Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №357/12336/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12336/26

3/357/3865/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

у вчиненні адмінінстративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 710594, 04 липня 2026 року о 14 год. 50 хв. у м. Біла Церква по вул. І. Кожедуба водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Megane 3», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, та не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим, згідно з протоколом, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.9, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 04 липня 2026 року разом із матір`ю ОСОБА_3 виїжджав зі стоянки на проїзну частину дороги. Під час виїзду на їхній автомобіль здійснив наїзд інший транспортний засіб. Після зіткнення він увімкнув аварійну сигналізацію та вийшов з автомобіля. Водій іншого автомобіля відразу від`їхала, після чого з автомобіля вийшла жінка та підійшла до нього. За словами ОСОБА_1 , жінка визнала, що не побачила їхній автомобіль, та запропонувала оцінити розмір завданих пошкоджень. Він назвав орієнтовну суму, після чого вона запропонувала викликати патрульну поліцію. Також жінка попросила зачекати на її чоловіка, на що він погодився. Після приїзду чоловіка ОСОБА_2 , за поясненнями ОСОБА_1 , останній почав поводитися грубо та висловлювати претензії на адресу його матері, у зв`язку з чим він і прийняв рішення викликати працівників поліції. ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що під час руху заднім ходом рухався на першій передачі, перед початком маневру переконався у його безпечності, а зіткнення відбулося з боковою частиною його автомобіля. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та вважав, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 22 вересня 2026 року ОСОБА_2 пояснила, що 04 липня 2026 року також виїжджала зі стоянки біля ТЦ «Гермес». У цей час автомобіль ОСОБА_1 виїжджав зі стоянки з протилежного боку, унаслідок чого між транспортними засобами сталося зіткнення. ОСОБА_2 зазначила, що її автомобіль отримав пошкодження задньої частини, у зв`язку з чим вона запропонувала скласти європротокол, однак ОСОБА_1 від цієї пропозиції відмовився. Фотографування транспортних засобів безпосередньо після ДТП, за її словами, не здійснювалося. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що перед виїздом зі стоянки переконалася у відсутності автомобілів, які рухалися назустріч, увімкнула лівий покажчик повороту та контролювала дорожню обстановку за допомогою дзеркал заднього виду. Під час виїзду відбулося зіткнення транспортних засобів. Зі слів ОСОБА_2 , на схемі дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби розташовані по діагоналі. У її автомобіля пошкоджено праву частину, зокрема лакофарбове покриття, а в автомобіля ОСОБА_1 ліву частину. ОСОБА_2 висловила думку, що саме ОСОБА_1 під час виїзду не здійснив необхідного маневру та не зміг належним чином скерувати транспортний засіб. Також ОСОБА_2 підтвердила, що після дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі були переміщені, оскільки сторони спочатку намагалися домовитися та вирішити питання без виклику працівників поліції. Однак домовленості між ними досягнуто не було.

У судовому засіданні 22 вересня 2026 року також допитано, як свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що 04 липня 2026 року їхала разом із сином ОСОБА_1 та під час виїзду зі стоянки в їхній автомобіль здійснив зіткнення інший автомобіль, яким керувала жінка. Свідок пояснила, що зіткнення відбулося в ліву частину їхнього автомобіля, унаслідок чого їхній транспортний засіб мало не відкинуло у бік стоянки. Після цього вони вийшли з автомобіля, а водій іншого транспортного засобу від`їхала на місце, де до цього перебувала. ОСОБА_4 зазначила, що спочатку їхній автомобіль залишався на місці зіткнення, однак згодом вони перемістили його, оскільки це була проїзна частина. За словами свідка, ОСОБА_2 підійшла до них та сказала, що не подивилася у відповідний бік, після чого запропонувала оцінити пошкодження та попросила зачекати її чоловіка, пояснивши, що має тимчасове посвідчення водія. Після приїзду чоловіка ОСОБА_2 , як пояснила свідок, останній почав грубо поводитися та вимагати від ОСОБА_1 , щоб той визнав свою вину у дорожньо-транспортній пригоді. Після цього було прийнято рішення викликати працівників поліції. Перед допитом ОСОБА_4 була попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Працівники поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення та оформляли дорожньо-транспортну пригоду, у судове засідання не викликалися та не допитувалися. Клопотань про їх виклик до суду від учасників провадження не надходило.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди судом двічі направлялися запити до адміністрації ТРЦ «Гермес», розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 40, щодо наявності та можливості надання записів із камер відеоспостереження. У запитах суд просив надати записи з камер відеоспостереження, на яких могла бути зафіксована дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , та «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 , а також дії їх водіїв у момент події.

01 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь ТОВ «Світ торгівлі», якому підпорядкована будівля ТРЦ «Гермес», відповідно до якої відеокамери ТРЦ «Гермес» зберігають інформацію протягом 14 діб. У зв`язку із закінченням зазначеного строку зберігання надати записи дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04 липня 2026 року, не представляється можливим. Разом із тим у відповіді зазначено, що доступ до відеокамер та інформації з них був наданий працівникам МВС, які мали можливість своєчасно здійснити фіксацію дорожньо-транспортної пригоди та надати відповідні відеозаписи до суду.

Таким чином, відеозапис, який міг би об`єктивно зафіксувати момент дорожньо-транспортної пригоди, напрямок руху транспортних засобів та механізм їх зіткнення, до матеріалів справи не долучений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення правопоршника ОСОБА_1 , іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення учасниками дорожнього руху «Правил дорожнього руху», що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п. 10.9 Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він, у разі потреби, повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно з п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі.

Як встановлено судом, 04 липня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Megane 3», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух заднім ходом під час виїзду зі стоянки, у результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Факт дорожньо-транспортної пригоди та отримання транспортними засобами механічних пошкоджень сторонами фактично не заперечується.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не заперечував самого факту зіткнення, однак не погодився із визначенням його винуватцем ДТП, зазначаючи, що перед початком руху заднім ходом переконався у безпечності маневру та вважав, що зіткнення сталося з вини ОСОБА_2 .

Разом із тим такі пояснення суд оцінює критично в частині причин виникнення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони спростовуються сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, ОСОБА_2 пояснила, що під час виїзду зі стоянки контролювала дорожню обстановку, однак у цей час автомобіль ОСОБА_1 , який також виїжджав зі стоянки з протилежного боку, допустив зіткнення з її автомобілем.

Крім того, свідок ОСОБА_4 , яка перебувала безпосередньо в автомобілі разом із ОСОБА_1 на момент події, підтвердила факт зіткнення та зазначила, що інший автомобіль рухався назустріч під час їхнього виїзду зі стоянки.

При оцінці зазначених пояснень суд враховує, що свідок ОСОБА_4 не є безпосереднім очевидцем дорожньої обстановки з боку автомобіля ОСОБА_2 , однак її пояснення підтверджують сам факт зіткнення транспортних засобів, їх подальше переміщення та обставини, що мали місце безпосередньо після ДТП.

Суд також враховує дані схеми дорожньо-транспортної пригоди та характер пошкоджень транспортних засобів, з яких убачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося під кутом, при цьому автомобіль ОСОБА_2 отримав пошкодження правої частини, а автомобіль ОСОБА_1 лівої частини.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що під час здійснення маневру руху заднім ходом ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за дорожньою обстановкою та безпечністю здійснюваного маневру, унаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок водія під час руху заднім ходом полягає не лише у формальному переконанні у відсутності перешкод перед початком маневру, а й у необхідності здійснювати такий маневр таким чином, щоб не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він рухався заднім ходом на першій передачі та перед початком маневру переконався в його безпечності, саме по собі не свідчить про відсутність порушення ним вимог п. 10.9 ПДР України, оскільки наслідком здійснення ним відповідного маневру стало зіткнення з іншим транспортним засобом.

Судом також встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі були переміщені з місця первинного зіткнення. Як пояснили учасники події, це було зроблено у зв`язку з наміром спочатку врегулювати ситуацію між собою та не перешкоджати руху на проїзній частині.

У зв`язку з переміщенням транспортних засобів їх первинне розташування безпосередньо після зіткнення не було збережено, що об`єктивно ускладнює встановлення точного механізму ДТП виключно за їхнім подальшим розташуванням.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не спростовує факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, оскільки суд оцінює не лише місце розташування транспортних засобів після ДТП, а всю сукупність наявних у справі доказів.

Судом вживалися заходи для отримання додаткового об`єктивного доказу відеозапису з камер відеоспостереження ТРЦ «Гермес», які могли зафіксувати момент дорожньо-транспортної пригоди та механізм зіткнення транспортних засобів.

Однак відповідно до відповіді ТОВ «Світ торгівлі» від 01.10.2026 року, відеокамери ТРЦ «Гермес» зберігають інформацію протягом 14 діб, у зв`язку з чим надати відеозаписи дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.07.2026 року, неможливо.

Таким чином, безпосередній відеозапис моменту ДТП до матеріалів справи не наданий.

Разом із тим відсутність відеозапису не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення та не виключає можливості встановлення обставин ДТП на підставі інших доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд не бере за основу виключно пояснення будь-якого з учасників дорожньо-транспортної пригоди, а оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, даними про характер механічних пошкоджень транспортних засобів, поясненнями свідка та іншими наявними матеріалами.

При цьому суд враховує, що пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо причин виникнення ДТП є взаємно суперечливими, однак сам по собі факт наявності таких розбіжностей не є підставою для автоматичного відхилення одного з них. Вирішальне значення має їх співвідношення з іншими доказами, дослідженими судом.

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме під час здійснення ОСОБА_1 маневру руху заднім ходом не було забезпечено належної безпеки такого маневру, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 .

Таким чином, між порушенням ОСОБА_1 вимог п.п. 10.9, 2.3 «б» ПДР України та наслідками у вигляді механічного пошкодження транспортних засобів наявний причинний зв`язок.

Суд вважає, що наявні у справі докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 124 КУпАП як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , судом визнано [зазначити конкретну обставину, якщо вона встановлена]. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, характеру вчиненого адміністративного правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини, а також відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає необхідним та достатнім накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 33, 40-1, 124, 221, 245, 251, 252, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. ГАВЕНКО