Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №291/715/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/715/26

Провадження №2/291/653/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді – Федорчук І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Герасимчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Ружин в порядку загального позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

встановив:

02.07.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Вимоги обґрунтовує тим, що в період 2017-2018 роках вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. В цей період у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08.11.2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на ОСОБА_4 .

В послідуючому рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 23.02.2018 їх шлюб було розірвано і її прізвище було змінено на дошлюбне – ОСОБА_5 .

Згідно рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 12.06.2018 стягнуто аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі – по 1200 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 07.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для примусового виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження АС № 5683566 від 23.07.2018.

На цей час, відповідач є працездатним, однак згідно вищевказаного рішення суду зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання їхньої дитини в розмірі по 1200 грн щомісячно, що є меншим навіть за гарантований законодавством розмір аліментів на одну дитину, який складає 1756 грн на кожну дитину віком від 6 до 18 років.

Тому позивачка бажає змінити спосіб стягнення аліментів, який визначений рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 12.06.2018 в твердій грошовій сумі, на стягнення аліментів в частці від доходу відповідача, а саме: у розмірі 1/4 заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, що буде відповідати інтересам їхньої малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 02.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом установлено, що рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року у справі № 291/497/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На виконання зазначеного рішення суду 19 липня 2018 року Ружинським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Таким чином, конституційний обов`язок держави щодо охорони дитинства передбачає, зокрема, створення належних правових механізмів для забезпечення майнових прав дитини та належного виконання батьками свого обов`язку щодо її утримання.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із основоположних міжнародно-правових актів у сфері захисту прав дитини є Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків або інших осіб, які відповідають за дитину за законом.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому саме на батьків або інших осіб, які виховують дитину, покладається основна відповідальність за забезпечення в межах їхніх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо способу та розміру стягнення аліментів суд має виходити не лише з формального дотримання положень національного законодавства, а й із необхідності реального та ефективного забезпечення прав та законних інтересів дитини, з урахуванням її віку, потреб та права на належний рівень життя.

Аналогічні гарантії закріплені у Законі України «Про охорону дитинства». Відповідно до статті 8 цього Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Таким чином, обов`язок батьків щодо матеріального забезпечення дитини є складовою їхнього загального батьківського обов`язку та спрямований на забезпечення дитині такого рівня життя, який відповідає її віку, потребам та забезпечує можливість її повноцінного розвитку.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, законодавством передбачено два способи судового стягнення аліментів — у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі, причому вибір способу стягнення належить одержувачу аліментів.

Водночас визначений судовим рішенням спосіб стягнення аліментів не є незмінним протягом усього періоду утримання дитини. Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому положення статті 192 СК України підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку зі статтями 181–183 СК України, які визначають способи стягнення аліментів та порядок визначення їх розміру.

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 760/21770/24, вирішуючи спір про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу), погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо можливості зміни способу стягнення аліментів з урахуванням установлених у справі обставин.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 439/1518/23, у якій змінено спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суди визначили початок стягнення за зміненим способом з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати; наявність майна та майнових прав, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, законодавець пов`язує визначення розміру аліментів не лише з формальним обов`язком батька сплачувати певну суму коштів, а з необхідністю забезпечення дитині належного та достатнього матеріального утримання.

У цьому випадку на момент ухвалення рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року дитина була малолітньою, тоді як на час розгляду цієї справи дитина 22 вересня 2016 року народження досягла іншого вікового періоду, а від моменту визначення аліментів у твердій грошовій сумі минуло більше восьми років.

Із зростанням дитини закономірно змінюються та збільшуються її фізіологічні, побутові, освітні, соціальні та інші потреби, а відтак збільшується і обсяг витрат, необхідних для її належного утримання та гармонійного розвитку.

При цьому суд бере до уваги, що дитина має право на такий рівень матеріального забезпечення, який відповідає її віку та реальним потребам, а забезпечення такого рівня є обов`язком обох батьків у межах їхніх можливостей.

Визначена у 2018 році тверда грошова сума у розмірі 1200 грн щомісячно має фіксований характер та не залежить від зміни доходу платника аліментів. Натомість застосування способу стягнення аліментів у частці від доходу відповідача забезпечує безпосередній зв`язок розміру аліментів із його фактичним заробітком (доходом), при цьому встановлення мінімального гарантованого розміру забезпечує дитині передбачений законом мінімальний рівень матеріального утримання.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Заявлений позивачкою розмір аліментів — 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає передбаченому сімейним законодавством способу визначення аліментів та встановленому законом мінімальному гарантованому розміру.

Суд при цьому виходить із принципу пропорційної участі обох батьків у забезпеченні потреб дитини та враховує, що обов`язок щодо утримання дитини є спільним обов`язком обох батьків. Визначення аліментів у частці від доходу відповідача не звільняє позивачку від її обов`язку брати участь в утриманні дитини відповідно до її можливостей.

При вирішенні цього спору суд також керується принципом найкращих інтересів дитини, який відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини має бути першочерговим при здійсненні судом правосуддя у справах, що стосуються дітей.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що визначений рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 1200 грн 00 коп. підлягає зміні.

При цьому суд вважає обґрунтованим визначення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки такий спосіб прямо передбачений сімейним законодавством, відповідає встановленим законом гарантіям щодо утримання дитини та забезпечує баланс між обов`язком відповідача щодо утримання дитини і необхідністю врахування його матеріального становища.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, виходячи з віку дитини, зміни її потреб, тривалості періоду, що минув із часу визначення аліментів у твердій грошовій сумі, положень Конституції України, Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», статей 150, 180–183, 192 Сімейного кодексу України, а також з урахуванням установлених у справі обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів.

Щодо моменту, з якого підлягають стягненню аліменти за зміненим способом, суд виходить із того, що предметом цього позову є саме зміна способу стягнення вже присуджених аліментів, а не первісне присудження аліментів. У судовій практиці при вирішенні таких спорів застосовується підхід, за яким аліменти за зміненим способом стягнення визначаються з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили. Такий підхід, зокрема, застосовано у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 439/1518/23.

Відтак аліменти за зміненим способом підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку зі зміною способу стягнення аліментів попередній виконавчий лист, виданий 19 липня 2018 року на виконання рішення у справі № 291/497/18, не може надалі виконуватися щодо визначеного ним способу стягнення аліментів, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає подальшому виконанню.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт. Ружин Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 12.06.2018 року (справа № 291/497/18) в твердій грошовій сумі – 1200 грн 00 коп щомісячно – на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у частці від доходу (заробітку), а саме: на 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виконавчий лист по справі № 291/497/18, виданий 19.07.2018 року Ружинським районним судом Житомирської області вважати таким, що не підлягає подальшому виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Федорчук