Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/7681/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7681/25

провадження № 2-ап/340/31/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України - протиправною щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошових коштів.

2) Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за чотири місяці служби, а саме: з 09 березня по 13 червня 2024 року (включно).

Ухвалою від 17.11.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.9).

Ухвалою судді від 02.12.2025 року позовну заяву повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї документами (а.с.29-30).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду від 02.12.2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.113-115).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.119).

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , під час якої отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, та перебував на лікуванні. Посилаючись на відповідні медичні документи, позивач зазначив, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу перебування на лікуванні за заявлений у позові період. Стверджує, що військова частина НОМЕР_2 безпідставно відмовила у нарахуванні та виплаті такої винагороди, посилаючись на відсутність висновку ВЛК. На його думку, оскільки він проходив військово-лікарську комісію у зв`язку з отриманими пораненнями та перебував на лікуванні, підстав для припинення виплати грошового забезпечення за спірний період не було. На підтвердження своїх доводів позивач посилався, зокрема, на медичні документи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, вказавши, що доводи позивача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення спростовуються матеріалами справи. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 9 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останньою займаною посадою зберігається за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні не більше чотирьох місяців. Оскільки поранення позивач отримав 10.11.2023, чотиримісячний строк сплив 01.03.2024, а висновку ВЛК про необхідність продовження лікування понад цей строк позивач своєчасно не надав. У зв`язку з ненадходженням до військової частини висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні позивача після завершення чотиримісячного безперервного строку перебування на лікуванні, з 01 березня 2024 року йому припинено нарахування та виплату грошового забезпечення. (а.с.122-130).

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому заперечує проти доводів, викладених у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві представник відповідача також посилається на пропуск позивачем строку на звернення до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що питання про порушення позивачем строку звернення до суду вже вирішувалось судом, зокрема, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 року скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 року, зазначивши про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (а.с.113-115).

В матеріалах справи також міститься клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Згідно з п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

При цьому, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.236 КАС України прийняття рішення щодо зупинення проведення до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції про перегляд судового рішення об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є правом суду, а не обов`язком.

Судом з`ясовано, що ухвалою від 22.05.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав на розгляд до об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26 (провадження №К/990/11893/26).

З матеріалів справи №340/7681/25 та змісту ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі №240/401/26 (провадження №К/990/11893/26) вбачається, що предмети та обставини справи №340/7681/25 та справи №240/401/26 - не є тотожними.

Відповідачем переконливо не доведена необхідність зупинення провадження у даній справі №340/7681/25 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в адміністративній справі №240/401/26 (провадження №К/990/11893/26).

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для зупинення провадження у даній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.11.2023 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2023 року №324 (а.с.133).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.11.2023 року №328 ОСОБА_1 вибув до медичного закладу внаслідок поранення, отриманого 10.11.2023 року (а.с.133 зв.).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.12.2023 року №355 ОСОБА_1 виведено у розпорядження командира (а.с.134).

Спір виник щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 09.03.2024 року по 13.06.2024 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил було установлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшено до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 до Постанови № 168 внесено зміни, відповідно до яких до осіб, яким додаткова винагорода виплачується у розмірі до 100 000 грн, віднесено також військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

У подальшому до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, якими уточнювалися умови та порядок виплати додаткової винагороди. Отже, право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях визначається їх безпосередньою участю у таких діях, а у разі отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, - також перебуванням на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за наявності передбачених Постановою № 168 підстав.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 Порядок № 260 було доповнено новим розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", згідно з пунктом 2 якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктами 8, 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, положеннями Постанови № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 визначено право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, а також у визначених цими нормативно-правовими актами випадках - у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Виплата зазначеної додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (начальників) військових частин, виданих з урахуванням рапортів командирів підрозділів та інших документів, що підтверджують наявність визначених законодавством підстав для її виплати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 09.03.2024 року по 13.06.2024 року суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, з наведених норм убачається, що за військовослужбовцем на період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, перебуванням на лікуванні або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (після поранення, контузії, травми чи каліцтва) зберігається грошове забезпечення за останньою займаною посадою, але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини, якщо законодавством не встановлено триваліший строк. Після спливу зазначеного строку виплата грошового забезпечення здійснюється за наявності висновку військово-лікарської комісії та рішення командира військової частини про продовження перебування на лікуванні відповідно до вимог чинного законодавства.

Як установлено судом, поранення позивач отримав 10.11.2023, цього ж дня вибув до закладу охорони здоров`я, а тому передбачений зазначеною нормою чотиримісячний строк збереження грошового забезпечення сплив 10.03.2024.

Водночас матеріалами справи підтверджується безперервне перебування позивача на лікуванні після 10.03.2024.

Так, з наданих до суду документів убачається, що з 01.03.2024 по 05.04.2024 позивач перебував на лікуванні у КНП "ОКГ ВВ КОР" (а.с.64-65).

У період з 05.04.2024 по 08.04.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР "ЛОГВВ та Р ім. Ю. Липи" (а.с.68).

У період з 08.04.2024 по 28.05.2024 позивач перебував на протезуванні та реабілітації в Medical Center Orthotics and Prosthetics (а.с.66, 98).

У період з 29.05.2024 по 06.06.2024 позивач знаходився на обстеженні та лікуванні у ВМКЦ Західного регіону (а.с.64-65).

06.06.2024 року позивач пройшов ВЛК хірургічного профілю, за результатами проходження якої був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.66-65).

Необхідно також зазначити, що під час лікування після поранення військовослужбовець фактично перебуває під медичним супроводом закладу охорони здоров`я та діє відповідно до призначень лікарів і рішень командування.

При цьому чинним законодавством України не встановлено обов`язку військовослужбовця самостійно контролювати строки направлення, організації чи проведення ВЛК у період довготривалого лікування.

Організація медичного забезпечення, направлення на ВЛК, оформлення відповідних медичних документів, контроль за строками лікування та проведенням медичного огляду покладаються на посадових осіб військової частини, медичної служби та закладів охорони здоров`я в межах їх компетенції.

Військовослужбовець не має процесуальних чи адміністративних повноважень:

- самостійно призначати дату проходження ВЛК;

- визначати строки проведення медичних оглядів;

- впливати на швидкість оформлення медичних документів;

- контролювати внутрішній документообіг між військовою частиною, ТЦК та СП, лікувальним закладом і ВЛК.

Особливо це стосується випадків довготривалого лікування після поранення, травми, контузії або тяжкого захворювання, коли військовослужбовець перебуває у фізично обмеженому стані, проходить реабілітацію або потребує постійного медичного нагляду.

Відсутність висновку проміжної або повторної ВЛК у визначений строк сама по собі не може свідчити про порушення з боку військовослужбовця, якщо він перебував на лікуванні та виконував приписи лікарів і вимоги командування. Крім того, відповідно до принципу належного урядування та вимог законодавства, негативні наслідки неналежної організації роботи посадових осіб не можуть покладатися на військовослужбовця, який не є відповідальним за організацію та контроль проходження ВЛК.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем травми та її причинний зв`язок із захистом Батьківщини.

Зміст зібраних у справі медичних документів свідчить про послідовне лікування наслідків травми, отриманої ОСОБА_1 10.11.2023 під час виконання бойового завдання.

Таким чином, сукупність наявних у матеріалах справи медичних документів підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час виконання бойового завдання, у період з 09.03.2024 по 06.06.2024.

Отже, за зазначений документально підтверджений період стаціонарного лікування позивач має право на отримання грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Водночас належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв`язку із зазначеною травмою або перебування у відпустці для лікування після 06.06.2024 матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме - за документально підтверджені періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, у період з 09.03.2024 по 06.06.2024, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених за відповідний період сум.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення відповідачем судових витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за період з 09.03.2024 по 06.06.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному обсязі, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за період з 09.03.2024 по 06.06.2024, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО