Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/3041/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/3041/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1),Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2) та Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №350 від 15.12.2024 року в частині призову та направлення на військову службу ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 359 від 15.12.2024 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №40 від 08.02.2025 року щодо направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних Силах України;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що є студентом ОСОБА_2 . З огляду на його навчання вважає, що наказ про призов на військову службу під час мобілізації стосовно нього є протиправним і таким що підлягає скасуванню. Відтак, і всі наступні накази про зарахування його до списків особового складу частин є протиправними.

Ухвалою судді від 26.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачем долучено до матеріалів справи клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду, яким обґрунтовано причини пропущення.

Ухвалою судді від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

Відповідач 2 позову не визнав. Зазначив, що у межах повноважень військова частина НОМЕР_1 , на підставі наказу №359 від 15.12.2024 зарахувала ОСОБА_1 до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу - немає. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надала відповідь на відзив. Критично оцінює доводи відповідача 2 та просить задоволити позовні вимоги.

Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Зауважує, що навіть якщо у судовому порядку буде встановлено факт попереднього порушення прав позивача, це не створює законної підстави для звільнення Позивача з військової служби. Позивач прибув до Військової частини НОМЕР_2 на підставі витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №40 від 08.02.2025 року, після завершення підготовки, у порядку службового переміщення. Підстав для звільнення позивача із військової служби немає.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що протиправність первинного наказу про призов, а також усіх наступних наказів прийнятих з істотними порушеннями процедури, зокрема за відсутності дотримання належної процедури мобілізації, з нехтуванням правом особи на відстрочку та без дотримання вимог законодавства, не може бути усунута шляхом подальшого формального виконання Інструкції № НОМЕР_3 іншими органами військового управління .

Відповідач 1 у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголосив, що на час призову на військову службу – 15.12.2024, ОСОБА_1 не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Окрім цього, згідно інформації з АІТС «ОБЕРІГ», ОСОБА_1 жодного разу не звертався для отримання відстрочки відповідно до положень п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до договору про навчання від 01.08.2019 року з 01.09.2019 по 29.06.2026 року був студентом у ОСОБА_3 , що є приватним богословсько філософським коледжем Священичого Братства Святого Пія Х, що знаходиться у Німеччині Цайцкофен (Верхній Пфальц).

На підтвердження факту проходження навчання позивачем долучено довідку про навчання на денній формі від 19.12.2024 року, а також додаток до диплома від 29.06.2024 року.

Відомості щодо звернення позивачем до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою оформлення відстрочки від призову під час мобілізації у матеріалах справи відсутні.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №350 від 15.12.2024 року, про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до В\Ч НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 359 від 15.12.2024 року, з 15.12.2024 року ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівська область, ВОС-100, зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчальних взводів відповідно до підготовки за вказаною військово обліковою спеціальністю (ВОС), вважають таким, що з "15" грудня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 40 від 08.02.2025 року, військовослужбовця, ОСОБА_1 , ВОС-100 (стрілець), призваного по мобілізації відповідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", який прибув з територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження підготовки за вказаним ВОС та завершив навчання, виконання розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 07 лютого 2025 року № 300/ПУ/580, з "08" лютого 2025 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, забезпечено необхідними документами та направлено до військової частини НОМЕР_2 .

Позивач, вважаю протиправним наказ про його призов під час мобілізації та подальші накази про зарахування його до списків особового складу частин, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною восьмою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Нормами статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, відповідно до положень частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У свою чергу, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок №560), пунктом 57 якого установлено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами права визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

При цьому, пунктом 56 Порядку № 560 чітко визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Додатком 5 Порядку № 560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до цього Додатку, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, надають такі документи, що підтверджують право на відстрочку, - довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIIІ рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії.

Громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими.

Релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування.

Згідно до частиною другою статті 7 цього Закону релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

За змістом статті 11 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Суд акцентує увагу, що військовозобов`язані, які мають право на відстрочку, подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.09.2019 по 29.06.2026 року був студентом у Міжнародній Семінарії Пресвятого Серця Ісуса, що є приватним богословсько філософським коледжем Священичого Братства Святого Пія Х, що знаходиться у Німеччині Цайцкофен (Верхній Пфальц).

Судом встановлено, що від початку проходження навчання і до моменту винесення наказу про призов під час мобілізації (№350 від 15.12.2024 року) позивач не звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стосовно надання відстрочки від призову.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 по справі №280/6033/22 прийшов до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 по справі №520/7954/22 прийшов до висновку, що статус позивача, як здобувача фахової вищої освіти, не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.

Отже, за відсутності у позивача оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_3 були наявні правові підстави для призову позивача для проходження військової служби під час мобілізації.

Відповідно до п.82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 350 від 15.12.2024 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 359 від 15.12.2024 року позивача було зараховано до списків особового складу військової частини. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 40 від 08.02.2025 року позивача виключено зі списків особового складу частини НОМЕР_1 та направлено до Військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.