Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/12154/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Київ № 320/12154/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» до Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» звернулось через систему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову №129675 від 07.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 січня 2025 року за результатами розгляду справи відносно Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №129675 від 07 січня 2025 року у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», які зафіксовані в Акті серія АР №083778 від 17 листопада 2024 року Відділу державного нагляду у Полтавські області Укртрансбезпеки (відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 17.11.2024, водій не використовував особисту карту водія). Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем надані письмові пояснення щодо акта № АР083778 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яке зареєстровано за вх. № 1139/0/22-25, які взято до уваги при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. За результатами розгляду акта №АР083778 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.11.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №129675 від 07.01.2025 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звертає увагу суду, що договір оренди транспортного засобу не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду акту № АР083778 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.11.2024, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вважає, що наданий лише до суду договір оренди невілює саму суть юридичної відповідальності, оскільки звернення з позовом до суду з аргументами, які не були заявлені під час розгляду справи про автомобільне законодавство.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що у даних спірних відносинах відповідачем невірно визначений суб`єкт адміністративної відповідальності, позивач у даній ситуації не є автомобільним перевізником, вантажне перевезення здійснювала філія «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес», якій вантажний автомобіль був переданий позивачем у користування згідно договору оренди транспортного засобу №01/11-24 від 07.11.2024, а тому до позивача не може бути застосована передбачена нормами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарська відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 17.11.2024 на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» км 18 проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: транспортний засіб «MAN TGX 26.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СПРАТ «Охоче», керування яким здійснював водій ОСОБА_1 .

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом№АР083778 від 17.11.2024 , в якому вказано, що перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: у водія відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 17.11.2024, водій не використовував особисту карту водія, чим порушено статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем винесено постанову №129675 від 07.01.2025, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення статті 48Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вищевказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека, здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Згідно пунктів 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлений вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність, визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пунктів 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте, зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 1.4.Інструкції №385,перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Суд зазначає, що, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно частин першої, другої статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспортну України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила №363), договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Згідно підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Для належного встановлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду по справі №200/4052/22 від 06.03.2024.

Позивачем до позовної заяви надано договір оренди транспортного засобу №07/11-24, укладений 07.11.2024 між Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» (Орендодавець) та Приватною науково-виробничою компанією «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі директора Філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (Орендар).

Відповідно до умов договору, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування транспортний засіб MAN TGA03TGX26/4406*2-2LL, державний номер НОМЕР_1 , інвентарний номер №00424 (надалі іменується «Об`єкт оренди»), а Орендар зобов`язується передати у строкове платне користування Об`єкт оренди, що визначений у цьому договорі та Акті прийому - передачі, та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Пунктом 1.2. вказаного Договору визначено, що Об`єкт оренди буде використовуватись виключно за його цільовим призначенням та у відповідності до напрямів господарської діяльності Орендаря та підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди транспортного засобу № 07/11.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки вказаний договір водієм не надавався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача викликано для розгляду справи на 07.01.2025 з 9:00 год до 12:00 год, що підтверджується повідомленнями №111789/40/24-24 від 12.12.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням №0600992688910, що підтверджується реєстром групових відправлень АТ «УКРПОШТА».

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) є 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.

Згідно пункту 27 Порядку, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника Позивача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд погоджується з твердженням відповідачем, що оскільки контролюючому органу не подано документи, які б підтвердили особу перевізника, ні під час виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності, то відповідачем правомірно застосовано відносно позивача штраф.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України "Про автомобільний транспорт" встановлено обов`язок перевізника забезпечити, а водія пред`явити для перевірки відповідні документи, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, тобто, непред`явлення під час перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Доказів надання роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 17.11.2024 під час рейдової перевірки не надано ні під час рейдової перевірки, а ні під час розгляду відповідачем акту, так і під час розгляду справи у суді.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідачем дотримана процедура здійснення контролю, порядок прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу та позивачем не надано доказів, які б підтвердили надання відповідачу належних документів, а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 17.11.2024, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідача обґрунтована та не підлягає скасуванню.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.