Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/5517/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5517/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 346600 грн майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після самовільного залишення військової частини не повернув отримане раніше майно. У ході службового розслідування виявлено факт самовільного залишення військової частини і нанесення військовій частині матеріальної шкоди за отримане майно, за стягненням у судовому порядку якої і звернувся позивач.

Ухвалою судді від 21.08.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.66).

Ухвала направлена на адресу відповідача, що зазначена у відомостях Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.57), проте конверт повернувся до суду з відміткою пошти “адресат відсутній” (а.с.70).

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України, ухвала вважається врученою відповідачу.

Станом на момент розгляду справи до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України “Про особовий склад” від 17 лютого 2023 року №11-ОС зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 17 лютого 2023 року (а.с.53).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України “Про приймання-передавання справ та матеріальних цінностей за посадою” від 18.03.2026 р. №905-АГ, в період з 19.03.2026 р. по 23.03.2026 р. підполковнику ОСОБА_2 передати матеріальні цінності, а капітану ОСОБА_3 прийняти справи та матеріальні цінності за посадою. Узагальнення результатів проведення приймання справ за посадою оформити актом, який в термін до 24.03.2026 р. представити на затвердження (а.с.20-23).

Відповідно до Акту від 30.03.2026 №22.4/42574-26-Вн приймання-передачі справ та посади начальника першого впс (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), передав: підполковник ОСОБА_4 – прийняв: ОСОБА_5 (а.с.38-41).

Відповідно до доповідної записки коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.07.2026 №22.4/91878/26-Вн 06.07.2026 року виявлено факт самовільно залишення місця тимчасової дислокації капітана ОСОБА_1 (а.с.52).

Враховуючи вказані обставини начальником НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 10.07.2026 р. №2417-АГ щодо призначення службового розслідування за даним фактом (а.с.50-51).

Згідно службової записки заступника начальника – штабу начальника відділу бойового управління (командного пункту) штабу від 17.07.2026 №02.8/95359/26-Вн встановлено відсутність книг огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів в підрозділі, карток контролю за зброєю та боєприпасами, які знаходяться у військовослужбовців, що привело до втрати майна РАО, а саме: телевізійний монокуляр AGM Fuzion LRF TM 35-640 №АЕ0094453; телевізійний монокуляр AGM Fuzion LRF TM 35-640 №АЕ0087403; телевізійний монокуляр AGM Taipan TM 15-256 №ЕА1129522; телевізійний монокуляр AGM Taipan TM 15-256 №ЕА1129402 (а.с.17).

Відповідно до довідки розрахунку №155 від 16.07.2026 капітаном ОСОБА_1 завдано державі збитки за номенклатурою РАО в сумі 346600 грн (а.с.18).

Відповідно до Висновку службового розслідування від 27.07.2026 р. №04.3/328/26-СР встановлено, що факт самовільного залишення 06.07.2026 р. місця тимчасової дислокації підрозділу капітаном ОСОБА_1 підтвердився. На момент завершення службового розслідування капітан ОСОБА_1 до підрозділу не повернувся. Факт втрати (привласнення) військового майна, закріпленого за капітаном ОСОБА_1 вважати таким, що підтвердився. Таким чином неправомірними діями військовослужбовця завдано збиток державі в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону на загальну суму 346600 грн (а.с.42-47).

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.07.2026 р. №2689-АГ "Про результати службового розслідування" встановлено факт втрати (привласнення) військового майна на загальну суму 346600 грн (а.с.48-49).

Листом від 03.08.2026 №10/15008-26-Вих (а.с.13) відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати завдану шкоду, однак кошти ним не сплачено (доказів протилежного суду не надано).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

За нормами ч. 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ст. 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Відповідно до норм ст. ст. 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За нормами ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із ст. ст. 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної відповідальності за ці правопорушення.

На підставі службового розслідування та зібраних матеріалів було встановлено, що вищевказане майно було отримане ОСОБА_1 під особисту відповідальність в якості матеріально відповідальної особи, що підтверджується особистим підписом в відомості закріплення зброї постійного особового складу. У подальшому ОСОБА_1 06.07.2026 року самовільно залишає розташування військової частини без відповідного на це дозволу старшого начальника та по теперішній час перебуває у статусі військовослужбовця, що самовільно залишив військову частину. Під час проведення перевірки фактичної наявності майна, що закріплено за відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 закріплене за ним військове майно нікому не передавав та майно у розташуванні військової частини фактично відсутнє. Отже, відповідач своїм безвідповідальним ставленням до проходження військової служби, неналежним збереженням закріпленого за ним майна та не належим виконання покладених на нього обов`язків допустив втрату військового майна на суму 346600 грн.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21 вересня 1999 року №1075-XIV “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (далі - Закон № 1075-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1075-XIV військове майно - це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права), майнові права інтелектуальної власності тощо.

Статтею 3 Закону № 1075-XIV передбачено, що державне майно передається військовим частинам на праві узуфрукта державного майна.

З моменту передачі державного майна військовій частині на праві узуфрукта державного майна таке майно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 7 Закону №1075-XIV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі - Закон № 160-IX)

У статті 1 цього Закону визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;

За змістом ч. ч.1-3 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно зі статтею 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Статтею 7 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно зі статтею 12 Закон №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.07.2026 р. №2689-АГ "Про результати службового розслідування" встановлено факт втрати (привласнення) військового майна на загальну суму 346600 грн (а.с.48-49).

Окрім того, відповідно до довідки розрахунку №155 від 16.07.2026 р. капітаном ОСОБА_1 завдано державі збитки за номенклатурою РАО в сумі 346600 грн (а.с.18).

Загальна сума вартості матеріальних цінностей становить 346600 грн.

При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На момент розгляду справи судом, позивачем доведено правомірність заявлених вимог, тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутого майна в сумі 346600 грн під час фактичного невиконання обов`язків військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 ) 346600,00 грн. (триста сорок шість тисяч шістсот гривень), в рахунок відшкодування завданих державі в особі військової частини НОМЕР_7 збитків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА