Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №341/1576/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1576/26

Номер провадження 2/341/1123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського,133А) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

19.08.2026 представник позивача Лисенко О.С. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 100,00 гривень, судових витрат та витрат, пов`язаних з надсиланням кореспонденції відповідачу.

Позов обґрунтовано тим, що 02.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.01.2026-100001598. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 181 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 01.07.2026 року. ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 35 100,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 18 100,00 грн., заборгованості за комісією в розмірі 2 000,00 грн. та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 5 000,00 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, за змістом позову просила розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте 08.09.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, розгляд справи просив проводити без його участі.

09.09.2026 представник позивача Чехун Ю.В. скерувала до суду відповідь на відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 02.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.01.2026 -100001598 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 181 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 01.07.2026.

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е263», а ТОВ «Споживчий центр» 02.01.2026 року перерахувало суму кредиту в розмірі 10 000,00 грн. на вказану ОСОБА_1 платіжну картку номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК`Контрактовий дім» від 20.04.2026, номер транзакції 1735835084 (а. с. 21).

Як наслідок, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 10 000,00 грн., строк кредитування - 181 днів; дата надання/видачі кредиту 02.01.2026; дата повернення (виплати) кредиту 01.07.2026; процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з надання кредиту – 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.; денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, розрахунок денної процентної ставки дорівнює 0,88%.

Відповідно розрахунку за кредитним договором № 02.01.2026 -100001598 від 02.01.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 35 100,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі – 10 000,00 грн., заборгованість по відсотках в розмірі 18 100,00 грн., залишок комісій – 2 000,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 5 000,00 грн.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 12.07.2023 року (а. с. 34).

Так, відповідно до п.1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів-громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України та членів їх сімей.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону (в редакції Закону, чинній на день укладення кредитного договору) Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Суд вважає, що він має право на визначені Законом України«Про соціальнийі правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, за матеріалами справи ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця (учасника бойових дій), а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з довідкою - розрахунком заборгованості за кредитним договором № 02.01.2026-100001598 від 02.01.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 35 100, 00 грн., яка складається із: 10 000, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 18 100,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 2 000,00 грн. сума заборгованості за комісією, 5 000,00 грн. – залишок відсотків за ст. 625 ЦК України. Отже, суд за результатами розгляду справи дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість лише за тілом кредиту та комісією за кредитним договором № 02.01.2026-100001598 від 02.01.2026 у загальному розмірі 12 000,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 18 100,00 грн. та 5 000,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів та неустойки за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суму сплаченого судового збору покласти на позивача, керуючись п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п.13 ч.1 ст.5 Закону України №3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12,22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи наведене, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 127,38 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. З огляду на викладене, враховуючи наведену процесуальну норму та належне документальне підтвердження поштових витрат, зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відтак, враховуючи наведене, оцінивши усі докази у справі, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме судового збору в розмірі 910,22 грн. та 127,38 грн. витрат на відправлення поштової кореспонденції.

На підставі наведеного, відповідно до ст.207, 526, 530,1048,1049,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 000,00 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн; заборгованості за комісією 2 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 910,22 грн. та витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції відповідачу в розмірі 127,38 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА