Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/45740/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/45740/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві (Відділ контролю за обігом зброї) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві (Відділ контролю за обігом зброї) з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві (Відділу контролю за обігом зброї), які виявилися у відмові надати інформацію, запитувану ОСОБА_1 у запиті від 21.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (Відділ контролю за обігом зброї) надати інформацію ОСОБА_1 щодо реєстрації, перереєстрації та/або подовження дозволу на карабін «Сайга», що належав покійному батькові ОСОБА_2 , у період жовтень-листопад 2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.07.2025 він надіслав на адресу відповідача інформаційний запит щодо надання відомостей стосовно факту реєстрації, перереєстрації чи подовження дозволу на карабін «Сайга», який належав його покійному батькові ОСОБА_2 , 1951 р.н., суб`єкта, який здійснював відповідні реєстраційні дії, та іншої інформації щодо реєстраційної історії зброї у період жовтень-листопад 2017 року. Зазначена інформація необхідна позивачу для належного документального підтвердження обставин у кримінальному провадженні № 12019100100003956 від 25.04.2019 (за ч. 3 ст. 190 КК України), де позивач має статус потерпілого. Листом відповідача від 22.08.2025 № 327497-2025 за підписом начальника ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у наданні інформації з посиланням на ст. 23 Конституції України, Закон України «Про інформацію» та наказ Національної поліції України № 945 від 12.10.2018. Позивач вважає таку відмову протиправною, зазначаючи, що відповідач безпідставно обмежив його право на доступ до публічної інформації без застосування «трискладового тесту», визначеного ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, позивач звертає увагу, що у силу ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню підлягає інформація, а не документ, і розпорядник зобов`язаний надати відкриту частину інформації у знеособленому чи узагальненому вигляді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №320/45740/25, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

21 липня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві (Відділу контролю за обігом зброї) із запитом на інформацію, у якому просив надати відомості щодо:

- факту та місця реєстрації, перереєстрації чи продовження строку дії дозволу на карабін « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (серійний номер ХК 01132709), що належав на праві власності його покійному батькові - ОСОБА_2 , 1951 року народження, за період жовтня–листопада 2017 року;

- суб`єкта, який здійснював відповідні реєстраційні дії (за наявності таких відомостей);

- іншої наявної інформації, що стосується реєстраційної історії зазначеної зброї у вказаний період.

В обґрунтування необхідності отримання вказаних відомостей заявник зазначив, що вони мають суттєве значення та будуть використані як докази у межах кримінального провадження № 12019100100003956 від 25.04.2019 (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України), у якому позивач має процесуальний статус потерпілого.

За результатами розгляду вказаного звернення Відділом контролю за обігом зброї Головного управління Національної поліції у м. Києві складено лист-відповідь від 22.08.2025 № 327497-2025 за підписом начальника відділу Вознюка В.В., яким позивачу фактично відмовлено у задоволенні запиту з посиланням на приписи статті 23 Конституції України, статей 11, 21 Закону України «Про інформацію» (щодо правового режиму конфіденційності персональних даних), а також на пункт 6 розділу 17 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 № 945 (щодо віднесення відомостей про номери, облік зброї та персональні дані її власників до категорії службової інформації).

Незгода позивача з правомірністю ненадання запитуваної інформації та посилання відповідача на обмежений доступ до неї стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких норм права та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VІ.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом . Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст.1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Крім того, стаття 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Аналогічні приписи містить ст.ст. 20, 21 Закону "Про інформацію", яка передбачає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядниками інформації визнаються, зокрема: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до ч.5, 6 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону "Про інформацію" № 2657-XIІ суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Стаття 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є запитувачем публічної інформації, а Головне управління Національної поліції у м. Києві - розпорядником публічної інформації в розумінні статей 12, 13 Закону № 2939-VI.

Судом встановлено, що відповідач розглянув запит позивача від 21.07.2025 та листом від 22.08.2025 № 327497-2025 відмовив у наданні запитуваної інформації. Мотивом відмови слугувало те, що інформація є службовою відповідно до наказу Національної поліції України від 12.10.2018 № 945, а також містить персональні дані (конфіденційну інформацію).

Суд дослідив зазначені доводи відповідача про обмеження доступу запитуваної інформації та дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Сам факт віднесення відомчим наказом (зокрема наказом НПУ від 12.10.2018 № 945) певної категорії відомостей до службової інформації не означає її автоматичної та безумовної закритості.

Публічність інформації зобов`язує суб`єкта владних повноважень при вирішенні питання щодо її надання застосовувати положення частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (трискладовий тест). Тобто розпорядник інформації повинен не просто формально послатися на законодавчу заборону або внутрішній перелік службової інформації, а чітко встановити: чи існує загроза захищеним інтересам; яка саме шкода буде завдана розголошенням; чи переважає зазначена шкода інтерес особи та суспільний інтерес в її отриманні.

У листі-відповіді від 22.08.2025 № 327497-2025 орган поліції не навів жодного мотиву щодо застосування передбаченого частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI трискладового тесту, обмежившись виключно цитуванням нормативних актів та констатацією того, що запитувана інформація є конфіденційною і службовою. Розпорядник не обґрунтував, які саме охоронювані законом інтереси можуть постраждати від надання позивачу даних щодо реєстраційних дій стосовно мисливського карабіна його померлого батька. Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» така відповідь не містить належної мотивації, а саме лише посилання на конфіденційність чи службовий статус відомостей є недостатнім для обмеження доступу.

Крім того, відповідно до частини 8 статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У разі якщо запитувані реєстраційні матеріали містять відомості про персональні дані третіх осіб, доступ до яких дійсно обмежено законом, розпорядник зобов`язаний був вирішити питання надання частини інформації шляхом її знеособлення, ретушування чи вилучення конфіденційних персональних даних. Проте відповідач зазначених вимог закону не виконав та відмовив у доступі до всієї інформації в повному обсязі.

За таких обставин дії відповідача щодо надання відмови у задоволенні запиту від 21.07.2025, викладеної у листі від 22.08.2025 № 327497-2025, є протиправними.

Водночас, вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права, суд враховує таке.

Позивач просить суд безпосередньо зобов`язати відповідача надати відповідну інформацію щодо реєстрації, перереєстрації та подовження дозволу на карабін «Сайга» за період жовтень–листопад 2017 року.

Проте суд не може підміняти повноваження розпорядника інформації та самостійно визначати наявність чи відсутність обмежень щодо окремих відомостей, зокрема здійснювати перевірку персональних даних третіх осіб та проводити передбачений частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» трискладовий тест замість суб`єкта владних повноважень.

Оскільки відповідач належного розгляду запиту не провів та критерії трискладового тесту не застосував, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 21.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та надати відповідь у встановлений законом строк.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своєї відмови не довів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві (Відділу контролю за обігом зброї), які виявилися у відмові у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 21.07.2025 року, викладеній у листі від 22.08.2025 № 327497-2025.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 18-А, код ЄДРПОУ 40105853) повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 21.07.2025 року з урахуванням висновків суду та надати відповідь у строк і спосіб, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40105853) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.