Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №350/984/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/984/25

Номер провадження 1-кп/350/72/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025091220000106, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.05.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, без утриманців, не працюючого, раніше не судимого, не депутата - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

суд –

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, форми вини і мотивів, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення:

Обвинувачений ОСОБА_3 умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

17.05.2025 близько 22:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , побачив на подвір`ї біля будинку АДРЕСА_2 свого сусіда ОСОБА_7 , з яким тривалий час перебуває у неприязних відносинах на ґрунті побутових сварок. У цей час у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілого та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_7 та наніс йому один удар ножем в область живота, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми живота із проникаючою колото-різаною раною живота справа із пошкодженням брижі тонкої кишки, петлі тонкої кишки, ковзним ушкодженням товстої кишки та пасма сальника, евентерацією пасма сальника через рановий канал, заочеревинною гематомою, яка ускладнилась геморагічним шоком, гострою стресовою виразкою тонкої кишки із перфорацією, дифузним каловим перитонітом, що викликало необхідність проведення оперативних втручань: 18.05.2025 – «Лапаротомія. Ревізія ОЧП. Ревізія заочеревинної гематоми. Кінцева зупинка кровотечі. Ушивання проникаючого поранення тонкої кишки. Ушивання, десеризація поперечно-ободової кишки» та 20.05.2025 – «Релапаротомія. Ревізія ОЧП. Резекція перфорованої стресової виразки. Дуоденальний анастомоз бік в бік на петлі Ру. Санація та дренування черевної порожнини».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №83 від 25.06.2025 вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження:

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Обвинувачений не заперечив проти розгляду справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України.

Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, подав до суду заяву від 22.07.2026, у якій просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності, обвинуваченого ОСОБА_3 суворо не карати, а також уточнив заявлені позовні вимоги, просивши стягнути з обвинуваченого на його користь 10000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 400000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Прокурор у судовому засіданні підтримав пред`явлене обвинувачення, просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, цивільний позов – вирішити на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 просив урахувати позицію потерпілого, часткове відшкодування завданої шкоди, щире каяття обвинуваченого та призначити йому покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі.

ІІІ. Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження:

Враховуючи думку потерпілого ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 , який повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість у подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів у добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів щодо фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, даних про заявлений цивільний позов, речові докази та понесені процесуальні витрати.

ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він умисно спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та беззастережне визнання ним своєї вини, а також добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

VІ. Мотиви призначення покарання:

Призначаючи покарання, суд враховує положення ст.50 КК України, якою установлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також положення ст.65 КК України, якою встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснює, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією вказаної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, утриманців не має, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином проти життя та здоров`я особи, спосіб його вчинення та тяжкість наслідків, які настали для потерпілого, наявність обставини, яка обтяжує покарання, дані про особу винного, а разом з тим і наведені вище обставини, які пом`якшують покарання, та думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченого.

VІІ. Цивільний позов:

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, потерпілим ОСОБА_7 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення 25000 грн матеріальної шкоди та 500000 грн моральної шкоди. Заявою від 22.07.2026 позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з обвинуваченого 10000 грн матеріальної шкоди і 400000 грн моральної шкоди.

Розмір матеріальної шкоди потерпілий обґрунтовував тим, що неправомірними діями обвинуваченого йому завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» Рожнятівської селищної ради з 18.05.2025 по 06.06.2025, з 18.06.2025 по 26.06.2025 та з 11.07.2025 по 18.07.2025, де йому проведено ряд оперативних втручань, медичних заходів, процедур та обстежень, тобто дій, спрямованих на відновлення стану здоров`я. Для проведення обстежень та лікування необхідні були медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, на придбання яких, за твердженням позивача, ним витрачено 14117 грн, що підтверджується фіскальними чеками, а також понесені інші витрати на додаткові обстеження та медикаменти, які квитанціями не підтверджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, згідно з розпискою потерпілого ОСОБА_7 від 14.07.2026 він отримав 15000 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків, тобто документально підтверджені витрати на лікування у розмірі 14117 грн відшкодовано йому в повному обсязі. Решта заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди належними та допустимими доказами не підтверджена, а тому в задоволенні цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 10000 грн матеріальної шкоди слід відмовити.

Крім цього, ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Потерпілий ОСОБА_7 зазначає, що діями обвинуваченого ОСОБА_3 йому була завдана моральна шкода, яка полягала у перенесених ним тяжких фізичних болях та моральних стражданнях, приниженні його людської гідності, переживаннях у зв`язку з перебуванням у немічному, безпорадному стані. Лікарі боролися за його життя, він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, переніс декілька оперативних втручань, не мав можливості вести звичний спосіб життя, йому рекомендовано уникати фізичних навантажень протягом трьох місяців після виписки. Розмір завданої моральної шкоди потерпілий оцінює у 400000 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, позовна вимога про стягнення моральної шкоди є підставною та, виходячи з вимог розумності та справедливості, з урахуванням характеру і тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, тривалості лікування, кількості перенесених оперативних втручань, глибини та тривалості фізичних і душевних страждань потерпілого, а також ступеня вини обвинуваченого, підлягає до часткового задоволення в розмірі 350000 грн. У решті суми позовної вимоги слід відмовити, оскільки вона не відповідає спричиненій шкоді та наслідкам, що настали.

Питання розподілу судового збору вирішенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільний позивач звільняється від сплати судового збору.

VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2025 на речі, вилучені з будинку ОСОБА_7 , від 19.05.2025 на речі, вилучені з будинку ОСОБА_3 , та від 21.05.2025 на ніж, виданий ОСОБА_3 .

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Під час досудового розслідування процесуальних витрат на залучення експерта не понесено, у зв`язку з чим питання про їх стягнення суд не вирішує.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.366–369, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 18 травня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 – відмовити.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2025 та від 21.05.2025 на речі, вилучені в ході огляду місця події та обшуку, а також на ніж, виданий ОСОБА_3 – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні :

– ніж, яким заподіяно тілесні ушкодження потерпілому та рушник маховий в полоску різних кольорів зі слідами РБК – знищити;

– 12 ножів, шапку червоного кольору, куртку кітель, штани джинсові світло голубого кольору із ременем чорного кольору, сорочку сірого кольору, светер світло коричневого кольору, кросівки чорно-оранжевого кольору – повернути за належністю ОСОБА_3 ;

– спортивну кофту червоного кольору та рукавами чорного кольору із слідами порізу – повернути за належністю ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_1