Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №320/45912/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/45912/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів в частині,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 та пункт 10, в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року №227 «Про результати службового розслідування»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2023 року №195 «Про притягнення до матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із оскаржуваними наказами, оскільки не здійснював незаконне списання пального, твердження про наявність збитків є надуманими та не підтверджено фактичними обставинами. Вважає, що не вчиняв дій, від яких могли бути спричинені збитки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач -1 - в/ч НОМЕР_1 , не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем не викладено обставин, якими останній обґрунтовує свої вимогам, не надано належних, достатніх та достовірних доказів, що підтверджують вказані обставини, а доводи позивача зводяться лише до його незгоди з притягнення до матеріальної відповідальності.

Відповідач-2 – в/ч НОМЕР_2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи позивача щодо незаконності його притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності ґрунтуються лише на показах зацікавлених осіб, а саме позивача та ОСОБА_2 , які в ході службового розслідування були визнані винними у нанесенні матеріальної шкоди державі. Натомість, зауважує, що позивачем не враховано об`єктивні матеріали – акт Північного офісу Держаудитслужби та матеріали службового розслідування, якими встановлені неправомірні дії військовослужбовців та їх ступінь вини у вказаних правопорушеннях.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року витребувано від військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 належним чином засвідчені матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1 , а також засвідчений акт Північного офісу Державної аудиторської служби України за результатами планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_6 .

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем-1 – в/ч НОМЕР_7 були надані витребувані матеріали.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 березня 2023 року Північним офісом Державної аудиторської служби України складено акт №71-30/140 за результатом планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_6 за період 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, відповідно до якого підтверджено факти незаконного списання палива та факти завдання шкоди державі.

15 березня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ №106 «Про призначення службового розслідування».

За результатами проведення службового розслідування був складений Акт службового розслідування від 15 травня 2023 року №11865.

30 травня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №227 «Про результати службового розслідування», яким, зокрема, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь» та зобов`язано командира військової частини НОМЕР_6 вжити заходи із притягненням до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 .

22 червня 2023 року згідно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 195 «Про притягнення до матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 » позивача було притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Згідно відмітки, проставленої на 15 аркуші наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року № 227, ОСОБА_1 довели, а він ознайомився із наказом 24 червня 2023 року, про що свідчить проставлений ним підпис.

Згідно пункту 6 наказу від 30 травня 2023 року №227 за порушення вимог статей 16, 58, 59, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, пунктів 3.40, 8.1, 8.3 Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.12.2016 №678, що проявилось у нездійсненні належного контролю за правильністю зберігання та використання пального, не встановленні у військовій частині такого внутрішнього порядку, який би гарантував виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, відданні та виконанні явно злочинних наказів за підпорядкованістю щодо внесення неправдивих відомостей до дорожніх листів на автомобілі роти забезпечення військової частини НОМЕР_6 та включення до донесень про наявність та рух військового майна в роті забезпечення військової частини НОМЕР_6 дорожніх листів на автомобілі, які фактично не використовувалися, створення у співучасті з іншими посадовими особами військової частини НОМЕР_6 штучних умов для незаконного списання пального, внаслідок чого завдано шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_6 , на начальника відділення підтримання руху опору загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_8 майора ОСОБА_1 (на час виконання правопорушень командир роти забезпечення військової частини НОМЕР_6 ), накладено дисциплінарне стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь».

Згідно пункту 10 наказу на виконання статей 10 та 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі»

командиру військової частини НОМЕР_6 забезпечити вжиття заходів із притягненим до повної матеріальної відповідальності за завдання шкоди державі, яка спричинена незаконним списанням палива у військовій частині НОМЕР_6 протягом травня-листопада 2022 року, за всіма винними у службовому розслідуванні фактами пропорційно особам, які винні у завданні шкоди по кожному конкретному факту, зокрема, майора ОСОБА_1 (на час виконання правопорушень командир роти забезпечення військової частини НОМЕР_6 ).

Згідно пункту 2 витягу з наказу притягнуто начальника відділення підтримання руху опору загону спеціального призначення № 2 військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності (у пропорційному співвідношенні з іншими особами, винними у завданні шкоди) за завдану матеріальну шкоду, яка спричинена незаконним списанням палива у військовій частині НОМЕР_6 протягом травня-листопада 2022 року, за всіма наведеними у службовому розслідуванні фактами, у розмірі - 227272,36 грн.

Оскільки позивач зауважує, що не приймав участі в незаконному списанні палива, збитки, завдані ОСОБА_1 державі відсутні, а відтак пункти наказів в частині притягнення позивача до відповідальності є протиправними та підлягають скасуванню.

В зв`язку із чим, позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі-Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з п. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту).

Відповідно до п. 24-26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть, з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

За нормами п. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до положень п. 83-86 Дисциплінарного Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджено Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

За нормами п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до норм розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акту службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акту службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акту службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведені норми суд зауважує, що саме акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини, що слугували підставами для його призначення (позиція Верховного Суду від 14.04.2026 по справі № 240/26580/23).

Згідно матеріалів службового розслідування, встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді командира роти забезпечення військової частини НОМЕР_6 , виконував та віддавав незаконні накази та розпорядження щодо умисного порушення підлеглими вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про забезпечення Збройних Сил України пальним та технічними засобами служби пального на мирний час, затверджене наказом Міністерства оборони України від 31.07.2006 року № 469, Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 12 грудня 2016 року № 678.

Вказані вище неправомірні дії призвели до завдання шкоди військовій частині НОМЕР_6 , шляхом незаконного списання палива.

Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в пунктах 1,2.3.4,7 Розділу 3 акту службового розслідування.

З огляду на матеріали службового розслідування, вина ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу.

Таким чином, своїми діями начальник відділення підтримання руху опору загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:

- статті 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ відповідно до якої: Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

- статті 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ відповідно до якої: Командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний: організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля); керувати господарством роти.

- Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12 грудня 2016 року № 678 в частині контролю та організації проведення заходів щодо ефективного використання машин, економії моторесурсів та палива.

- п.4.22 Положення про забезпечення Збройних Сил України пальним та технічними засобами служби пального на мирний час: витратою пального вважається кількість пального фактично спалена двигунами.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є відсутність належного контролю за підлеглими та низька організація управління особовим складом роти забезпечення військової частини НОМЕР_6 .

На підтвердження обставин протиправності притягнення позивача до відповідальності, представником позивача до матеріалів справи були долучені письмові пояснення позивача та ОСОБА_2 від 05.07.2023 року, відібрані адвокатом в якості опитування.

Згідно наданих пояснень позивач вказує, що під час проходження військової служби в розкраданні та привласненні військового майна участі не брав, незаконного списання майна та допису даних не здійснював, злочинних наказів не отримував і не виконував, підлеглому складу таких наказів не надавав.

Зазначені пояснення судом не приймаються до уваги під час розгляду справи з огляду на наступне.

Право адвоката опитувати осіб за їх згодою закріплено у п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтями 72-74 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 ст. 72 КАС України містить вичерпний перелік джерел доказів: пояснення учасників справи, показання свідків, письмові, речові та електронні докази, висновки експертів. Опитування адвокатом у цьому переліку відсутній.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що опитування осіб адвокатом є законним способом збору інформації для формування правової позиції, однак для надання такій інформації статусу доказу потрібні передбачені законом процесуальні кроки, тобто пояснення мають бути відібрані безпосередньо у судовому засіданні, задля дотримання принципу змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин, а також безпосереднього дослідження судом доказів.

Натомість, пояснення, відібрані адвокатом, не мають статусу самостійного процесуального доказу, який може безпосередньо оцінюватися судом.

Щодо тверджень позивача про те, що письмові пояснення в матеріалах службового розслідування, у яких він визнає свою провину, були підписані ним "не читаючи", суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що матеріали службового розслідування містять бланк отримання пояснень позивача від 27 квітня 2023 року року, у яких останній детально виклав обставини вчинення правопорушень та визнав свою провину.

При цьому, суд відхиляє аргументи позивача про те, що він не ознайомився зі змістом цих пояснень перед підписанням, з огляду на те, що особистий підпис позивача міститься на кожному аркуші вказаного документа. Посторінкове підписання тексту свідчить про послідовність дій особи та є беззаперечним підтвердженням її обізнаності зі змістом документа на кожному етапі його викладу.

Суд зауважує, що підпис на документі є зовнішнім виявом волі дієздатної особи, яким вона засвідчує правильність зафіксованих у ньому відомостей. Твердження про підписання офіційного документа "без ознайомлення" свідчить про власну необачність особи, що за наявності її повної цивільної та процесуальної дієздатності не може бути підставою для звільнення від юридичної відповідальності або визнання такого доказу неналежним.

Матеріали справи не містять жодних доказів (скарг, заяв до правоохоронних органів, повідомлень керівництву), які б свідчили про застосування до позивача психологічного чи фізичного тиску під час відібрання пояснень при проведенні службового розслідування, або про перебування позивача у стані, який позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними.

Натомість, в кінці письмових пояснень міститься примітка про те, що клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування, ОСОБА_1 не має, що засвідчено власноручним підписом.

З огляду на викладене, суд оцінює письмові пояснення позивача, надані під час службового розслідування, як належний, допустимий та достовірний доказ у справі, а зміну позиції позивача під час судового розгляду - як обрану тактику захисту з метою уникнення матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

За визначенням наведеним у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.

Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (далі - Положення № 300) (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає основи організації та ведення військового (корабельного) господарства; права та обов`язки посадових осіб військової частини* (корабля) та з`єднання, пов`язані з ведення військового (корабельного) господарства; порядок планування та здійснення контролю господарської діяльності; порядок приймання і здачі посади та облікової документації особами, на яких покладено ведення військового (корабельного) господарства; порядок вирішення інших питань щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства.

Таким чином, підставою притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності є встановлені в ході службового розслідування факт скоєння ним дисциплінарного проступку/правопорушення та вина, які призвели до нанесення шкоди державі.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

З урахуванням встановлених судом обставини, враховуючи матеріали службового розслідування, суд приходить до висновку, що відповідач правильно кваліфікував дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності є правомірним і пропорційним, з урахуванням ступеня вини, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків.

З огляду на вищевказане, суд вважає пункти 6 та пункт 10, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року №227 «Про результати службового розслідування», якими до ОСОБА_1 правомірними і такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.06.2023 № 195 «Про притягнення до матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Частинами 1-2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено наступне:

1. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин. визначених ст. з цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов?язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_8 був виданий/підписаний наказ від 22.06.2023 №195 «Про притягнення до матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 », відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон) та в рамках своїх повноважень видавати/підписувати письмові накази.

Зокрема, відповідно до статті 11 Закону, командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи зобов`язаний видати у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині №72 від 11.12.2022 капітан ОСОБА_1 , який був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 123 від 30.09.2022 на посаду у військовій частині НОМЕР_2 , з 11.12.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

На момент видання/підписання командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 22.06.2023 №195 капітан ОСОБА_1 перебував у складі та на посаді у військовій частині НОМЕР_8 .

Таким чином, видання/підписання командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 22.06.2023 №195 про притягнення зазначеної особи до матеріальної відповідальності було обов`язком командира, обумовленим статтею 11 «Відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника)» Закону.

Отже, суд приходить до висновку, що видання/підписання командиром військової частини НОМЕР_9 наказу від 22.06.2023 № 195 було здійснено на підставі вимог Закону та в межах визначеної компетенції.

Враховуючи вищевикладене, обставини, що передували притягненню позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження в матеріалах справи та досліджених судом доказах.

З огляду на що, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування пункту 6 та пункт 10, в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2023 року №227 «Про результати службового розслідування» та пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2023 року №195 «Про притягнення до матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 », є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03) «...при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими» (п. 53).

Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97): «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (п. 110).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ЄСПЛ у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.