Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №357/12476/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12476/26

Провадження № 2/357/8078/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

02 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання – Шлейко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

20.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 27.05.2015 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у Білоцерківському відділ ДВС. Однак, після винесення рішення суду пройшло більше 10 років і сума стягуваних аліментів у розмірі 1000,00 грн є недостатньою для забезпечення мінімальних потреб дитини. З урахуванням ч.2 ст. 182 СК України та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», наразі мінімальний гарантований розмір аліментів становить 1712,00 грн, а вона отримує 1000,00 грн. Відповідач на даний момент являється військовослужбовцем і перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , отримує грошове забезпечення, що надає можливість сплачувати аліменти, відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України. Тому, просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2015, у справі № 357/7411/15-ц, провадження № 2/357/2739/15, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

22.07.2026, після отримання відповіді на запит щодо реєстрації місця поживання відповідача, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11.09.2026 – 11:00.

11.09.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 02.10.2026 – 08:30, згідно із ч.2 ст. 223, ч.4 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб – сайті судової влади України, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

02.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи, згідно ч. 4 ст. 223, ст.280-281 ЦПК України.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 23 липня 2020 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджено копією паспорта № НОМЕР_2 від 03.09.2020, копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 від 23.07.2020, Витягом з реєстру Білоцерківської територіальної громади №2026/012006971 від 17.07.2026.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , являється військовослужбовцем і перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , за мобілізацією, що підтверджено копією Довідки військової частини від 06.05.2026 за № 2517, Відповіддю на запит є Єдиного державного демографічного реєстру від 21.07.2026 за № 3058811.

Сторони у справі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 було стягнуто аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 27.05.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

30.06.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, на підставі вказаного рішення, було видано виконавчий лист та 16.07.2025 державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бойко Т.І. було відкрито виконавче провадження № 48155695.

Вказані обставини підтверджено копією рішення суду у справі № 357/7411/15-ц, провадження № 2/357/2739/15, копією виконавчого листа та копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Передбачена ст. 184 Сімейного кодексу України тверда грошова сума - це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Ч.2 ст. 184 Сімейного кодексу України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закону) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1282-XII (в ред. від 03.07.1991 ), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015, у ч.1 ст. 4 Закону було внесено зміни та вказано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17.05.2016 за № 1368-VIII, були внесені зміни до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 19.10.2016) та було передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

У Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» змінами встановлено, що до переліку грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, які підлягають індексації, відноситься і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Також у законі визначається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

06.11.2013 Верховним Судом України у цивільній справі № 6-113цс13, було надано висновок про те, що розмір аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі на підставі ч.2 ст.184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п.8 ст.8 ЦПК України у порядку, передбаченому ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».

Встановлено, що з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн, яка підлягає індексації, що проводиться у порядку примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів державним виконавцем, який визначає їх розмір на відповідний період, однак до суду не надано доказів щодо здійснення щомісячного відрахування аліментів з урахуванням індексації.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, за змістом ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,00 грн.

У даному випадку мінімальний гарантований розмір аліментів становить 1756,00 грн, а розмір аліментів визначений у розмірі 1000,00 грн є недостатнім для утримання та забезпечення належного рівня життя дитини, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та суттєво обмежує права дитини на даний час.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, у свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ( Правова позиція ВСУ у справі № 143 цс 13 від 05.02.2014).

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, максимально враховуючи інтереси дитини, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому змінює спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2015, у справі № 357/7411/15-ц, провадження № 2/357/2739/15, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.

На підставі ст. 141ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 7,141, 180 – 183, 192 СК України, ст. 12, 76 – 81, 141, 223, 258, 259, 264 – 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2015, у справі № 357/7411/15-ц, провадження № 2/357/2739/15, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Після набрання рішення у даній справи законної сили виконавчий лист, виданий Білоцерківським міським судом Київської області у справі № 357/7411/15-ц, провадження № 2/357/2739/15, відізвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Рішення складено 02.10.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко