Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/1053/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 580/1053/25

провадження № 2-іс/340/202/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Черкаського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35158674, бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002)

про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 № 8-о в частині встановлення секретарю судового засідання ОСОБА_1 на 2025 рік надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 у розмірі 22 % посадового окладу;

- зобов`язати Черкаський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату секретарю судового засідання ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу», тобто на рівні 3 % посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працює на державній службі з 24.10.2013 і станом на 01.01.2025 її стаж державної служби становить 11 років 2 місяці 8 днів. Оскаржуваним наказом їй встановлено надбавку за вислугу років з 01.01.2025 у розмірі 22 % посадового окладу, обчислену з урахуванням пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який, на її думку, не узгоджується з частиною першою статті 52 Закону України «Про державну службу». Позивачка вказує, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Верховна Рада України не має повноважень під час ухвалення закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів, зупиняти дію окремих законів та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин. Тому, на її переконання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про державну службу», який є спеціальним щодо оплати праці державних службовців, адже в разі колізії між нормами загального і спеціального законів застосовується норма спеціального закону. Отже, позивачка вважає, що відповідач, видавши спірний наказ, протиправно погіршив її матеріальне становище та зменшив оплату праці, на яку вона має право з огляду на стаж державної служби.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу, а норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Крім того, відповідач наголосив, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, неконституційними не визнавалися та не скасовувалися, тому підстав для їх незастосування до оплати праці державних службовців у 2025 році немає.

Судом вчинено такі процесуальні дії та розглянуто такі заяви і клопотання учасників справи:

- ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду справу за цим позовом передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого вона віднесена;

- ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду визначено територіальну підсудність адміністративної справи № 580/1053/25 Кіровоградському окружному адміністративному суду;

- ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розглянувши заяви по суті справи, подані сторонами, та додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та неупереджено оцінивши докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 працює в Черкаському окружному адміністративному суді на посаді секретаря судового засідання.

Наказом керівника апарату від 03.01.2023 № 1-о «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі» відповідно до статей 46, 50, 52, пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 30 % посадового окладу при стажі державної служби 10 років (початок стажу – 24.10.2013).

Станом на 01.01.2025 стаж державної служби позивачки становить 11 років 2 місяці 8 днів.

09.01.2025 позивачку ознайомлено з наказом керівника апарату від 09.01.2025 № 8-о «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі», яким їй встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 у розмірі 22 % посадового окладу. Правовими підставами видання наказу зазначено статтю 1 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтю 20 і пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 46, 50, пункт 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.

Не погоджуючись із цим наказом, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно з частинами першою–п`ятою статті 148 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА України – щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних і місцевих судів.

Згідно з частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців і працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовуються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця, його основні права, гарантії та обов`язки визначено Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII; тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі його укладення).

Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається, зокрема, з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Отже, заробітна плата державного службовця має обов`язкову (сталу) складову, яка є фіксованою виплатою та, по суті, основною винагородою за виконання посадових обов`язків, а також факультативну (необов`язкову) складову, яка залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу і є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне та якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.

Надбавка за вислугу років є складовою обов`язкової частини заробітної плати державного службовця і відповідно до частини першої статті 46 Закону № 889-VIII зумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VIII розмір такої надбавки визначається на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу.

Водночас суд ураховує, що Законом України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059-IX; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 Закону № 889-VIII у частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, оплата праці яких здійснюється на основі класифікації посад.

Так, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX зупинено на 2025 рік дію частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43; 2019 р., № 43, ст. 250) в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

При цьому пунктом 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України «Про державну службу».

Пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX визначено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, суд зазначає, що Законом України від 11.03.2025 № 4282-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад», який набрав чинності 01.04.2025, статтю 52 Закону № 889-VIII викладено в новій редакції, відповідно до частини першої якої «надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу».

На виконання пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» наказом керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 № 8-о «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі» позивачці встановлено щомісячну надбавку за вислугу років відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад у 2025 році в розмірі 22 % посадового окладу з 01.01.2025.

Отже, оскаржуваним наказом позивачці з 01.01.2025 визначено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 22 % посадового окладу, виходячи зі стажу державної служби 11 років, тобто з розрахунку 2 % посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби.

Набрання чинності Законом № 4059-IX (зокрема, пунктом 13 його розділу «Прикінцеві положення») сформувало в позивачки уявлення, що з 01.01.2025 питання розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома законами, а отже, у національному законодавстві існує колізія.

З цього приводу суд зауважує, що пізніше прийнятим Законом № 4059-IX визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу.

До того ж цим Законом визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.

Отже, норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать закону про Державний бюджет України, не застосовуються, оскільки їх дію зупинено на період чинності відповідних положень Закону № 4059-IX.

Таке тлумачення дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах колізії немає, а отже, немає й потреби в механізмі її подолання, оскільки існує пряма норма Закону № 4059-IX, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегулювала особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає необхідність шукати іншу норму права для регулювання цих відносин.

Щодо конкуренції правових норм, не пов`язаної з колізією в законодавстві, слід ураховувати, що частина перша статті 52 Закону № 889-VIII з 01.01.2025 з огляду на пряму вказівку пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX не застосовується на період його чинності. Тобто дія однієї з конкуруючих норм фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні правовідносини.

Таким чином, механізм обчислення надбавки за вислугу років та її граничний розмір з 01.01.2025 врегульовано виключно Законом № 4059-IX, а ситуації, за якої одні й ті самі правовідносини по-різному врегульовано різними нормами права, немає.

Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24, зазначивши, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у відповідному бюджетному періоді мають здійснюватися з урахуванням спеціальних положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якими тимчасово зупинено дію положень Закону України «Про державну службу», а тому такі положення підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень доти, доки їх не визнано неконституційними в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що предметом розгляду в цій справі є перевірка правомірності дій відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо застосування чинного законодавства. Натомість питання відповідності Конституції України положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік не належить до повноважень адміністративних судів, оскільки вирішення питань про конституційність законів віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Відтак адміністративний суд під час вирішення спору виходить із презумпції конституційності закону та застосовує чинні норми законодавства.

У постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду в узагальнених висновках зазначила, що зміни розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому підсумку не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовою послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітної плати на посадах державної служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24, та чинності пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який не визнано неконституційним в установленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 139, 243– 246, 255, 292–297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Черкаського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35158674, бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК