Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №341/1588/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1588/26

Номер провадження 2/341/1130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського,133А) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

19.08.2026 представник позивача Лисенко О.С. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 31 728,00 гривень, судових витрат та витрат, пов`язаних з надсиланням кореспонденції відповідачу.

Позов обґрунтовано тим, що 19.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) № 19.12.2025-100001540. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн., строком на 217 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23.07.2026 року. ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Крім того, між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір від 23.12.2025 на суму кредиту 3 600,00 грн.

В свою чергу ОСОБА_2 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 31 728,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 600,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 14 736,00 грн., заборгованості за комісією в розмірі 864,00 грн., заборгованості за додатковою комісією в розімірі 1 728,00 грн. та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 4 800,00 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, за змістом позову просила розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлена шляхом надсилання судової повістки за місцем реєстрації, поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою «вручено особисто».

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 19.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 19.12.2025 -100001540 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 23.07.2026.

ОСОБА_2 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е788», а ТОВ «Споживчий центр» 19.12.2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 6 000,00 грн. на вказану ОСОБА_2 платіжну картку номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальньні платіжні рішення» від 18.04.2026, номер транзакції 954067641 (а. с. 25).

Як наслідок, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 6 000,00 грн., строк кредитування - 217 днів; дата надання/видачі кредиту 19.12.2025; дата повернення (виплати) кредиту 23.07.2026; процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з надання кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн.; денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, розрахунок денної процентної ставки дорівнює 0,72%.

Крім того, 23.12.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 уклали додатковий договір до кредитного договору № 19.12.2026-100001540 від 19.12.2026 про збільшення суми кредиту.

Згідно з п.1.1 пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору становить 9 600,00 грн., яка складається з усіх Траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й Транш) та в укладених сторонами додаткових (чергові транші) (а. с. 21 на звороті – 22).

За даними додаткового договору сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 3 600,00 грн., строк кредитування – 213 днів; дата надання/видачі кредиту 23.12.2025; комісія за надання кредиту 9% від суми 2 Траншу, що дорівнює 324,00 грн.; комісія за обслуговування становить 864,00 грн.; денна процентна ставка 0,73%; дата повернення 23.07.2026 .

Довідкою ТОВ «Універсальньні платіжні рішення» від 18.04.2026 підтверджується перерахування грошових коштів в розмірі 3 600,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку за кредитним договором № 19.12.2025-100001540 від 19.12.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 31 728,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі – 9 600,00 грн., заборгованість по відсотках в розмірі 14 736,00 грн., залишок комісій – 2 592,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 4 800,00 грн. (а. с. 26-28).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом передбаченим статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування. В свою чергу, надіслав заяву, за якою позов визнав повністю.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач доказів погашення суми кредиту за кредитним договором та процентів за користування ним суду не надав, а також не надав доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, позивач вправі вимагати судового захисту своїх прав шляхом стягнення з боржника фактично отриманих кредитних коштів: тіла кредиту в розмірі 9 600,00 грн. та передбачених договором відсотків у розмірі 14 736,00 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору № 19.12.2025-100001540 від 19.12.2025 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 864,00 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а заявкою кредитного договору передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії в сумі 864,00 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1 728,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Щодо вимоги про стягнення відсотків нарахованих за ст.. 625 ЦК України в сумі 4 800,00 грн., то суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір позики, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_2 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за таке прострочення, а нараховані позикодавцем відсотки за ст. 625 ЦК України сумі 4 800,00 грн. підлягають списанню позикодавцем.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 134,58 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. З огляду на викладене, враховуючи наведену процесуальну норму та належне документальне підтвердження поштових витрат, зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 114,61 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.207, 526, 530,1048,1049,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 200,00 грн., яка складається із : заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 600,00 грн; заборгованості за відсотками – 14 736,00 грн.; заборгованості за комісією 864,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 114,61 грн. та витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції відповідачу в розмірі 134,58 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА