Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №346/5436/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5436/25

Провадження № 2-др/346/29/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Калинюка О. П.,

за участю: секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про поновлення провадження щодо розгляду заяви представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Обушак Світлани Іванівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

в поданій заяві адвокат Обушак С.І. зазначає, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2026 року вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Проте, судом у вказаній ухвалі не вирішено питання про стягнення з позивача понесених відповідачкою ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу вказаної адвоката у зв`язку з розглядом в суді даної цивільної справі.

У даній ухвалі судом зазначено, що враховуючи те, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, які призначалися на 12.03.2026 року, 01.04.2026 року та 16.04.2026 року, не з`явились в дані судові засідання, заяв про розгляд справи без їх участі не подали, а неявка вказаних учасників справи перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки такий розгляд по суті не розпочато, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для залишення вказаної позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом даної судом відповідачем ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката Обушак С.І., розмір яких становить 80 000 грн.

У відзиві на позовну заяву зазначалося про те, що у зв`язку з розглядом даної

цивільної справи відповідачем ОСОБА_1 , будуть понесені судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, а докази про фактичний розмір витрат на правничу допомоги будуть надані суду у відповідності до вимого ст. 141 ЦПК України, оскільки розмір зазначених витрат безпосередньо залежить від процесуальної поведінки позивача, кількості судових засідань та від складання інших документів пов`язаних із виконанням договору про надання правової допомоги.

Підтверджуючі документи про понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу не могли бути надані, оскільки між мною та відповідачем, ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги на час розгляду даної справи судом першої інстанції, крім того, сторона відповідача вважала, що розгляд даної справи ще триватиме певний час та не могла передбачити прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду саме 20.04.2026 року.

Слід звернути увагу на те, що сторона позивача не заперечувала щодо стягнення заявленого відповідачем ОСОБА_1 , розміру витрат на правничу допомогу. За час розгляду даної справи позивач та його представник подавали клопотання, звертались до суду із заявою про забезпечення позову, тобто фактично мали можливість подати свої заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, проте, таким правом не скористались. Тобто сторона позивача фактично визнала розмір заявлених у відзиві на

позовну заяву витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат за професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області долучаю копію Акту прийому передачі від 17.04.2026 року, згідно якого адвокатом Обушак С.І надані послуги ОСОБА_1 за правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 1-02/26 від 16.02.2026 року на загальну суму 80 000 грн.

Тому адвокат Обугак С.І., посилаючись на положення ч.5 ст.142 ЦПК України, нижче наведеної позиції Верховного Суду, висловленої 02.09.2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20), просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати за професійну правничу допомогу у загальному розмірі 80 000 грн.

Учасники в судове засідання повторно не прибули. Однак, суд враховує положення ч.4 ст.270 ЦПК України про те, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд відкладає ухвалення судового рішення на строк по 21.09.2026 року з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення (04.09.2026 р.) , враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого в період з 14.09. по 18.09.2026 року включно.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 вказаного Кодексу, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 даного Кодексу передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен надати договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень, підтвердження правового статусу адвоката. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 по справі № 159/5837/19, Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Однак, представником відповідача Бортейчук Л.М. на підтвердження понесених останнім витрат за надання правничої допомоги подано суду лише акт прийому – передачі від 17.04.2026 року, підписаний цією відповідачкою та адвокатом Обушак С.І., на суму 80 000 грн. як гонорар за надання адвокатом послуг у суді першої інстанції в даній цивільній справі (т.3 , а.с.166).

Таким чином, в цьому акті всупереч вище вказаній правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Обушак С.І. та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.

Отже, розглядувана заява підлягає задоволенню щодо вимоги про ухвалення додаткового рішення в даній справі, а щодо вирішення цієї заяви по суті - задоволенню не підлягає.

На підставі вище наведеного, керуючись статями, 133, 137, 142, 263-265, 268, 270, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І ШІ И В:

ухвалити додаткове рішення в даній справі.

В задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Обушак Світлани Іванівни про ухвалення додаткового рішення у даній справі, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , судових витрат, понесених за надання професійної правничої допомоги в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.09.2026 року.

Суддя: Калинюк О. П.