Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/7697/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7697/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048)

про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на службі,про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 (далі - позивачка) через представника -адвоката Любченка В.М. звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також - відповідач, ДПП НПУ), в якому просила суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівників УПП в Кіровоградській області ДПП дисциплінарних стягнень» № 698 від 17.10.2025 у частині застосування до позивачки - інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» № 1818 о/с від 28.10.2025, яким позивачку фактично звільнено зі служби в поліції;

3) поновити позивачку на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП;

4) стягнути з відповідача на користь позивачки грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 28.10.2025 по дату ухвалення судового рішення;

5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за один місяць вимушеного прогулу;

6) стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка наводить сукупність доводів.

По-перше, позивачка стверджує про порушення її права на захист під час проведення службового розслідування, гарантованого статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На обґрунтування цього доводу позивачка вказує, що члени дисциплінарної комісії достеменно знали про її перебування на лікарняному в період з 10.09.2025 по 22.09.2025, оскільки вона особисто повідомляла про це листом; що зазначена обставина, на її переконання, наділяла комісію законними підставами для продовження строку службового розслідування з метою забезпечення її права на захист, проте комісія цим правом не скористалася, натомість фактично прирівнявши дату закінчення строку службового розслідування до 19.09.2025, вважаючи, за версією позивачки, що строк розпочався 19.08.2025, тоді як фактично розслідування розпочате 21.08.2025 наказом № 108; що внаслідок цього вона була фактично позбавлена гарантованих статтею 18 Статуту прав, а саме права надавати пояснення та докази правомірності своїх дій (пункт 1 частини другої статті 18 Статуту), права подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів та отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи (пункт 2 частини другої статті 18 Статуту), права ознайомлюватися із зібраними під час проведення службового розслідування матеріалами, робити їх копії за допомогою технічних засобів (пункт 3 частини другої статті 18 Статуту), права подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування (пункт 4 частини другої статті 18 Статуту), та права користуватися правничою допомогою (пункт 5 частини другої статті 18 Статуту).

По-друге, позивачка заперечує законність наказу УПП в Кіровоградській області ДПП від 29.08.2025 № 114 «Про продовження строку проведення службового розслідування», посилаючись на те, що, за її твердженням, цей наказ датовано 19.08.2025, тоді як у його тексті міститься посилання на доповідну записку від 29.08.2025, тобто на документ, який станом на вказану в наказі дату видання ще не існував. Із цього позивачка робить висновок про юридичну неможливість видання наказу в такий спосіб та висловлює припущення про можливе видання наказу "заднім числом" або внесення до нього завідомо неправдивих відомостей службовою особою - начальником УПП в Кіровоградській області ДПП підполковником поліції Цюцюрою А. Позивачка зазначає, що з приводу цієї обставини вона зверталася із заявою до органів прокуратури про вчинення кримінального правопорушення, у відкритті кримінального провадження за якою було відмовлено, проте цю відмову оскаржено в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, і ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 01.10.2025 у справі № 405/6033/25 уповноважену посадову особу Кіровоградської обласної прокуратури зобов`язано внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивачки від 19.09.2025 в порядку, визначеному статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.

По-третє, позивачка заперечує встановлені службовим розслідуванням обставини, що стосуються перебування на місці дорожньо-транспортної пригоди громадянина ОСОБА_2 , і в цій частині наводить розгорнуту сукупність доводів, які за змістом можна виокремити в кілька самостійних тверджень.

Перше з них полягає в тому, що ОСОБА_2 прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди саме як журналіст, мав при собі службове посвідчення журналіста та відповідне направлення, під час перебування на місці події виконував обов`язки журналіста, а копію посвідчення журналіста ОСОБА_2 долучено позивачкою до матеріалів справи як додаток до позовної заяви.

Друге твердження позивачки полягає в тому, що ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджав та не втручався в роботу поліцейських на місці дорожньо-транспортної пригоди, а навпаки, за словами позивачки, намагався допомогти наряду.

Третє твердження позивачки стосується персональних даних учасників дорожньо-транспортної пригоди: позивачка стверджує, що особисті дані учасників поліцейськими ОСОБА_2 не передавалися і ним не знімалися (фотографувалися чи копіювалися), а доказів протилежного матеріали службової перевірки, за твердженням позивачки, не містять.

Четверте твердження позивачки полягає в тому, що жодних претензій щодо перебування ОСОБА_2 на місці дорожньо-транспортної пригоди з боку її учасників не було; більше того, за словами позивачки, сам ОСОБА_2 запитував в учасників дорожньо-транспортної пригоди, чи не заперечують вони проти його роботи як журналіста на місці події та проти його ознайомлення з матеріалами, які будуть складені поліцейськими, і отримав згоду всіх учасників події, при цьому жодних зауважень з їхнього боку висловлено не було.

П`яте твердження позивачки стосується обставин неправомірної передачі та використання службового планшетного пристрою: позивачка зазначає, що ОСОБА_2 раніше сам був поліцейським, а під час роботи з планшетним пристроєм у наряду виникла технічна помилка (помилка № 500), допомогти усунути яку не зміг ані безпосередній командир наряду, ані черговий (у зв`язку з пізньою годиною та непрацюючим профільним відділом). За твердженням позивачки, ОСОБА_2 , якому вказаний код помилки був відомий, підказав, як її усунути, при цьому на екрані планшета в момент, коли ОСОБА_2 на нього дивився, було висвітлено виключно повідомлення про технічну помилку англійською мовою з символами та цифрами, а жодної іншої, зокрема конфіденційної чи персональної, інформації ОСОБА_2 , за словами позивачки, не бачив.

Шосте твердження позивачки стосується оформлення схеми місця дорожньо-транспортної пригоди: позивачка наполягає, що схему складено з дотриманням відповідної інструкції щодо її складання, особу порушника визнано рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 02.09.2025 у справі № 404/8002/25, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі зібраних та складених нарядом позивачки документів без встановлення судом будь-яких порушень, а зібрані нарядом матеріали, крім того, було перевірено відділом ВРОМ ДТП в УПП в Кіровоградській області ДПП, яким також не виявлено жодних помилок.

Сьоме твердження позивачки стосується вимірів, внесених до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди: позивачка заперечує, що ці виміри здійснені зі слів сторонньої особи, пояснюючи, що в патрульному автомобілі був відсутній вимірювальний прилад (рулетка), у зв`язку з чим ОСОБА_2 запропонував скористатися його особистою сертифікованою лазерною рулеткою, на що наряд погодився за відсутності інших способів виміряти відстань, проте самі виміри, за твердженням позивачки, здійснювала особисто вона.

У додаткових поясненнях, поданих під час судового розгляду справи, позивачка звертає увагу суду на те, що викладена у відзиві на позовну заяву обставина щодо надсилання її напарнику капралу поліції ОСОБА_3 протягом трьох хвилин SMS-повідомлення, яке нібито містило інформацію, що дозволила усунути технічну несправність службового планшетного пристрою, не підтверджується жодним доказом, наявним у матеріалах справ: вона відсутня в акті перегляду відеозаписів, не вбачається з наявних відеозаписів та не була відображена в поясненнях її напарника під час його опитування, у зв`язку з чим позивачка просить суд надати цьому твердженню критичну оцінку та не покладати його в основу висновків без належного доказового підтвердження, а також надавати перевагу безпосередньому змісту доказів, наявних у матеріалах справи, перед їх вибірковим викладенням у письмових поясненнях сторони.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що службове розслідування щодо позивачки призначене та проведене з дотриманням установленого Дисциплінарним статутом Національної поліції України порядку та строків; наказ № 114 від 29.08.2025 виданий саме 29.08.2025 на підставі доповідної записки голови дисциплінарної комісії від того ж числа, а зазначена позивачкою дата 19.08.2025 не відповідає дійсності; право позивачки на захист реалізоване в повному обсязі, оскільки їй було запропоновано надати письмові пояснення дистанційно, в тому числі під час перебування на лікарняному, чого вона не зробила. Відповідач також детально виклав встановлені під час службового розслідування обставини вчинення позивачкою сукупності дисциплінарних проступків, які, на його переконання, підтверджуються відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, службовими довідками, актами перегляду відеозаписів та іншими доказами, зібраними в ході службового розслідування.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року позовну заяву прийнято о розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання у справі призначене на 27 листопада 2025 року.

Ухвалою від 19 січня 2026 року підготовче провадження закрите. Справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка та представники сторін, виступаючи із вступним словом та додатковими поясненнями, підтримали заявлені у заявах по суті справи позиції.

Суд заслухав пояснення свідка ОСОБА_3 та дослідив інші докази у справі.

Надалі, за визначених частиною дев?ятою статті 205 КАС України підстав суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивачки та представників сторін, свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України з 19.03.2018, обіймаючи, зокрема, посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у спеціальному званні старшого лейтенанта поліції.

Позивачка тричі притягалася до дисциплінарної відповідальності: зауваження (наказ ДПП НПУ від 05.10.2018 № 1446), зауваження (наказ УПП в Кіровоградській області ДПП від 26.03.2021 № 4) та сувора догана (наказ ДПП НПУ від 25.08.2025 № 545). Останнє із дисциплінарних стягнень на момент вчинення проступку, що розглядається, не було знято в установленому порядку.

25.07.2025 року наряд патрульної поліції «ІНФОРМАЦІЯ_3» у складі позивачки та капрала поліції ОСОБА_3 реагував на дорожньо-транспортну пригоду на проспекті Інженерів у м. Кропивницькому.

Вважаючи, що під час вказаного чергування наряду відбулося порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 (інспекторкою взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП), що виразилося в порушенні вимог підпунктів 1, 2 пункту 1, пункту 3 та пункту 8 розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27.04.2020 № 357, УПП в Кіровоградській області ДПП Наказом від 21.08.2025 року № 108 призначило службове розслідування, продовжене наказом від 29.08.2025 № 114.

Під час службового розслідування Дисциплінарна комісія встановила, що позивачка допустила стороннього громадянина - ОСОБА_2 до процесуальних дій на місці ДТП і забезпечила йому доступ до персональних даних учасників пригоди (порушення ст. 24 Закону «Про захист персональних даних» та незаконне використання чужого ідентифікатора доступу до ІПНП за Положенням № 676), а також внесла недостовірні відомості до протоколів про адміністративні правопорушення, формально зазначивши особою, яка склала протокол, ОСОБА_3 , хоча фактично це зробила вона сама. Наголошується, що ОСОБА_2 надавав вказівки під час огляду водія на стан сп`яніння, диктував персональні дані учасників пригоди для внесення до протоколів, отримав доступ до екрана службового планшетного пристрою, підключеного до системи ІПНП під ідентифікатором напарника позивачки, а також диктував їй вимірювальні дані для схеми ДТП. Того ж вечора наряд не вжив заходів щодо притягнення водія-порушника до відповідальності за ст. 126 КУпАП, несвоєчасно та поза межами зони оперативного реагування оформив результати в системі ІПНП, не перевірив коректність дати на відеореєстраторі та не відреагував на перебування сторонньої особи на вулиці під час дії комендантської години.

Крім того, наказом Департаменту патрульної поліції від 25.08.2025 № 545, виданим за наслідками окремого службового розслідування, проведеного на підставі наказів УПП в Кіровоградській області ДПП від 29.07.2025 № 89 та від 12.08.2025 № 100, встановлено вчинення позивачкою та капралом поліції ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, що полягав у неоформленні електронного рапорту та непроставленні відмітки про завершення роботи на місці події, а також неналежному проведенні відеофіксації під час реагування на два інші виклики.

За наслідками розслідування 17.10.2025 року видано наказ ДПП НПУ № 698 «Про застосування до працівників УПП в Кіровоградській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до позивачки застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Встановлені порушення кваліфіковані як сукупність порушень пунктів 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 18, пунктів 2, 3, 24 ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 64 Закону «Про Національну поліцію», низки положень Дисциплінарного статуту, Закону «Про запобігання корупції», Закону «Про захист персональних даних», Правил етичної поведінки поліцейських та відомчих інструкцій (№ 357, № 676, № 1026, № 1395). Обтяжуючою обставиною зазначено вчинення проступку повторно - до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (сувора догана, наказ від 25.08.2025 № 545), що відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту прямо є підставою для посилення виду відповідальності.

На виконання наказу № 698 28.10.2025 видано похідний наказ ДПП НПУ «По особовому складу» № 1818 о/с, яким позивачку звільнено зі служби з цієї ж дати.

Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус та проходження служби поліцейськими регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Підстави, види дисциплінарних стягнень та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком поліцейського є протиправна винна дія чи бездіяльність, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським своїх службових обов`язків, порушенні присяги, встановлених законодавством обмежень і заборон, пов`язаних з проходженням служби в поліції, або перевищенні повноважень, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, ознайомлюватися із зібраними матеріалами, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування, та користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом, та призначається і проводиться у формі письмового провадження. Абзацом першим частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником; у разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією у формі письмового провадження здійснюється, зокрема, шляхом одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб. Пунктом 14 розділу V Порядку № 893 визначено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Пунктом 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту до обставин, що обтяжують відповідальність, віднесено вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього дисциплінарного стягнення. Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту визначено порядок зростання суворості дисциплінарних стягнень від найменш суворого (зауваження) до найбільш суворого (звільнення зі служби в поліції), водночас із системного тлумачення статей 13, 19 та 29 Дисциплінарного статуту випливає, що вид стягнення обирається керівником не механічно за черговістю, а з урахуванням критеріїв, визначених частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту, включно з тяжкістю проступку та його наслідками.

Питання захисту персональних даних врегульовано Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI). Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Частиною першою статті 24 Закону № 2297-VI встановлено обов`язок працівників, які мають доступ до персональних даних, не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Частиною шостою статті 6 Закону № 2297-VI не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Абзацом п`ятим пункту 6 розділу IV Положення № 676 передбачено, що під час роботи в системі ІПНП користувач зобов`язаний використовувати для входу в систему власний ідентифікатор доступу та не передавати його іншим особам. Пунктом 8 розділу IX та пунктом 13 розділу XIV Інструкції № 357 на старшого наряду поліції покладено обов`язок невідкладно оформити результати реагування на правопорушення або подію в системі ІПНП, зокрема, невідкладно після прийняття виклику, прибуття на місце події та закінчення виконання завдання проставити відповідні відмітки в системі, а пунктом 2 розділу 1 Інструкції № 357 залишення нарядами поліції зони оперативного реагування без дозволу диспетчера забороняється.

Пунктом 2 розділу III Інструкції № 1026 на поліцейського покладено обов`язок перевіряти точність дати та часу на технічному засобі фото- і кінозйомки, відеозапису перед початком використання такого засобу.

Відповідно до частини першої статті 32 та частини першої статті 36 Закону № 580-VIII поліцейський уповноважений вимагати від особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, чи документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, передбачених законом, та вживати визначених законом поліцейських заходів для забезпечення дотримання встановлених обмежень і заборон, у тому числі в умовах правового режиму воєнного стану.

Надаючи правову оцінку оскарженим позивачкою Наказам, cуд вважає за необхідне насамперед звернутися до обставин вчинення дисциплінарного проступку, що є предметом цього спору.

Із дослідження наявних у справі письмових доказів, матеріалів аудіо- та відеофіксації з бодікамер позивачки та ОСОБА_3 , наданих відповідачем відеоматеріалів із соціальних мереж, пояснень позивачки та представників сторін, а також свідка ОСОБА_3 , суд встановив таке.

25.07.2025 о 19 год 57 хв на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без травмованих осіб за адресою: м. Кропивницький, проспект Інженерів, буд. 9/92 (стоянка біля МРЕО), внесене до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) за № 4291, електронна картка № 234782597. Завдання доручено наряду патрульної поліції «ІНФОРМАЦІЯ_3» у складі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та капрала поліції ОСОБА_3. через службовий планшетний пристрій із ідентифікаційним номером НОМЕР_7, закріплений за нарядом та виданий під особистий підпис капралу поліції ОСОБА_3. відповідно до відомості видачі до журналу обліку матеріальних цінностей № 5268.

Прибувши на місце події о 20 год 09 хв, наряд встановив, що водій транспортного засобу ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_5, під час руху заднім ходом здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом Chery Elara, державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є громадянин ОСОБА_4 . На вимогу поліцейських водій ОСОБА_5 надав посвідчення водія міжнародного зразка, видане в Республіці Вірменії, посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_4 (видану 28.01.2020) та реєстраційний документ на транспортний засіб; чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не надав.

Термін дії наявного у водія ОСОБА_6 посвідчення водія, виданого Республікою Вірменія, спливав 28.03.2020, тобто станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (25.07.2025) сплинув понад п`ять років тому. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україні, є дійсним на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами Державної міграційної служби документів на постійне місце проживання в Україні, після чого підлягає обміну в установленому порядку.

Відповідач наполягає, що у водія ОСОБА_6 був відсутній чинний документ, що надає право керування транспортним засобом на території України, що утворює склад порушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім того, відсутність чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності утворює склад порушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Однак, всупереч наведеному, поліцейські наряду «ІНФОРМАЦІЯ_3» не вжили передбачених законом заходів для притягнення водія ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 126 КУпАП, чим порушили вимоги статті 222 та статті 284 КУпАП, а також пункту 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395). Замість цього капрал поліції ОСОБА_3. видав водію ОСОБА_7 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, що суперечить статті 265-1 КУпАП, яка застосовується виключно щодо особи, яка має чинне право керування, тимчасово вилучене, а не щодо особи, яка такого права на момент перевірки не мала взагалі.

Приблизно через годину після прибуття наряду на місце події там з`явився громадянин ОСОБА_2 , який перебуває в сімейних (подружніх) стосунках зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Вказана особа не є працівником поліції та не наділена жодними службовими чи процесуальними повноваженнями. Із сукупності досліджених доказів, а саме відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 472630 та № 473055, а також відеозаписів, оприлюднених користувачем профілю «ІНФОРМАЦІЯ_1» в соціальній мережі TikTok, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 назвався присутнім журналістом, проте на прохання учасника пригоди ОСОБА_6 підтвердити свій статус документально відповідних документів не надав; заперечення ОСОБА_6 щодо його присутності на місці події та вимогу поліцейських усунути сторонню особу з місця події поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишили без реагування.

Дослідивши названі відеозаписи, суд погоджується з відповідачем у тому, що громадянин ОСОБА_2 під час перебування на місці події: втрутився в процедуру огляду водія ОСОБА_6 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, надаючи капралу поліції ОСОБА_3 вказівки щодо порядку користування приладом (о 21:00:52); о 21:58:54 переглядав на екрані власного мобільного телефону відеозапис моменту проведення огляду на стан сп`яніння; о 22:08:28 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , утримуючи документи, надані ОСОБА_8 , в присутності ОСОБА_2 вголос диктувала капралу поліції ОСОБА_3 персональні дані з посвідчення водія (категорію, серію, номер, орган та дату видачі, прізвище та ім`я власника) для оформлення тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом; о 22:31:23 громадянин ОСОБА_2 власноруч взяв до рук особисті документи учасників дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ), передані ними поліцейським на їхню вимогу; о 22:32:04 громадянин ОСОБА_2 здійснював зачитування вголос та диктування персональних даних, що містилися в цих документах, капралу поліції ОСОБА_3 , який вносив цю інформацію до електронного протоколу.

Судом також встановлено, що о 22:32:56 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 взяла до рук службовий планшетний пристрій, яким у цей час користувався капрал поліції ОСОБА_3 , та розташувала пристрій таким чином, що громадянин ОСОБА_2 мав вільний доступ до інформації, відображеної на його екрані, продовжуючи надавати усні вказівки щодо внесення відомостей до системи.

Відповідно до службової довідки начальника сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Кіровоградській області ДПП, капітана поліції ОСОБА_10 , службовий планшетний пристрій із ідентифікаційним номером НОМЕР_7 та ліцензією № 59343 виданий під особистий підпис капралу поліції ОСОБА_3 ; вхід до системи ІПНП здійснювався виключно під персональним ідентифікатором доступу останнього («ІНФОРМАЦІЯ_2»), який відповідно до абзацу п`ятого пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 № 676 (далі -Положення № 676), не підлягав передачі іншим особам, включаючи інших поліцейських.

Незважаючи на те, що у графі 3 протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕІР1 № 402754 (за статтею 124 КУпАП) та серії ЕІР1 № 402686 (за частиною четвертою статті 130 КУпАП) від 25.07.2025 зазначено капрала поліції ОСОБА_3 як особу, яка склала протокол, судом на підставі аналізу відеозаписів встановлено, що фактичне оформлення (заповнення та збереження) обох протоколів здійснювала старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в період з 22:32:56 по 23:48:10, тобто відомості про особу, яка фактично склала процесуальний документ, є недостовірними. Крім того, зі змісту протоколу серії ЕІР1 № 402686 за частиною четвертою статті 130 КУпАП вбачається запис про відсторонення водія від керування транспортним засобом шляхом «передачі тверезому водієві», тоді як з досліджених відеозаписів судом встановлено відсутність підтвердження фактичного вчинення такої дії - на відеозаписі відсутня особа, якій було передано транспортний засіб, відсутня фіксація моменту фактичної передачі керування та фіксація прийняття поліцейськими рішення про допуск цієї особи до керування, що не відповідає порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Стосовно оформлення схеми місця дорожньо-транспортної пригоди судом встановлено, що згідно з довідкою т.в.о. начальника сектору транспортного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Забурдяєва А. , службовий транспортний засіб Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_5 , перебував 25.07.2025 у розстановці сил і засобів роти № 3 батальйону управління патрульної поліції та був укомплектований вимірювальною рулеткою, наявність якої перевірялася на перезмінці. Разом з тим, з відеозапису з нагрудного відеореєстратора № 473055 судом встановлено, що фактичні виміри на місці події за допомогою вимірювального приладу не проводилися: громадянин ОСОБА_2 диктував старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 числові показники, які позивачка в період з 22:02:03 по 22:05:10 вносила до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, всупереч власним поясненням, викладеним позивачкою у позовній заяві, про те, що «заміри я проводила особисто».

Щодо оформлення результатів реагування в системі ІПНП судом встановлено, що зокрема відповідно до треку логістичного пристрою, закріпленого за нарядом (НОМЕР_7), наряд «ІНФОРМАЦІЯ_3» залишив місце дорожньо-транспортної пригоди о 00:13:15 26.07.2025 та попрямував до автозаправної станції «ОККО» (вул. Вокзальна, 14-а), де перебував до 00:34, після чого рухався у напрямку пров. Степовий, 2/15 (за адресою проживання позивачки). Відмітку про виконання завдання в системі ІПНП та електронний рапорт про результати реагування позивачка подала лише о 01:18:02 26.07.2025, тобто після фактичного завершення роботи наряду на місці події (між 00:12:16 та 00:13:15) та поза межами зони оперативного реагування № 9, до якої, за довідкою заступника начальника відділу чергової служби УПП в Кіровоградській області ДПП, майора поліції Каращука В., та Додатком № 16 до наказу ДПП від 26.05.2021 № 26 ДСК, вулиці Челюскінців, Шевченка, Кропивницького, А. Пучкова, Олександрійська, А. Горської, Криничувата та провулок Степовий не належать. Судом також взято до уваги дані системи відеоспостереження «Безпечне місто», згідно з якими о 00:16:49 та 00:36:33 26.07.2025 службовий автомобіль Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_6 , зафіксовано в різних частинах міста, що підтверджує перебування наряду поза зоною оперативного реагування в період, коли в системі ІПНП ще не було проставлено відмітки про виконання завдання, чим порушено пункт 8 розділу IX та пункт 13 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357 (далі - Інструкція № 357).

Принагідно суд зазначає, що видеозапис з автомобільного відеореєстратора моделі Xiaomi 70mai, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕІР1 № 402686 від 25.07.2025 за частиною четвертою статті 130 КУпАП, містить некоректну дату - 14.01.2021, попри те що зафіксовані на записі візуальні обставини (місце, транспортні засоби, особи, час доби) повністю відповідають обставинам, зафіксованим на нагрудних відеореєстраторах поліцейських за фактичну дату події 25.07.2025. Відповідно до пункту 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція № 1026), поліцейський зобов`язаний перевіряти точність дати та часу на пристрої перед початком відеозапису, чого позивачкою вчинено не було.

Крім того, розпорядженням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 31.10.2023 № 1228-р, виданим відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території Кіровоградської області з 01.11.2023 запроваджено комендантську годину з 23:00 до 05:00. Судом встановлено, що о 23:02:34 26.07.2025 через радіоефір оголошено про настання комендантської години, наряд «ІНФОРМАЦІЯ_4» підтвердив прийняття цієї інформації, після чого капрал поліції ОСОБА_3 повідомив про це старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , яка, однак, дала вказівку продовжити оформлення матеріалів без реагування на факт перебування сторонньої особи (громадянина ОСОБА_2 ) на вулиці під час дії комендантської години, не здійснивши передбачених пунктом 3 частини першої статті 32 та частиною першою статті 36 Закону України «Про Національну поліцію» дій щодо перевірки документів та вимоги залишити місце події і вулицю. Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 перебував на місці події щонайменше до 00:12:16 26.07.2025, тобто протягом більш ніж години після настання комендантської години.

Щодо порядку та строків службового розслідування, суд встановив таке.

На підставі доповідної записки майора поліції Бродюка Р. від 21.08.2025 № 9305вн/41/34-2025 наказом УПП в Кіровоградській області ДПП від 21.08.2025 № 108 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію у складі семи осіб на чолі з майором поліції Ляшенком І . Строк проведення службового розслідування, визначений цим наказом, спливав 04.09.2025.

29.08.2025 головою дисциплінарної комісії подано доповідну записку про необхідність продовження строку службового розслідування, на підставі якої того ж дня, 29.08.2025, видано наказ УПП в Кіровоградській області ДПП № 114 «Про продовження строку проведення службового розслідування», яким строк розслідування продовжено на 15 календарних днів відповідно до абзацу першого частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Суд звертає увагу, що зі змісту самого наказу № 114 прямо вбачається, що його видано «згідно з доповідною запискою від 29.08.2025», тобто дата видання наказу узгоджується з датою доповідної записки, на підставі якої його видано; посилання позивачки на те, що наказ датовано 19.08.2025, спростовується внутрішнім змістом самого документа і не підтверджено жодним іншим доказом, а тому доводи позивачки про вчинене службове підроблення наказу № 114 суд відхиляє як необґрунтовані. З урахуванням продовження, загальний строк службового розслідування (з 21.08.2025 по 19.09.2025) становив 30 календарних днів, що відповідає максимально допустимому строку, встановленому частиною третьою статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

06.09.2025 позивачку ознайомлено з наказом № 108 та надано можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування, якою вона скористалася, виготовивши копії наявних матеріалів. Того ж дня позивачка повідомила про намір вивчити отримані документи та скористатися правничою допомогою, у зв`язку з чим відмовилася надавати пояснення негайно; дисциплінарна комісія запропонувала позивачці з`явитися для надання пояснень 13.09.2025, на що ОСОБА_13 погодилась.

Позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні (листки непрацездатності): з 10.09.2025 по 12.09.2025 (листок № 18661571-2034508531-1), з 13.09.2025 по 18.09.2025 (листок № 18661571-2034594038-1) та з 19.09.2025 по 22.09.2025 (листок № 18661571-2034755267-1), тобто фактично перебувала на лікарняному безперервно протягом усього періоду з 10.09.2025 по 22.09.2025. Через перебування на лікарняному позивачка не прибула 13.09.2025 для надання пояснень, про причини неявки завчасно комісію не повідомила, внаслідок чого 15.09.2025 складено акт про відмову позивачки від надання пояснень (вих. № 10135вн/41/34-2025).

Листом від 17.09.2025 № 10257/41/34/01/2025 відповідач повідомив позивачку про те, що строк службового розслідування спливає 19.09.2025, та з метою реалізації її права на захист, передбаченого статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, запропонував надати письмові пояснення не пізніше 19.09.2025, або особисто прибувши до УПП в Кіровоградській області ДПП, або надіславши пояснення на офіційну електронну адресу підрозділу, окремо зазначивши, що строк розслідування може бути продовжений виключно в разі надання позивачкою документально підтверджених відомостей про перебування на стаціонарному лікуванні. Суд зазначає, що відповідно до пункту 14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893), під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення саме в письмовій формі, що не вимагає особистої явки та об`єктивно могло бути реалізоване позивачкою дистанційно, в тому числі під час амбулаторного лікування. Позивачка цим правом не скористалася, письмових пояснень по суті обставин, викладених у повідомленні про можливий дисциплінарний проступок, до завершення строку службового розслідування не надала.

17.10.2025 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України видано наказ № 698 «Про застосування до працівників УПП в Кіровоградській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким за наслідками службового розслідування до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; аналогічне стягнення цим же наказом застосовано до капрала поліції ОСОБА_3 . Із наказом № 698 та наказом «По особовому складу» № 1818 о/с від 28.10.2025, яким позивачку фактично звільнено зі служби з 28.10.2025, позивачка ознайомлена 28.10.2025, того ж дня отримала трудову книжку.

Судом також враховано, що матеріали службового розслідування в частині встановлення ознак можливого конфлікту інтересів та незаконного розголошення службової інформації направлено до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України для проведення додаткової перевірки, за наслідками якої 23.10.2025 оперуповноваженим з особливо важливих справ відділу протидії корупції Кіровоградського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо позивачки складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 36/2025 за частиною першою статті 172-8 КУпАП, який був переданий на розгляд Фортечного районного суду м. Кропивницького. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2026 року постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 грудня 2025 року стосовно позивачки скасовано, та на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрито провадження в справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Воднораз, постанова Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом оцінки в межах провадження за частиною першою статті 172-8 КУпАП була наявність в діях позивачки складу самостійного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, тоді як предметом цієї адміністративної справи є оцінка правомірності застосованого до позивачки дисциплінарного стягнення за наслідками службового розслідування, тобто оцінка дотримання нею вимог службової дисципліни, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та відомчих нормативно-правових актів. Ці категорії відповідальності мають різні предмет доказування, суб`єктний склад кваліфікуючих ознак та підстави притягнення, а тому відсутність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, сама по собі не виключає наявності в тих самих діях ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас це не звільняє позивачку від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема факти, що свідчать про порушення його прав, за загальним правилом частини першої статті 77 КАС України.

Оцінюючи наведені позивачкою доводи, суд бере до уваги, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, проте це не звільняє позивачку від обов`язку навести конкретні та переконливі докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, оскільки заперечення встановлених службовим розслідуванням фактів без спростування покладених в його основу доказів не може розглядатися як доведення протилежного.

При цьому суд послідовно оцінює кожен із наведених позивачкою доводів окремо.

Щодо застережень позивачки про порушення її права на захист суд зазначає таке. Із наведеного позивачкою переліку прав, гарантованих статтею 18 Дисциплінарного статуту, судом встановлено, що право на ознайомлення із зібраними матеріалами службового розслідування та право на отримання копій цих матеріалів (пункт 3 частини другої статті 18 Статуту) ОСОБА_1 реалізоване в повному обсязі: 06.09.2025 позивачка ознайомлена з наказом № 108, отримала доступ до матеріалів справи та особисто виготовила їх копії, що позивачкою не заперечується. Право користуватися правничою допомогою (пункт 5 частини другої статті 18 Статуту) також реалізоване - інтереси позивачки протягом усього часу службового розслідування та в цьому судовому процесі представляє адвокат Любченко В.М. на підставі ордера від 11.11.2025. Право подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування (пункт 4 частини другої статті 18 Статуту), позивачкою жодного разу реалізоване не було, і доказів протилежного матеріали справи не містять, так само як не містять доказів того, що таке право будь-ким обмежувалося. Право подавати клопотання про залучення до матеріалів розслідування нових документів (пункт 2 частини другої статті 18 Статуту) позивачкою також не реалізовувалося; при цьому лист відповідача від 17.09.2025 № 10257/41/34/01/2025 прямо роз`яснював позивачці можливість подання будь-яких доказів правомірності своїх дій, чим позивачка не скористалася.

Ключовим у цьому спорі є питання про право надавати пояснення та докази правомірності своїх дій (пункт 1 частини другої статті 18 Статуту), яке позивачка вважає порушеним найбільшою мірою. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 14 розділу V Порядку № 893, що є спеціальною нормою щодо форми, в якій реалізується це право під час розгляду справи у формі письмового провадження (обов`язкової в силу частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану), поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення саме в письмовій формі. Ця форма, на відміну від усного надання пояснень під час особистої явки, об`єктивно не вимагає фізичної присутності особи та не залежить від стану її здоров`я чи можливості пересуватися, оскільки може бути реалізована дистанційно (шляхом надіслання пояснень поштою, кур`єром, через представника або на офіційну електронну адресу підрозділу). Судом встановлено, що листом від 17.09.2025 відповідач роз`яснив позивачці можливість подання письмових пояснень у такий дистанційний спосіб не пізніше 19.09.2025, тобто дати закінчення граничного строку службового розслідування, а також повідомив, що строк розслідування може бути продовжений виключно в разі надання документально підтверджених відомостей про перебування на стаціонарному лікуванні. На переконання суду, позивачка, перебуваючи на амбулаторному лікуванні і будучи представленою адвокатом, мала об`єктивну можливість підготувати та надіслати письмові пояснення в цей спосіб, проте цим правом не скористалася, і жодних пояснень щодо причин невиконання цієї вимоги ані під час службового розслідування, ні під час розгляду справи судом не надала.

Суд також окремо оцінює довід позивачки про те, що комісія «мала законні підстави» продовжити строк службового розслідування і цим правом не скористалася. Цей довід суд відхиляє як такий, що не відповідає чинному правовому регулюванню: відповідно до абзацу першого частини третьої статті 26 Дисциплінарного статуту строк службового розслідування може бути продовжений керівником, який його призначив, але не більш як на 15 календарних днів понад первісний 15-денний строк, тобто сукупний граничний строк службового розслідування в умовах дії воєнного стану не може перевищувати 30 календарних днів. Оскільки службове розслідування щодо позивачки вже було продовжене один раз (наказом № 114 від 29.08.2025) і на момент закінчення продовженого строку (19.09.2025) 30-денний строк було вичерпано повністю, у відповідача були відсутні правові підстави для повторного продовження строку, а довід позивачки про те, що комісія «мала законні підстави», але не скористалася ними, суперечить статті 26 Дисциплінарного статуту. За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо строків та порядку забезпечення права позивачки на захист відповідали вимогам закону/

Довід позивачки про неправомірне («заднім числом») видання наказу № 114 від 29.08.2025 ґрунтується виключно на власному прочитанні позивачкою дати на документі та спростовується сукупністю наявних у справі доказів. По-перше, зі змісту самого наказу № 114 вбачається, що він виданий «згідно з доповідною запискою від 29.08.2025», тобто логіка документа виключає його видання раніше цієї дати: посилання на документ, якого не існує, є юридично неможливим не для дати 29.08.2025, а якраз для дати, що передує їй, а тому саме тлумачення наказу як виданого 19.08.2025 (за версією позивачки) є внутрішньо суперечливим, а не навпаки. По-друге, відповідач у відзиві на позовну заяву послідовно виклав хронологію: 29.08.2025 головою дисциплінарної комісії подано доповідну записку про необхідність продовження строку службового розслідування, призначеного наказом від 21.08.2025 № 108, і на підставі цієї доповідної записки того ж дня, 29.08.2025, видано наказ № 114, що повністю узгоджується з текстом самого наказу. По-третє, позивачка не надала суду жодного самостійного доказу на підтвердження своєї версії про дату видання наказу, як-то висновку судової почеркознавчої чи технічно-криміналістичної експертизи документа, ні інших доказів, які спростовували б наведену відповідачем послідовність подій, а обмежилася власним припущенням, викладеним у позовній заяві. Більше, у судовому засіданні суд оглянув витребуваний у відповідача оригінал журналу обліку наказів начальника УПП в Кіровоградській області (інв №693-2025) та у місці внесення запису про зазначений наказ не виявив ознак виправлень, підробок тощо.

Суд окремо оцінює посилання позивачки на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 01.10.2025 у справі № 405/6033/25 як на доказ обґрунтованості її версії. Суд звертає увагу, що предметом розгляду в зазначеній справі була виключно бездіяльність посадових осіб Кіровоградської обласної прокуратури, яка полягала в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивачки, а не встановлення факту вчинення такого правопорушення чи достовірності викладених у заяві позивачки обставин. Внесення відомостей до Реєстру відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України є суто процесуальною дією, що не передбачає перевірки судом обґрунтованості заяви по суті, а зобов`язує уповноважену особу розпочати досудове розслідування, результат якого на момент розгляду цієї адміністративної справи судом відсутній. За таких обставин факт внесення відомостей до Реєстру не є і не може вважатися встановленням обставини підроблення наказу № 114 та не спростовує наведеної судом вище оцінки цього доводу. З огляду на викладене та керуючись принципом презумпції правомірності діяльності суб`єкта владних повноважень, який може бути спростований лише належними та допустимими доказами, суд відхиляє другий довід позивачки як недоведений.

Щодо доводу позивачки, який стосується сукупності тверджень про статус та роль ОСОБА_2 на місці дорожньо-транспортної пригоди, суд оцінює кожне з наведених позивачкою тверджень окремо, зіставляючи їх із безпосередньо дослідженими доказами - відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 472630 та № 473055, відеозаписами, оприлюдненими в соціальній мережі TikTok на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_3 та службовими довідками.

Стосовно першого твердження про статус ОСОБА_2 як журналіста, суд зазначає, що сам по собі факт наявності у ОСОБА_2 посвідчення журналіста не спростовує встановлених судом обставин його фактичної поведінки на місці події, оскільки формальний статус особи не тотожний змісту її фактичних дій. Крім того, судом встановлено з відеозаписів, що на прохання учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 підтвердити свій статус документально ОСОБА_2 на місці події відповідних документів не надав, а наявні у матеріалах справи копії посвідчення журналіста та направлення долучені позивачкою лише до позову, вже після завершення службового розслідування, що не спростовує зафіксованої на відеозаписах поведінки ОСОБА_2 безпосередньо на місці події.

Твердження про невтручання ОСОБА_2 в роботу поліцейських суд визнає спростованим сукупністю відеодоказів, дослідженням яких встановлено, що ОСОБА_2 активно втручався в процесуальні дії поліцейських, а саме: о 21:00:52 втручався в процедуру огляду водія ОСОБА_6 на стан алкогольного сп`яніння, надаючи капралу поліції ОСОБА_3 вказівки щодо порядку користування приладом Drager Alcotest 6810; у період з 22:02:03 по 22:05:10 диктував позивачці вимірювальні дані для внесення до офіційної схеми місця дорожньо-транспортної пригоди; о 22:08:28 був присутнім, коли позивачка вголос диктувала капралу поліції ОСОБА_3 персональні дані з посвідчення водія ОСОБА_6 ; о 22:31:23- 22:32:04 особисто зачитував вголос та диктував капралу поліції ОСОБА_3 персональні дані з документів учасників дорожньо-транспортної пригоди; з 22:32:56 мав доступ до екрана службового планшетного пристрою, підключеного до системи ІПНП, і в цей час надавав позивачці усні вказівки щодо внесення інформації до системи. Такий комплекс дій за своїм змістом є не пасивною присутністю стороннього спостерігача, а активною й систематичною участю в процесуальних діях, тому довід позивачки про невтручання ОСОБА_2 в роботу поліцейських суд відхиляє.

Заперчення позивачки про передавання та зйомку персональних даних учасників дорожньо-транспортної пригоди спостовуються тими самими відеодоказами: судом встановлено факт особистого зачитування ОСОБА_2 вголос персональних даних з документів, виданих на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, посвідки на постійне проживання), факт безпосереднього утримання ним цих документів у руках (о 22:31:23), а також факт надання йому доступу до екрана службового планшетного пристрою з відображеною на ньому інформацією про учасників пригоди. Розголошення персональних даних відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2297-VI не обмежується виключно копіюванням чи фотографуванням документів- усне повідомлення конфіденційної інформації сторонній особі так само утворює розголошення в розумінні цієї норми. Отже, обставина непередачі та незнімання персональних даних, на яку посилається позивачка, не відповідає встановленим судом фактам.

Крім того, судом встановлено, що жоден із учасників дорожньо-транспортної пригоди не надавав жодних дозволів на розповсюдження своїх персональних даних третім особам, про що обидва свідки ДТП прямо зазначили в наданих поясненнях. За таких обставин довід позивачки про нібито отриману згоду всіх учасників події та відсутність будь-яких заперечень з їхнього боку суд відхиляє як такий, що суперечить наявним у справі доказам.

Щодо пояснень позивачки про обставини доступу ОСОБА_2 до службового планшетного пристрою, суд зазначає, що незалежно від того, чи дійсно виникала технічна помилка в роботі планшета і чи дійсно ОСОБА_2 підказував код цієї помилки, визначальним є те, що позивачка особисто розташувала службовий планшетний пристрій таким чином, що ОСОБА_2 мав фактичний візуальний доступ до інформації на його екрані, а сам пристрій у цей час мав активну сесію доступу до системи ІПНП під ідентифікатором капрала поліції ОСОБА_3 . Абзац п`ятий пункту 6 розділу IV Положення № 676 не містить винятків для ситуацій технічної несправності пристрою - обов`язок не передавати стороннім особам доступ до інформації, отриманої через систему ІПНП під власним ідентифікатором доступу, є безумовним. Твердження позивачки про те, що на екрані нібито відображалося виключно повідомлення про помилку англійською мовою, спростовується відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів № 473055 та № 472630, якими зафіксовано, що о 23:28, 23:32 та 23:34 на екрані планшета, доступ до якого мав ОСОБА_2 , відображався саме електронний протокол у підсистемі «Адмінпротокол», що містив персональні дані учасників дорожньо-транспортної пригоди, а не повідомлення про технічну помилку.

Що стсується доводів про належне оформлення схеми місця дорожньо-транспортної пригоди та підтвердження цього рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 02.09.2025 у справі № 404/8002/25, суд зазначає, що предметом розгляду зазначеної справи було притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_6 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а не перевірка дотримання поліцейськими процедури збору доказів чи порядку залучення сторонніх осіб до оформлення матеріалів. Відсутність зауважень з боку суду в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо особи, яка притягувалася до відповідальності, не є і не може вважатися оцінкою правомірності дій самих поліцейських під час збору доказів, а тому не спростовує встановлених судом у цій справі обставин щодо порядку складання схеми. Аналогічно, факт відсутності зауважень з боку відділу ВРОМ ДТП під час внутрішньої перевірки зібраних матеріалів не свідчить про те, що спосіб отримання вимірювальних даних (шляхом фіксації відомостей зі слів сторонньої особи, а не шляхом безпосереднього вимірювання) відповідав установленим вимогам, оскільки предметом такої перевірки є повнота та комплектність матеріалів, а не джерело кожного окремого відомості, внесеного до схеми.

Так само, не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про особисте проведення нею вимірів. Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора № 473055 зафіксовано, що в період з 22:02:03 по 22:05:10 ОСОБА_2 , постійно перебуваючи поблизу службового автомобіля, диктував позивачці конкретні числові значення (9,58 м - до стовпа; 12,7 м - від місця зіткнення до стовпа; 3,5 м - від задньої частини; 15,9 м), а не проводив разом з нею фактичні виміри за допомогою вимірювального приладу, і саме ці продиктовані значення позивачка вносила до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому судом додатково встановлено (з довідки т.в.о. начальника сектору транспортного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП), що службовий транспортний засіб, яким користувався наряд, був належним чином укомплектований власною вимірювальною рулеткою, а тому наведене позивачкою пояснення про нібито відсутність вимірювального приладу в патрульному автомобілі та вимушене використання особистого приладу ОСОБА_2 не відповідає дійсності.

Щодо недоведеності факту надсилання SMS-повідомлення суд погоджується з позивачкою у тому, що ця обставина, наведена відповідачем у відзиві на позовну заяву, не підтверджена самостійним доказом: вона не відображена в акті перегляду відеозаписів, не вбачається з досліджених відеозаписів та не була зазначена в поясненнях свідка ОСОБА_3 .. У зв`язку з цим суд не бере факт надсилання такого SMS-повідомлення до уваги як встановлену обставину та не посилається на нього в цьому рішенні. Воднораз ця обставина не мала і не має самостійного значення для кваліфікації дій позивачки як дисциплінарного проступку, оскільки встановлені судом вище обставини неправомірного доступу ОСОБА_2 до інформації, відображеної на екрані службового планшетного пристрою, ґрунтуються не на факті наявності чи відсутності SMS-повідомлення про усунення технічної помилки, а на безпосередньо зафіксованому відеозаписами факті розташування пристрою в полі зору ОСОБА_2 та наступного відображення на екрані електронного протоколу з персональними даними учасників пригоди. Отже, визнання судом недоведеності цього доводу позивачки по суті не впливає на правильність висновків суду, викладених вище.

Підсумовуючи оцінку наведених позивачкою доводів, суд доходить висновку, що жоден з них не спростовує правомірності оскаржуваних наказів. Судом встановлено, що право позивачки на захист під час службового розслідування забезпечене в межах, визначених законом, а незабезпечення можливості надати пояснення виключно в усній формі особисто зумовлене об`єктивними обставинами (перебуванням позивачки на амбулаторному лікуванні протягом усього періоду, що залишався до закінчення граничного строку розслідування) та відсутністю з боку позивачки спроб реалізувати доступну їй згідно із законом письмову форму надання пояснень. Судом також встановлено, що наказ № 114 від 29.08.2025 виданий уповноваженою особою на законних підставах, а доводи позивачки про його підроблення ґрунтуються на помилковому прочитанні дати документа. Нарешті, судом встановлено, що сукупність тверджень позивачки щодо ролі ОСОБА_2 на місці дорожньо-транспортної пригоди спростована безпосередніми відеодоказами та поясненнями свідків, а фактична поведінка ОСОБА_2 виходила за межі присутності журналіста та утворювала активну й систематичну участь у процесуальних діях з доступом до персональних даних та службової інформації з обмеженим доступом.

Щодо суті встановлених дисциплінарних проступків суд, дослідивши та оцінивши в сукупності вищевказані докази, доходить висновку, що встановлені службовим розслідуванням обставини вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, викладені вище в цьому рішенні, знайшли своє повне підтвердження. Зокрема, судом встановлено, що позивачка допустила стороннього громадянина - свого чоловіка - до процесуальних дій на місці дорожньо-транспортної пригоди, забезпечила йому доступ до персональних даних учасників пригоди (шляхом надання документів до рук, диктування відомостей вголос, надання доступу до екрана службового планшетного пристрою), що є порушенням частини першої статті 24 Закону № 2297-VI та утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII.

Судом також встановлено, що позивачка не забезпечила достовірності відомостей, внесених до процесуальних документів (протоколів про адміністративні правопорушення та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди), склавши їх фактично особисто при формальному зазначенні капрала поліції ОСОБА_3 як особи, яка склала протокол, та внісши до схеми місця пригоди вимірювальні дані, отримані не шляхом особистого вимірювання, а зі слів сторонньої особи. Такі дії утворюють, зокрема, порушення пункту 2 розділу II та підпунктів 3, 6, 7 пункту 4 розділу IX Інструкції № 1395, а також абзацу п`ятого пункту 6 розділу IV Положення № 676 в частині використання чужого ідентифікатора доступу до системи ІПНП.

Крім того, судом встановлено допущене позивачкою неналежне реагування на ознаки адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 126 КУпАП, щодо водія ОСОБА_6 , несвоєчасне (з відхиленням близько години та поза межами зони оперативного реагування) оформлення результатів реагування в системі ІПНП, а також невжиття заходів реагування на перебування сторонньої особи на вулиці під час дії комендантської години, запровадженої в умовах правового режиму воєнного стану. Кожна з наведених обставин окремо і в сукупності свідчить про порушення позивачкою службової дисципліни, вимог законодавства України та відомчих нормативно-правових актів, що регламентують порядок виконання службових обов`язків поліцейського.

Оцінюючи пропорційність застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд враховує усталену практику Верховного Суду, згідно з якою обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, а застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби, хоча і є крайнім заходом дисциплінарного впливу, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Судзазначає, що предметом судового контролю в такій категорії справ є не доцільність обраного виду стягнення саму по собі, а дотримання суб`єктом владних повноважень меж дискреційних повноважень, розсудливість, обґрунтованість і пропорційність прийнятого рішення, наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Враховуючи встановлену судом сукупність дисциплінарних проступків, зокрема пов`язаних із розголошенням конфіденційної інформації про фізичних осіб, внесенням недостовірних відомостей до офіційних процесуальних документів та неналежним виконанням основних службових обов`язків з реагування на адміністративні правопорушення, а також обставину вчинення проступку повторно до зняття в установленому порядку раніше застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани (наказ від 25.08.2025 № 545), що відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту є обставиною, яка обтяжує відповідальність, суд доходить висновку, що застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним характеру та тяжкості вчиненого проступку, а рішення відповідача про його застосування прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та в межах наданих законом дискреційних повноважень, а отже відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Оскільки наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.10.2025 № 698 у оскаржуваній частині визнається судом правомірним, похідний від нього наказ «По особовому складу» від 28.10.2025 № 1818 о/с, яким позивачку фактично звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, також не може бути визнаний протиправним, оскільки виданий на законній підставі та в порядку реалізації наказу № 698.

З огляду на відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів № 698 від 17.10.2025 та № 1818 о/с від 28.10.2025, похідні позовні вимоги про поновлення позивачки на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та допуск негайного виконання рішення суду в цій частині також задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які підлягали б розподілу у порядку статті 139 КАС України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 143, 242- 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на службі,про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК