку, а саме підготовка та подання необхідних процесуальних документів до органів та установ будь – якої форми власності з метою перерахунку пенсії.

Відповідно до розділу 4 договору оплата юридичних послуг вноситься заявником у сумі 30000 грн до 10.11.2025 року.

Розділом 5 договору визначено, що термін його дії до 01.03.2026 року.

Долучено Акт приймання – передачі за договором №10112025001 від 10.11.2025 року сам акт від 13.11.2025 року, зі змісту якого встановлено, що виконавцем виконано наступне: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів справи наданих Замовником; підбір нормативно-правових актів необхідних для вирішення справи; розробка плану і стратегії подальших дій. Загальна вартість послуг становить: 5000 грн.

Долучено Акт приймання – передачі за договором №10112025001 від 10.11.2025 року сам акт від 13.11.2025 року, зі змісту якого встановлено, що виконавцем виконано наступне: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів справи наданих Замовником; підбір нормативно-правових актів необхідних для вирішення справи; розробка плану і стратегії подальших дій. Загальна вартість послуг становить: 12000 грн.

Долучено Акт приймання – передачі за договором №10112025001 від 10.11.2025 року сам акт від 12.01.2026 року, зі змісту якого встановлено, що виконавцем виконано наступне: опрацювання матеріалів пенсійної справи Замовника надані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області; надання роз`яснень Замовнику щодо порушень Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" ;підготовка заяви про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області. Загальна вартість послуг становить: 5000 грн.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд застосовує критерії, з урахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, які встановлені частиною п`ятою статті 134 КАС України, зокрема суд визнав значно завищеними та необґрунтованими витрати адвоката, виходячи з того, що ця справа розглядається у порядку письмового провадження без участі сторін та є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин і предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з обов`язковою явкою сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, предмет спору в справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин і не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Відтак, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 гривень як за одну вимогу немайнового характуру.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести починаючи з 18.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору 1331,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.