Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/13513/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/13513/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, оформлену листом від 05.05.2026 №08/48006/26-Вн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та проходить військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач є єдиним членом сім`ї першого ступеня споріднення, який може здійснювати постійний догляд за своїм рідним батьком – ОСОБА_2 та має право на звільнення з військової служби на підставі абз. 13, п. 3, ч. 12, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Позивачу відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення зі служби з тих підстав, що до рапорту не додано доказів відсутності інших родичів першого або другого ступеня споріднення, а саме – інших дітей, рідних братів, сестер, баби або діда, онуків, тощо, які можуть здійснювати догляд за батьком позивача. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки на підтвердження факту наявності у батька позивача інвалідності І групи та необхідності здійснення за ним постійного догляду та відсутності у нього інших членів сім`ї позивач додав до рапорту всі необхідні документи. При цьому, чинним законодавством України не визначено, яким саме документом чи іншим способом має бути підтверджена відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення якщо таких немає, тому відповідач не має права вимагати від позивача надати документи, які не передбачені законом. Наведені обставини зумовили звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

17.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що рапортом від 06.03.2026 (зареєстрованим за №09/39506/26-Вн від 15.04.2026) позивач звернувся на ім`я начальника загону, в якому порушив питання звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю у батька інвалідності та необхідністю здійснювати постійний догляд за останнім. Листом від 05.05.2026 №08/48006/26-Вн позивачу надана відповідь, що документи долучені до рапорту не підтверджують відсутність інших осіб першого або другого ступеня споріднення. Для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. У разі, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також військовослужбовець додатково має надати докази того, що членам сім`ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту не долучено жодного підтверджуючого документа, який би свідчив про відсутність інших рідних дітей (до прикладу паспорта батьків зроблені не в повному обсязі, сторінка де записуються діти відсутня), рідних братів, сестер, баби або діда з боку батька, онуків. Такими доказами можуть бути відомості з Державного реєстру актів цивільного стану. Також, до рапорту не долучені ні довідка про склад сім`ї, ні акту перевірки сімейного стану. З наданих документів, не можливо встановити, місце проживання позивача та батька, оскільки згідно паспортних даних місце реєстрації відрізняється. Також, не зрозуміло, позивач одружений чи ні. Вказані обставини, необхідно підтвердити, оскільки підстава за якою позивач виявив бажання звільнитись передбачає постійний догляд, тобто безперервний. Щоб здійснювати постійний догляд позивач має мешкати разом з батьком. Позивач виявив бажання звільнитись з військової служби, відтак обов`язок довести належними та допустимими доказами обрану ним підставу для звільнення покладений на нього. В свою чергу, відповідач розглядає рапорти в межах наданих документів, і в даному випадку, на думку відповідача, позивачем не доведено відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач проходить військову службу, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.01.2026 №63-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення, з 18.01.2026.

Згідно наказу начальника загону від 20.01.2026 №69-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії (оператора) відділення радіоелектронної боротьби та радіотехнічної розвідки другого відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів третьої прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів головного відділу безпілотних авіаційних систем.

Позивач має наступний склад родини: мати – ОСОБА_3 та батько – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Богданівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області від 18.12.1991.

Батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю І (першої) групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, документ серії 12 ААА №918759, акт огляду МСЕК №894, огляд – повторний, інвалідність І (першої) групи, встановлена з 23.05.2018 безстроково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026.

06.03.2026 позивачем направлено командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

До рапорту додано:

- копія військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 від 02.11.2010;

- копія паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 виданого Меживіським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 08.01.2008;

- копія паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 виданого Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11.07.2000;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;

- копія паспорту ОСОБА_3 серія НОМЕР_7 виданого Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11.07.2000;

- копія картки платника податків ОСОБА_3 ;

- копія довідки ВЛК ОСОБА_1 №14/2152 від 23.09.2022;

- копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №918759 ОСОБА_2 від 07.06.2018;

- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_8 від 13.06.2018;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_9 від 18.12.1991;

- копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серія НОМЕР_10 від 02.08.1982;

- копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 ввід 03.03.2026.

05.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь, оформлена листом №08/48006/26-Вн, в якій повідомлено, що для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. У разі, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також військовослужбовець додатково має надати докази того, що членам сім`ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту не долучено жодного підтверджуючого документа, який би свідчив про відсутність інших рідних дітей (до прикладу паспорта батьків зроблені не в повному обсязі, сторінка де записуються діти відсутня), рідних братів, сестер, баби або діда з боку батька, онуків. З долучених до рапорту підтверджуючих документів правових підстав на даний час для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини немає.

Не погоджуючись з відмовою у звільненні зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 6 ст. 2 Закону №2232).

Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.

Підстави для звільнення військової служби визначні у ст. 26 Закону №2232.

Відповідно до п. «г» ч.2 ст. 26 Закону №2232 під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232).

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Судом встановлено, що на підтвердження спорідненості між позивачем та ОСОБА_2 надане свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 від 18.12.1991.

На підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №918759 ОСОБА_2 від 07.06.2018, визначено потребу у здійсненні постійного догляді.

Відтак, наявність у ОСОБА_2 інвалідності І групи та необхідність здійснення постійного догляду доведено належними та допустимими доказами.

Разом з тим зазначені обставини самі по собі не є достатніми для виникнення у позивача права на звільнення з військової служби з підстави, передбаченої абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII.

Зміст наведеної норми свідчить, що законодавець пов`язує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби з одночасною наявністю декількох юридичних фактів, а саме: один із батьків військовослужбовця є особою з інвалідністю І або ІІ групи; існує необхідність здійснення за такою особою постійного догляду; відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або такі члени сім`ї наявні, однак самі потребують постійного догляду, що підтверджено відповідним медичним документом.

Отже, умова щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення є однією з обов`язкових складових передбаченої законом підстави звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу, що визначене законодавцем «за умови відсутності» свідчить про те, що право на звільнення з військової служби з цієї підстави виникає лише за умови встановлення відповідної обставини.

Судом встановлено, що до рапорту від 06.03.2026 позивачем було додано документи, які підтверджують особу позивача та його батьків, родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_2 , інвалідність останнього, а також розірвання шлюбу між батьками позивача.

Однак серед документів, доданих до рапорту, відсутні будь-які документи чи інші належні докази, які дозволяли б установити повне коло членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_2 та підтвердити їх відсутність.

Зокрема, матеріали, подані позивачем разом із рапортом, не дають можливості встановити, чи має ОСОБА_2 інших дітей, рідних братів чи сестер, онуків або інших членів сім`ї відповідного ступеня споріднення.

Так само матеріали рапорту не містять доказів того, що у разі наявності таких осіб вони самі потребують постійного догляду у розумінні абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII.

Факт розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджує лише припинення відповідних шлюбних відносин і сам по собі не підтверджує відсутності всіх інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення особи, яка потребує догляду.

При цьому суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що Закон №2232-XII безпосередньо не визначає єдиного конкретного документа, яким повинна підтверджуватися відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Однак відсутність у законі вказівки на конкретний вид документа не означає відсутності обов`язку підтвердити сам юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення права на звільнення з військової служби.

Інше тлумачення фактично призводило б до виключення із змісту абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII прямо встановленої законодавцем умови щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Відповідач у листі від 05.05.2026 №08/48006/26-Вн зазначив, що з поданих до рапорту документів неможливо встановити відсутність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення ОСОБА_2 .

Дослідження судом переліку документів, доданих позивачем до рапорту, підтверджує зазначену обставину.

Суд зауважує, що предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення відповідача, прийнятого на підставі тих документів, які були подані позивачем разом із рапортом.

На момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав підтверджені відомості про інвалідність батька позивача та його потребу у постійному догляді, однак не мав документально підтверджених відомостей, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення чи про те, що такі особи самі потребують постійного догляду.

За таких обставин одна з обов`язкових умов, прямо передбачених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, на час розгляду відповідачем рапорту позивача не була підтверджена.

При цьому суд наголошує, що відповідач не вправі виходити з презумпції відсутності інших членів сім`ї лише на підставі твердження військовослужбовця про таку відсутність, оскільки саме з цим юридичним фактом законодавець пов`язав виникнення права на дострокове припинення військової служби в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову та звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський